Результати зовнішньої торгівлі в перші два місяці зумовлюють високу базу пропозиції українських молочних товарів для експорту в 2025 році. Але якою ціною?
Після жахливого результату зовнішньої торгівлі молочною продукцією в грудні, коли чистий експорт перетворився в чистий імпорт, результати в січні-лютому додали позитиву.
Вже в лютому бачимо, що чистий експорт української молочної продукції відновився майже до показників червня-липня (в еквіваленті молока).
Але навіть на тлі цього хорошого результату, на внутрішньому ринку все одно спостерігався надлишок пропозиції сировини, а оператори наголошували про накопичення запасів біржових товарів на складах.
Така ситуація підкреслює масштабні проблеми падіння внутрішнього споживчого попиту, спричиненого інфляцією молочної полиці.
Цінова волатильність спричинила гойдалки і в балансі попиту-пропозиції. Через осінню гонитву за сировиною, ми побачили торговельний провал спочатку на зовнішньому ринку (грудень), а потім і на внутрішньому (грудень-лютий).
Результати, які ми спостерігаємо з початку року, не сподобались нікому: різкий обвал закупівельних цін на сировину; вимушений демпінг при експорті, часто нижче собівартості виробництва (щоб не накопичувати запаси і не «морозити» гроші); дорожнеча та відмова від категорії з боку кінцевого покупця.
Замість висновків. Чи ситуація за останні півроку була унікальною? Ні. Ні для українського ринку (це вже проходили не раз), ні для європейського чи інших. Питання в ризиках. Враховуючи високі ризики банкрутств, які ми озвучували восени через наявну ситуацію, український бізнес черговий раз пройшов складний відрізок з мінімальними втратами. Для зниження ризиків в майбутньому – зниження цінової волатильності – нічого кращого не вигадано, ніж покращення відносин (у т.ч. договірних правил та вимог) між партнерами: виробники – переробники; переробники – ритейл; ритейл – споживачі.