За останні десятиліття сільськогосподарський сектор ЄС зазнав значних структурних змін.

У звіті Policies for the Future of Farming and Food in the European Union (ОЕСР)наведено огляд найбільш очевидних і політично важливих трансформацій у секторі: скорочення кількості ферм разом із збільшенням розміру ферми та зменшення частки молодих фермерів у слоаді працюючого в сільському господарстві населення.

Зменшення кількості господарств і збільшення середнього розміру господарств

Зменшення чисельності фермерських господарств та збільшення розміру господарства є важливими характеристиками структурних змін у сільськогосподарському секторі країн ОЕСР, але зростання розміру господарств має значні відмінності в залежності від країни та різний період змін  залежно від природних, географічних, історичних, соціальних особливостей країни та економічних умов, а також політичного середовища.

У сільському господарстві ЄС-27 також спостерігається постійна тенденція до зменшення кількості фель разом із зростанням кількості більших за розміром ферм. Кількість фермерських господарств скорочується вже протягом кількох десятиліть, зменшившися з 14,2 млн у 2005 році до 9,1 млн у 2020 році.

За цей же період середній розмір господарства збільшився з 11 га до 17,4 га. Ця тенденція стосується як країн EU13, так і EU14. Однак існують значні відмінності між середніми розмірами господарств цих двох груп. Якщо у 2020 році показник UAA (використовувана сільськогосподарська площа) на ферму в ЄС14 становив 26,8 га, то в країнах ЄС13 – лише 9,9 га. У ЄС-13 кількість ферм зменшилася на 41,3% між 2005 і 2020 роками, тоді як у ЄС-14 зменшення було лише на 28,1%.

Ці структурні тенденції можна пояснити впливом різних факторів. До них належать низька рентабельність сільського господарства та кращі можливості працевлаштування поза сільським господарством, підвищення продуктивності (наприклад, завдяки технологічному прогресу) та зростаючий ступінь раціоналізації завдяки вдосконаленій сільськогосподарській техніці, яка часто потребує більшого масштабу, щоб бути ефективною. Державна політика та інституційний контекст також відіграють певну роль, особливо підтримка ринкових цін і пов’язаних платежів, які в минулому сприяли інтенсифікації та розширенню масштабу виробництва. З іншого боку, незалежні прямі виплати мають більш опосередкований вплив на зміни в структурі господарств, заохочуючи фермерів залишатися в секторі.

ІНФАГРО за матеріалом Policies for the Future of Farming and Food in the European Union