Згідно статистичних даних, виробництво молока в Україні складає близько 9 млн т, проте такого об’єму немає. Фактично ми маємо не більше 6 млн т.  Такого низького виробництва, переробки та споживання молока в Україні не було протягом останнього сторіччя. Так, в  1991-1995 роках ми були на шостому місці у світі з виробництва молока. Сьогодні нас там немає і близько.

Протягом минулого року на 3% скоротилося і виробництво молочних продуктів. Так, суттєво скоротилося виробництво масла вершкового, на 15 %, казеїну та казеїнатів на 27%, сироватки сухої на 17%.

Якщо говорити про стратегію розвитку, то треба створити Національну програму розвитку молочної галузі, яка складатиметься з двох розділів – молочної галузі та молочної переробки.

Серед основних стратегічних цілей розвитку молочної галузі до 2030 року  –  внесення змін до маркетингових стратегій через виробництво конкурентоспроможних інноваційних продуктів.

Також є необхідність модернізації переробних підприємств для збільшення енергоефективності, підвищення екологічних стандартів та створення центру підготовки фахівців для галузі.

А для захисту внутрішнього ринку, який передбачає об’єднання зусиль в боротьбі проти фальсифікату, потрібно ввести дзеркальні квоти на імпорт молочних продуктів з ЄС та тарифне квотування на імпорт.

Щоб зупинити зменшення виробництва молока і збільшення залежності від імпортних молокопродуктів, виробникам і переробникам необхідно докласти спільних зусиль: укладати річні контракти між виробником і переробником з прогнозованою ціною на сировину шляхом встановлення цінових кордонів та розробити механізми регулювання імпорту. Окрім того, потрібно привести базові показники молочної сировини до європейських норм.

Джерело: АВМ, виступ В. Чагаровського на XIII Міжнародному молочному конгресі