Як виробники, так і переробники молока стикаються з високими витратами виробництва.  Ситуація складна і, здавалося б, виходу немає.  Проте чи так це насправді, чи є надія зупинити зниження цін на молоко в закупівлях?  На запитання журналіста Top Agrar, Дороти Колосинської відповідала Агнешка Малішевська, директор Польської молочної палати.

Д.К.: Багато галузевих організацій закликають до використання механізму втручання у ринок молока.  Чи допоможе це і як це буде виглядати?

А.М.: Це те, до чого закликають ті, хто не знає, що механізм інтервенційних закупівель працює з лютого по вересень кожного року.  Проблема в тому, що ніхто не хоче використовувати цей механізм, оскільки він був запропонований як один із елементів системи безпеки, коли закінчувався термін квотування на ринку молока.  Цей механізм був спрямований на стабілізацію ринку молока під час кризи після закінчення квотування.  Тоді не було відомо, як поведе себе ринок і якими будуть ціни.  Якщо мені не зраджує пам’ять, за останні роки цей механізм використовувався двічі.  Крім того, якщо хтось говорить про необхідність використання механізмів підтримки, очікуючи, що Єврокомісія їх запровадить, то він просто не знає правил надання цієї допомоги.  Нещодавно ми використали один із цих механізмів під час пандемії.

Д.К.: Єврокомісія думає про зміну квот, щоб більше суб’єктів захотіли в цьому брати участь?

А.М.: Звичайно, можуть бути сумніви щодо сум при використанні механізмів інтервенції, і ми, як Польська молочна палата, говоримо про це на міжнародній арені, а також з комісаром з питань сільського господарства Янушем Войцеховським і колишнім міністром сільського господарства, щоб виступити з ініціативою щодо зміни цінових порогів для інтервенційних закупівель.  Однак слід пам’ятати, що про це може повідомити і Польща, і такий сигнал прозвучав на Раді міністрів сільського господарства Європейського Союзу в лютому.  Але потрібно лобіювати, будувати коаліцію з іншими країнами, щоб у 27 країнах була воля це реалізувати.  Проблема в тому, що зараз так погано тільки в молочному секторі Польщі, можливо, ще Латвії, Литви та Естонії.  Це посткомуністичні країни старого східного блоку, які сильно постраждали від війни в Україні, головним чином через ціни на газ та енергоносії.  Проте німці, французи чи ірландці не мають таких проблем, як Польща.  Там немає таких проблем із собівартістю виробництва, як у Польщі.  Є й інші проблеми, наприклад, відхід від органічного виробництва, яке просто не окупається, а звичайні продукти коштують так само, як і органічні.

Д.К.: Тоді чи можливо створити таку коаліцію?

А.М.: Після розмови з колегами з інших країн я вважаю, що ні, тому що у них собівартість виробництва не зросла так сильно, як у нас.  Але я весь час говорю про це на міжнародних зустрічах.  Я вказую на проблему польської молочної промисловості.  На мою думку, ми повинні говорити про набагато більший кризовий резерв ЄС, щоб у майбутньому такі кризи можна було пом’якшувати, підтримуючи фермерів і переробників із цього резерву.  Той, що існує зараз, в його нинішньому вигляді занадто малий.  Але створення кризового резерву це не лише воля і добрі наміри комісара Войцеховського, який і так робить усе можливе, щоб підтримати європейське сільське господарство.  Це завдання нового Європейського парламенту та нової Європейської комісії.  І ми маємо чітко це зрозуміти.

ІНФАГРО за матеріалом Top Agrar