В Україні – чергові хвилі брудної інформації навколо фальсифікації у виробництві молокопродуктів.

Так, фальсифікація у вітчизняній молочній промисловості існує, але ж вона є і в інших напрямках харчової промисловості. Прилавки магазинів заполонили різноманітні ковбаси та інші м’ясні вироби «без м’яса». Ковбасу «Лікарську» можна побачити і по 70 грн/кг, і по 170 грн/кг. Багато кондитерів в своїх технологіях давно перестали використовувати справжні вершкове масло чи згущене молоко.  Морозиво в Україні також мало хто робить зі свіжого молока. Але чомусь в медіа зовсім мало інформації про недобросовісних м’ясників, виробників тортів або морозива. Виявляється, самі «грішні» у нас молочники…

На днях на одному із найпоширеніших телеканалів 1+1, в популярній передачі ТСН-тиждень за участі відомої ведучої був показаний сюжет, де вчергове заявили, що половина виробленого в Україні вершкового масла фальсифікат.

Журналістів десь можна зрозуміти, їм потрібна сенсація, а глядачі зазвичай краще сприймають інформацію про погане, ніж про щось добре.

А от експерти, які працюють, в тому числі і в молочній сфері, перш ніж робити гучні заяви про масову фальсифікацію у виробництві того ж вершкового масла, на мою думку, повинні в деталях вивчити суть питання. Вони, напевно, навіть не задумуються, наскільки шкідливі подібні інформаційні вкиди для добросовісних виробників молокопродуктів.

Звичайно, фальсифікація у виробництві вершкового масла, як і інших молочних, м’ясних, чи кондитерських виробів в Україні є, але її масштаби далеко не такі, як було заявлено в передачі, принаймні, точно не половина масла фальсифікується.

Назвемо тільки пару причин, чому важко погодитись із заявами експертів, що брали участь у передачі:

• Контрольну закупку вершкового масла було зроблено не зовсім коректно. Чому зразки відбирались в якихось убогих ларках чи базарах? Адже частка реалізації масла через такі торгові точки останнім часом уже незначна.
• Чому для аналізу купували тільки найбільш підозрілу вже з першого погляду (з точки зору фальсифікації) продукцію типу «вироблене в смт. Ожитянка Івано-Франківської області»? Такого ж населеного пункту взагалі не існує в природі?

Для визначення частки фальсифікації того чи іншого товару потрібно використовувати спеціальні соціологічні/маркетингові методики, що враховують досить багато параметрів. Бо ж можна зайти на будь-який базар, вибрати тільки те масло, котре продається дешевше 25 грн/пачку і тоді за результатами аналізів найточнішої лабораторії можна буде заявити, що в Україні не половина продукту фальсифікується, а всі 90%…

В Асоціації виробників молока вважають, це прозвучало в сюжеті, що в Україні з урахуванням обсягів випуску суміжних з маслом молокопродуктів виробництво справжнього масла могло становити в минулому році тільки біля 61 тис. т, або на 40% менше, ніж заявлено Держстатом… А чи порахував експерт молочний жир, який вивільнився при виробництві величезних обсягів сирного продукту, що вироблявся для експорту? А чи враховані зайві вершки при виробництві свіжих молокопродуктів? Чи брався до уваги весь випуск сухого знежиреного молока і казеїну? Вочевидь не всі джерела надходження масла було враховано…

Спеціалісти ІНФАГРО при написанні глобального щорічного аналітичного звіту РИНОК МАСЛА ТА СПРЕДІВ також робили свої розрахунки по обсягах виробництва масла і оцінках фальсифікату, не претендуючи на абсолютну точність, але враховуючи максимум факторів. Так от, ми також дещо не згодні з офіційною статистикою по виробництву вершкового масла в Україні. Але розбіжність в даних виникає більше не через фальсифікації, а через подвійну звітність молочних заводів: тобто, одне підприємство виготовило блочне масло і відзвітувало про це, інше підприємство купило це масло, здійснило фасування і також відобразило цей же обсяг в статзвіті. Допускаємо, що через таку подвійну звітність реальне виробництво масла в минулому році могло бути відсотків на 15-17 меншим, ніж інформує Держстат.

Фальсифікованого масла, яке випускається реальними заводами (які звітують) пропонується на ринку 3-4 тис. т в рік. Це без врахування обсягів виробництва в нікому невідомих цехах (типу в смт. Ожитянка, про яке згадувалось в сюжеті).

За даними ІНФАГРО в 2017 році в Україні було виготовлено 87 тис. т вершкового масла, з них 30 тис. т продано за кордон, певна частина закуплена для промпереробки, а власне населення придбало в роздрібі біля 40 тис. т (детальна інформація про ринок масла в звіті ІНФАГРО «Ринок масла і спредів»)  

Отже, фальсифіковане масло в Україні випускається, але його частка в загальному виробництві вершкового масла навряд чи перевищує 5%. В роздрібній торгівлі на внутрішньому ринку фальсифікат може сягати максимум 10%, але ніяк не половини, як було заявлено в сюжеті.

Ще раз про шкоду фейкової інформації. На жаль, сказаному по-телевізору багато українських споживачів вірять, і якщо там сказали, що кожна друга пачка виробленого в Україні масла – фальсифікат, то покупець тепер задумається, а чи варто взагалі купувати масло як таке, бо ж та «друга» пачка може попастися саме йому. Ну а такі настрої явно шкодять бізнесу добросовісних виробників масла, яких в Україні абсолютна більшість. 

Якщо ж є у когось бажання поборотися з фальсифікаторами, то потрібно це робити грамотно, голосно заявляти їх перелік поіменно, а не розказувати про масло з корівкою, чи надписом «білоруське». І, звичайно ж, вимагати від відповідальних державних структур прийняття заходів для усунення цих фальсифікаторів з ринку.