Молочний сектор – це завжди цікава історія. Треба було досить успішно пережити кризу 2014-2015 і майже не втратити потужностей виробництва і переробки, щоб мати проблеми зараз, коли економіка і споживчі настрої в країні почали покращуватись.

Україна історично була нетто експортером молока і молокопродуктів, тобто виробляла більше молочки, ніж споживала. Але в наступні роки ситуація може змінитися і Україна стане краіною, збалансованою по молоку.  

Пропоную спочатку коротко згадати історію розвитку галузі. Не будемо брати до уваги радянський і дорадянський період, а також перше десятиліття незалежності. Сучасним періодом будемо вважати час з початку, або навіть з середини нульових. У цей період, згідно даних офіційної статистики, в Україні вироблялося 12-14 млн тонн молока на рік, що ненабагато більше, ніж, наприклад у 2013 році з його 11,5 млн. тонн. У чому секрет, адже нас постійно лякають щорічним зменшенням поголів’я корів?

Кількість корів дійсно зменшується, але їх «якість», тобто продуктивність, зростає. Порівняємо ситуацію у сільгосппідприємствах, приміром, з двотисячними:

• 2005 – 0,86 млн корів з річним надоєм на корову 3,0 тис. кг дали 2,6 млн. тонн молока

• 2018 – 0,47 млн. корів з річним надоєм 6,2 тис. кг дали 2,8 млн. тонн молока.

Тобто, ми спостерігаємо, що при майже двократному скороченні поголів’я, продуктивність збільшилась в ті ж самі два рази, навіть більше, що дало змогу втримати виробництво молока на сталому рівні. Ріст продуктивності дозволив не тільки зберегти обсяги виробництва молока, але й зменшити загальні обсяги води і землі під коровами та кількість викидів вуглецю через життєдіяльність худоби. Це все про сільгосппідприємства.

В господарствах населення ситуація інша, там і поголів’я скорочується, і продуктивність залишається стабільною, і це спричиняє зменшення виробництва молока як по цій категорії, так і загалом.

Але я закликаю концентрувати увагу саме на сільськогосподарських підприємствах, адже промислова переробка молока – виробництво свіжих молочних продуктів, сирів, масла, сухого молока та інших продуктів – сьогодні на 70% забезпечується сировиною саме цією категорією постачальників.

Молоко, вироблене в особистих селянських господарствах використовується переважно для самостійного вживання, переважно у вигляді молока, а також кисломолочної продукції та сиру, значна кількість подібного товару також продається на ринках або іде на корм.

В цілому, на прикладі показників 2018 року, можна порівняти товарність молока для різних категорій постачальників, тобто кількість виробленого (вал) молока по відношенню до кількості, яка йде на промислову переробку.

Сільськогосподарські підприємства в минулому році виробили 2,8 млн. тонн молока сировини, з яких на переробку надійшло 2,6 млн. тонн, тобто товарність склала 93%. Господарства населення офіційно виробили 7,3 млн. тонн, а на промислову переробку потрапило тільки 1,3 млн. тонн, тому товарність у цій категорії знаходиться на рівні 18%.

Кількість молока, що виробляється у господарствах населення, а також його товарність, будуть і далі поступово знижуватись. На те є декілька причин. Перша з них – досить низькі ціни на сировину. Середня кількість корів, яких утримують в особистих селянських господарствах, це 1-2 корови. Дрібні обсяги молока (банки/бідони) кожного дня формуються в більш-менш товарну партію (молоковоз чи секція молоковозу) і доставляються на переробні заводи за допомогою посередників. За існуючих цін реалізація молока на переробку невигідна для селян, але вигідна посередникам, які непогано на цьому заробляють. У той же час, переробним заводам невигідно піднімати закупівельні ціни, бо послуги зі збору і транспортування сирого молока на переробку коштують не набагато менше, ніж сама сировина. «Бізнесом» з виробництва молока займається в Україні старше покоління, бабусі, які старіють, і яких з кожним роком стає все менше. Це один з факторів скорочення виробництва.

Переважна частка молока, виробленого в господарствах населення – це молокао низької якості, що обумовлено неналежною заготівлею, зберіганням і транспортуванням, а також фальсифікацією. Тому переробники все більше звертають свою увагу на великі сільгосппідприємства, які виробляють за добу 5, 10, 20 або навіть 50 тонн молока вищого або екстра ґатунку. Якість є другим фактором, через який скорочується виробництво молока населенням і попит на нього з боку молокозаводів.

Поліпшити якість сировини до рівня європейських показників планує і наш уряд, який у процесі трансформування законодавства щодо безпечності продукції галузі з 01.01.20 забороняє приймати на переробку молоко другого сорту. Другим сортом приймається переважно молоко населення, тому вже в поточному році ми бачимо стрімке зниження виробництва цією категорією виробників. За розрахунками Інфагро, цього року виробництво молока в господарствах населення скоротиться на 4,3%, реалізація на переробку – на 21%.

Поки що неясно, чого саме чекати з січня. Указ поки що в силі, приймати таке молоко можна буде на технічні цілі або, в деяких випадках, під виробництво окремих харчових продуктів, для яких розроблено спеціальне ТУ і це погоджено з Держспоживслужбою (поки що все це звучить складно). Незважаючи на скорочення виробництва в категорії господарств населення, з нового року реалізація великого обсягу молока може опинитися під загрозою. На різке поліпшення якості «де факто» сподіватися не варто, а ось «де юре», на папері, другий сорт може перетворитися на перший, що, звичайно буде фальсифікацією і вимагатиме ретельних перевірок. Також у чиновників залишається варіант відтермінування рішення ще на рік. За цей період частка  категорії в загальних обсягах переробки може скоротитися з 30% до 20-15% «природнім» шляхом.

Повертаємося до сільськогосподарських виробників. Обсяги виробництва та продуктивність у цій категорії в останні роки зростали безперервно, навіть в кризові 2014-2015. Інвестування в молочне виробництво збіглося з початком активного розвитку сільського господарства в Україні. В кінці нульових в країну почали ввозити племінне поголів’я з Європи, Канади, США, будувати нові мегаферми та розвивати існуючі потужності. Паралельно з цим агрохолдинги укрупнювали свої земельні банки, в які потрапляли і молочні ферми, з яких потім формувалися великі молочні пули. Всі ці процеси дозволили не тільки зберегти обсяги виробництва молока, але навіть наростити його у категорії сільгоспвиробників. Досить висока закупівельна ціна молока також сприяла розвитку виробництва молока цією категорією.

Крім того, у зв’язку зі зниженням світових цін на зернові культури, собівартість виробництва молока в 2019 році знизилась, а високі закупівельні ціни на молоко-сировину дозволяють сільгосппідприємствам отримувати дуже привабливу маржу.

На початку 2019 року все вказувало на те, що приріст виробництва молока в категорії буде значним, але – як завжди – з’явився ще один непрогнозований фактор впливу – швидка імплементація ринку землі в Україні. Зараз точиться багато дискусій навколо земельної реформи, тому не будемо загострювати увагу на деталях і варіантах старту цього ринку. Для молочної галузі ми бачимо негативний ефект від імплементації реформи у найближчий час, але в довгостроковій перспективі – навпаки, позитивний.

Чому зараз негативний? Зараз, попри високу маржу у виробництві молока, ми спостерігаємо високі темпи скорочення поголів’я в категорії сільгосппідприємств і, що більш суттєво, скорочення виробництва молока. За прогнозами Інфагро, в 2019 виробництво молока в категорії зменшиться на 1% відносно показників 2018 року. Серед основних причин вплив земельної реформи: по-перше, неефективні по тваринництву підприємства не планують викупати землю під тварин (на годівлю) і будуть концентрувати увагу на рослинництві, тому вони позбавляються худоби вже сьогодні. По-друге, ефективні підприємства, хоч і не всі, частково зменшили внутрішнє інвестування і акумулюють кошти під викуп тієї ж землі.

Через зменшення виробництва і реалізації молока на переробку, закупівельна ціна сировини виросла до рекордних показників. Українське молоко зараз навіть дорожче, ніж у європейських сусідів – Білорусі, Польщі і країн Балтії. Відповідно, ми бачимо економічне обґрунтування зростання імпорту молочних товарів та непривабливість експорту.

За розрахунками Інфагро, якщо в 2018 році експорт всіх молочних та молоковмісних продуктів складав 1,1 млн. тонн у еквіваленті сирого молока, то у 2019 він знизиться до  0,8 млн. тонн, тобто відбудеться зниження майже на 30%.

По імпорту навпаки: у 2018 році імпорт складав 160тис. тонн, а у 2019  складе 250тис. тонн, тобто зросте на 50%.

Україна поки що залишається експортоорієнтованою молочною країною, але темпи зміни балансу в 2019 році роблять можливими і інші варіанти розвитку вже в найближчі роки.

Земельна реформа відіб’ється на розвитку молочної галузі. Зараз наслідки цієі реформи для молочної галузі негативні, але через кілька років ії проведення на ринку залишаться ті гравці, які вже зараз отримують прибутки і ті, хто бажає розвиватися. Високі закупівельні ціни на сировину будуть також сприяти зацікавленню в цьому бізнесі нових гравців – як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів. Тому в 2025-2030 роках однозначно прогнозуємо збільшення виробництва якісного молока і боротьби української молочки за нові експортні ринки.                      

Поточну ситуацію в галузі та існуючі проблеми будемо обговорювати 20 листопада в Києві на конференції Молочний Бізнес. Для обговорення цієї теми відведено спеціальну панель, де будуть дискутувати виробники та переробники. Запрошуємо взяти участь.