На екваторі літа український ринок молочної сировини перебуває у стані відносної рівноваги. Закупівельні ціни на сире молоко в першій половині липня переважно залишалися незмінними, а молочні індекси Інфагро вже кілька місяців поспіль утримуються на близьких рівнях, що підтверджує збалансованість ринку. Проте за зовнішньою стабільністю приховуються процеси, які викликають дедалі більше занепокоєння: внутрішній ринок поступово стає залежним від імпорту, а позитивне сальдо зовнішньої торгівлі молочними продуктами наблизилося до нуля.

Ключовим чинником, що визначав кон’юнктуру на початку липня, стала спека. Тривалий період високих температур призвів до зниження продуктивності худоби і, відповідно, до скорочення пропозиції молока. Це посилило переговорні позиції аграріїв, однак фактичне подорожчання сировини виявилося радше «дипломатичним» — приблизно на 20 копійок, переважно у верхній межі цінового діапазону. Ініціаторами перегляду цін традиційно виступили виробники свіжої молочної продукції, тоді як компанії, орієнтовані на біржові молокопродукти, мали обмежені можливості для підвищення закупівельних цін через негативну динаміку експортних котирувань. Актуальний діапазон закупівельних цін від сільськогосподарських підприємств у середині липня становив 13,8–14,6 грн/кг без ПДВ, від господарств населення — переважно 9,0–11,0 грн/кг.

Важливо, що подальша динаміка цін на сире молоко в Україні значною мірою залежатиме не стільки від погодних умов усередині країни, скільки від ситуації на ринку ЄС. Саме зовнішня кон’юнктура сьогодні визначає привабливість експорту, а отже — і баланс попиту та пропозиції на внутрішньому ринку.

Свіжа молочна продукція — єдина зона впевненого зростання

Нижчі, ніж торік, закупівельні ціни дозволяють виробникам свіжої молочної продукції краще стримувати зростання роздрібних цін, ніж це вдається сегментам-конкурентам — м’ясу, яйцям та олії. Разом із заміщенням продукції домогосподарств це забезпечує свіжій молочній категорії зростання споживання. Не дивно, що саме ця категорія залишається чи не єдиною, яка стабільно нарощує експорт: за перше півріччя з України вивезено майже 14,5 тис. тонн такої продукції — на 22% більше, ніж торік, при цьому частка молока в структурі поставок скоротилася до 40% на користь дорожчих кисломолочних продуктів.

Проте навіть тут проявляється загальна тенденція: імпорт зростає швидше за експорт. За півріччя закуплено близько 12 тис. тонн свіжої молочної продукції — на 38% більше, ніж роком раніше, причому основний приріст забезпечило дешеве молоко. За останні два місяці до України завезено близько 2 тис. тонн UHT-молока, яке польські виробники продовжують постачати за демпінговими цінами, позбуваючись значних складських запасів.

Сир — найгостріша точка вразливості

Найтривожніша ситуація склалася на ринку сирів. Зниження і без того низьких цін на небрендовані європейські сири спровокувало різке зростання їх офіційного імпорту в Україну. Лише твердих і напівтвердих сирів за півріччя ввезено понад 9 тис. тонн — на 27% більше, ніж торік. У результаті навіть у категорії, де традиційно сильні вітчизняні виробники, частка імпорту в загальних продажах уже перевищує третину. Приблизно половину ринку «білих сирів» також представлено імпортною продукцією.

Причина очевидна — цінова. Базові ціни вітчизняних виробників на традиційні сири стабільно перевищують 300 грн/кг, тоді як польські аналоги дистриб’ютори можуть імпортувати із собівартістю 200–230 грн/кг. За таких умов вітчизняним сироварам залишається фактично єдиний інструмент конкуренції — акції зі значними знижками, які нерідко повністю нівелюють прибуток. Наслідком стають зниження завантаженості підприємств і зростання собівартості одиниці продукції. Показово, що від теоретичного літнього сплеску попиту виграють не українські виробники, а імпортери та європейські постачальники. При цьому експорт напівтвердого сиру за півріччя скоротився на 15%, до 3,1 тис. тонн, і вже втричі поступається імпорту.

Біржові товари: експорт не вдається наростити

Попри збільшення обсягів переробки молока, заводи не змогли наростити експорт біржових товарів. Найпоказовіша ситуація з маслом: за перше півріччя його експорт скоротився вдвічі — до 4,5 тис. тонн, причому середні експортні ціни також були майже вдвічі нижчими. Пропозиція на внутрішньому ринку залишається надлишковою, а ціни — низькими та здебільшого збитковими для виробників. Показово, що навіть скорочення безмитної квоти на постачання українського масла до ЄС практично не вплинуло на обсяги експорту: вирішальним чинником виявилася ціна, а не тарифні обмеження.

Експорт сухого знежиреного молока за півріччя також знизився — на 11%, до 14,7 тис. тонн, попри те що виробництво зросло. Найімовірніше, значна частина продукції накопичується на складах. Водночас понад 80% безмитної квоти на постачання СЗМ до ЄС уже вибрано, що вкотре підтверджує: європейський напрямок для цього товару залишається найвигіднішим. Ще суттєвіше скоротився експорт казеїну — на чверть, до 2,1 тис. тонн, через збиткові ціни зовнішнього попиту.

Окремо варто відзначити ринок сироватки. Після тривалого і стрімкого зростання цін продавці вперше за довгий час зіштовхнулися з тиском покупців у бік їх зниження. І хоча навіть за нижчих цін виробництво залишається прибутковим, наростити обсяги й отримати додаткові доходи не вдалося — експорт за півріччя навіть скоротився на 3%, до 8,6 тис. тонн.

Ризик стати нетто-імпортером

Підсумки першого півріччя формують тривожну картину. Експорт молочних продуктів скоротився на 17% — до 206 млн дол. США, тоді як імпорт зріс на ті самі 17% — до 186 млн дол. США. Як наслідок, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило лише 20 млн дол. США. Це означає, що за підсумками року Україна цілком може вперше стати нетто-імпортером молочних продуктів у грошовому вираженні. Навіть у довоєнному 2021 році, коли країна відчувала дефіцит молочної сировини, цього не сталося.

Український ринок молочної сировини сьогодні збалансований, але ця рівновага крихка. Вітчизняні переробники дедалі частіше програють цінову конкуренцію європейським постачальникам — передусім у сегментах сирів і дешевого молока, — а можливості нарощувати експорт біржових товарів обмежені несприятливою світовою кон’юнктурою. Подальший розвиток галузі значною мірою залежатиме від динаміки цін на ринку ЄС та від того, наскільки швидко українські виробники зможуть відновити цінову конкурентоспроможність і посилити позиції на зовнішніх ринках. Інакше структурне зміщення торговельного балансу в бік імпорту ризикує перетворитися зі статистичного сигналу на стійку тенденцію.