2021 рік для молочної галузі як України, так і всього світу, був дуже непростим і зовсім не схожим на попередні роки. Багато хто називає його дуже невдалим, але насправді не все так погано.
Принаймні на глобальних ринках протягом року спостерігався високий стійкий попит на молокопродукти, що супроводжувався рекордно-високими цінами на них. Інша річ, що не всі змогли заробити на цих цінах через цілу низку обставин, які стали причиною значного зростання собівартості виробництва. Далися взнаки дорожнеча сировини і особливо енергоресурсів у четвертому кварталі. Залишили свій негативний відбиток два роки пандемії та криза у міжнародній логістиці.
Відомі експерти світового молочного ринку пророкують у цьому році високу вартість молокопродуктів і навіть більш високу прибутковість молочного бізнесу. Але й ризики дуже високі через ймовірність нових геополітичних та економічних криз.
Найбільший вплив на глобальну торгівлю молочними продуктами справляє Китай, і якщо в цій країні станеться подібна криза, що ймовірно, то глобальні ринки просто обваляться, хороших цін на молокопродукти не буде ніде. Але в експертних колах все ж таки більше оптимістів, які вселяють надію на сприятливий розвиток кон’юнктури світових ринків у 2022 році.
Якби в Україні було достатньо молока за доступною ціною, то 2021 рік наші молочники теж не розцінювали б, як невдалий. Вони могли б непогано заробити на експорті, як у минулі часи. Але на жаль, виробництво молока в нашій країні стрімко падає і його вистачає хіба що для балансу внутрішнього споживання. Надлишків для зовнішніх продажів майже немає, експорт стрімко падає, а імпорт за короткий період зріс у багато разів.
У 2021 році у зовнішній торгівлі утворився негативний для нас баланс. Імпорт практично зрівнявся з експортом і становитиме близько 600 тис. т у молочному еквіваленті. У тому числі й з цієї причини вартість сирого молока в Україні вже вища, ніж практично у всіх наших сусідів.
Чи буде дешевим сире молоко в Україні цього року? Буде, але лише у разі значного скорочення обсягів переробки молока та, як наслідок, суттєвого збільшення імпорту молокопродуктів. Аграрії ж точно не збільшать виробництво молока, принаймні у 2022 році.
Загалом проблем у молочній галузі України занадто багато. Їх потрібно негайно вирішувати, і робити це необхідно насамперед самим молочникам: «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих».
Саме професійні об’єднання галузі повинні змусити владу прийняти правильні рішення щодо законодавчої і навіть фінансової підтримки галузі. Деякі успіхи у цьому напрямку є. До безумовних досягнень Спілки молочних підприємств України можна віднести врегулювання питання ПДВ на молоко (повернення з 14% до 20%) та початок спеціального розслідування щодо імпорту сирів в Україну. Заплановано ще низку коригувань існуючого законодавства щодо виведення молочної галузі з кризи. Лобіюється ухвалення закону про торгівлю, ведеться робота зі зниження ПДВ на молоко та молочні продукти до 7% та скасування його при імпорті ВРХ, є спроби пробити бюджетні субсидії не лише виробникам молока, а й переробникам. Але чи встигнуть союзи та чиновники вжити вкрай необхідних заходів, чи нашу країну перетворять на великого молочного імпортера на кшталт Болгарії чи Румунії?
Все ж таки хочеться сподіватися, що через кілька років українська молочна галузь знову з бадьориться, значно зросте виробництво молока і ми знову станемо великими експортерами молокопродуктів. Шанси є, ними необхідно скористатися.