Концентрація французької молочної промисловості руках трьох основних виробників є однією з причин зубожіння виробників молока, і, як це не парадоксально, ставить сектор вище його світових конкурентів. 

Така думка дослідників консалтингової фірми France Agrimer.

Згідно з новим дослідженням, проведеним консалтинговою фірмою Agrex для France Agrimer, молочна промисловість Франції, мабуть, має найбільші конкурентні переваги в порівнянні з іншими країнами-виробниками молока.

Така заява може бути несподіваною для багатьох французьких виробників молока, враховуючи, що відпускні ціни на більшість молочних продуктів не дозволяють багатьом фермерам окупити свої витрати.  Їх лиха такі, що кількість самогубств молочних фермерів в загальній кількості самогубств надмірне, як це показало дослідження Mutualité Sociale Agricole (MSA), опубліковане у вересні 2019 року.

Вісім лідерів сільськогосподарського сектора оголосили про глобальний рух «Сільське господарство для поколінь», щоб надавати підтримку молочним фермерам в застосуванні відновних методів ведення сільського господарства, яке зберігає і оновлює ресурси нашої планети, а також забезпечує  довгострокову економічну життєздатність ферм для наступного покоління.

Згідно з дослідженням, поставки молока у Франції перебувають в руках трьох виробників: Lactalis, Sodiaal і Eurial.  До 2018 року їхня сукупна частка на ринку становила понад 52%, що пояснює і поступове зубожіння виробників молока.

Дослідження, проведене Agrex, аналізує в цілому сім характеристик по 13 основних світових країнах-виробниках, в яких Франція займає п’яте місце після США, Індії, Бразилії та Німеччини.  Але молочна промисловість Франції формувалася протягом тривалого часу, і це має прямі наслідки для стійкості сектора.

Французи є провідними світовими споживачами молочних продуктів на душу населення.  Дослідження ведуться постійно, контроль в галузі охорони здоров’я є строгим, здатність відкривати нові торгові точки також є постійною проблемою для країни.  Три великих дистриб’ютора мають дюжину об’єднаних компаній в країнах, що розвиваються, що полегшує експорт.

Серед інших конкурентних факторів контроль над зростанням цін на землю і регулярниі дощі, що також сприяє стійкому стану галузі у Франції.  Але відносна сила євро в порівнянні з іншими світовими валютами спрацьовує не на користь Франції, так само, як і інших європейських країн, таких як Німеччина, Ірландія, Нідерланди, Данія і Польща.

Проте, дослідження ставить питання про структуру ринку, так як вона не враховує якість пропозиції на ринку. Половина молока, пропонованого для споживання виробниками молока у Франції, є збідненим: деякі його компоненти видаляються (білки, жир і т. д.) для підвищення прибутковості виробників за рахунок якості продукції.

Проте, головна проблема, пов’язана з високою конкурентоспроможністю французького молока, полягає в тому, структура галузі сприяє спотворенню ринку.  Рентабельність сектора заснована, зокрема, на низьких цінах, що сплачуються фермерам трьома найбільшими гравцями, що серйозно ставить під сумнів стійкість моделі.  Це також порушує питання про мету сільського господарства в більш загальному плані.

Чи повинен сільськогосподарський сектор прагнути заробляти гроші і організовувати конкурентоспроможні галузі, або ж він повинен годувати європейців і розвивати території?  Схоже, ці цілі борються за співіснування.

ІНФАГРО за матеріалом euractiv.com