Нещодавно підводив «молочні» підсумки 2020 року і зрозумів, що через ту кількості міфів, які учасники ринку плодять у вигідному для них світлі (погоджуся, що лобіювання інтересів клієнтів і є основна робота профільних асоціацій), навіть прості речі стають неочевидними.

Тому ділюся деякою інформацією.

Минулий рік в першу чергу запам’ятається «завдяки» коронавірусу і карантинам, супроводжуючим пандемію.  Для молочної галузі (принаймні за підсумками 2020) вплив карантинів було позитивним – навіть незважаючи на зниження загального добробуту і скорочення по інших статтях витрат, українці збільшили споживання продуктів харчування.  Завдяки зростанню споживання «на дому», виріс попит на повноцінні молочні продукти замість молоковмісних, які в основному пропонувала ХоРеКа, тим самим збільшивши попит на сировину.

Тепер переходимо до міфів.

Міф # 1.  «Україна стала імпортозалежною країною по молоку».

Поки що ні, і в 2021 цього також не буде.  Україна стала збалансованою у зовнішній торгівлі в еквіваленті молока (точніше, дійсно стала імпортозалежною по жирах, але залишається експорт-орієнтованою по білках).  Держстат працює по «жировій» моделі (+ не бачить молоковмісні позиції), тому спотворює цифри зовнішньої торгівлі і споживання, зараз пробуємо змінити підхід в офіційних розрахунках.

Міф # 2.  «Обсяги виробництва молока катастрофічно падають».

Так, дійсно молока від господарств населення стає все менше, однак в промпереробці вплив цієї категорії вже невеликий, а сільгосппідприємства, навпаки, додають.  Тому причиною зміни балансу стало не зниження пропозиції молока на переробку, а збільшення попиту / споживання.

Міф # 3.  «Імпорт фатально впливає на молочну галузь».

Звичайно, експортувати краще, ніж імпортувати, але в разі обмеженої пропозиції імпорт допомагає задовольнити попит.  Сильна гривня в першій половині року дозволила імпорту конкурувати в сегментах b2b і b2c, стримуючи ціни як на сировинному ринку, так і на полиці.  Так, були негативні наслідки для неефективних вітчизняних операторів.  Але ефективні, навпаки, наростили продажі паралельно з ростом конкурентності (це підтверджують цифри статистики виробництва).  Мало того, зниження імпортних потоків через девальвацію у другій половині 2020 збільшило тиск на внутрішній ринок і призвело до інфляції цін сировинного ринку і полиці.  Ефектом цього буде однозначне зниження споживчого попиту в 2021 році.

Підсумки і висновки:

* Пропозиція молока на переробку практично не змінилося, змінилося співвідношення сільгосппідприємства / населення

* Дефіцит сировини на ринку існує не через зниження пропозиції сировини, а через зростання потреби у ній

* Зростання внутрішнього ринку в 2020 році склало + 10% (свіжа категорія +6,5%, сирна +15% і біржова +6,4%.

* Імпорт виріс в два рази.  Частка (ефект) імпорту в прирості внутрішнього ринку (свіжа категорія – 30%, сири – 100%, біржа – 160%).

* Експорт знизився на 16%, що корелює зі зниженням пропозиції сировини населення для переробки.

* За підсумками 2020 експорт в еквіваленті молока залишається вище імпорту з урахуванням молоковмісних позицій (сирні продукти, згущене молоко, спреди) або рівним імпорту без урахування молоковмісних.  Але ніяк не нижче імпорту.  І в 2021 ситуація особливо не зміниться.