Поточна ситуація на молочному ринку України демонструє відхилення від усталених сезонних закономірностей, які тривалий час визначали цінову динаміку в галузі. Якщо раніше весняне зростання пропозиції молока супроводжувалося здешевленням сировини, а влітку — її подорожчанням на тлі скорочення обсягів виробництва, то протягом останніх шести місяців спостерігається протилежна тенденція: зниження цін у міжсезоння та їх зміцнення вже в середині весни.

З економічної точки зору така динаміка виглядала б виправданою за наявності дефіциту сировини або суттєвого зростання світових цін на молокопродукти. Однак наразі жоден із цих факторів не має визначального впливу. Імовірно, частина переробників свідомо підтримує закупівельні ціни, намагаючись стабілізувати фінансове становище своїх постачальників – виробників молока, які опинилися на межі беззбитковості. Водночас така політика створює ризики вже для самих переробних підприємств, оскільки значна частка сировини спрямовується на виробництво продукції з низькою маржинальністю, зокрема масла, виробництво якого за поточних цін знову стає збитковим.

Попри складнощі виробників, статистичні дані не підтверджують очікуваного скорочення пропозиції. Поголів’я корів у сільськогосподарських підприємствах навіть зросло, як і обсяги виробництва молока цією категорією виробників. Це свідчить про відносну стабільність сектору в короткостроковій перспективі. 

Прогнози щодо можливого зниження виробництва влітку виглядають дискусійними і, ймовірно, не матимуть критичного впливу на баланс ринку.

Водночас структурні зміни відбуваються у сегменті домогосподарств, де спостерігається швидке скорочення виробництва молока. Це формує додатковий попит на промислово вироблену продукцію на внутрішньому ринку та змушує переробників адаптувати виробничі стратегії під зміну споживчої бази.

Зростання обсягів переробки на тлі загального скорочення виробництва молока всіма категоріями його виробників, свідчить про наявність достатньої сировинної бази, а також потенційних надлишків, які можуть бути спрямовані на експорт. Зовнішня кон’юнктура наразі загалом сприятлива, зокрема у сегменті молочних протеїнів, однак падіння цін на масло суттєво обмежує прибутковість галузі в цілому. У результаті частина експортерів змушена працювати в умовах негативної маржі.

Перспективи ринку значною мірою залежатимуть від глобальних тенденцій. У разі скорочення виробництва молока ключовими світовими гравцями, наприкінці року можна очікувати стабілізації цін, що створить передумови для повернення до більш традиційної моделі ціноутворення і на внутрішньому ринку.

Водночас внутрішній попит залишається обмеженим через макроекономічні фактори. Незважаючи на номінальне зростання доходів, інфляційний тиск стримує реальну купівельну спроможність населення. Це, разом із загальною економічною невизначеністю та обмеженням зовнішньої фінансової підтримки, формує стриманий прогноз розвитку галузі в коротко- та середньостроковій перспективі.