Молочна галузь України ще до початку війни перебувала у дуже складному становищі. В останні роки неухильно скорочувалося виробництво молока, і, відповідно, надходження його у переробку.

Молочні полиці українських магазинів заполонила імпортна продукція. Часті неплатежі торговельних мереж вимивали операційні кошти молокозаводів. Через подорожчання ресурсів зростали і вартість молока-сировини, і собівартість виробництва молочної продукції.

З початком агресії росії, українська молочна галузь, як і вся економіка країни, пережила справжній шок. Але необхідно зазначити, що досить швидко молочні підприємства змогли перебудувати свою роботу на випуск продукції довготривалого зберігання та налагодили логістику. Цим самим вони втримали постачальників молока від необхідності позбуватися корів і зберегли безперебійне постачання молочних продуктів на внутрішній ринок. Зі звільненням окупованих територій півночі країни відновили роботу заводи, які були вимушені її тимчасово зупинити. За даними «Спілки молочних підприємств України», через 2 місяці після початку воєнних дій 70% молочних підприємств вже повноцінно працювали.

Зараз аналітики ІНФАГРО прогнозують, що у 2022 році пропозиція молока для промислової переробки складе 2,9 млн т в перерахунку на базові показники жиру і білку, що на 16% нижче показника 2021 року. Попит внутрішнього ринку в поточному році через міграційні процеси та загальне зниження платоспроможності населення  буде суттєво, на 22%, меншим, ніж минулого року, і складе  2,7 млн т.

Зважаючи на те, що кількість споживачів в країні суттєво зменшилася (за даними початку травня близько 6 млн населення знаходяться за межами країни), купівельна спроможність тих, хто залишився, знизилася, а експорт суттєво скоротився, то прогнозованого скороченого обсягу  молока цілком достатньо для забезпечення очікуваного внутрішнього попиту. Тобто Україна може обійтися без імпорту молочних продуктів, у всякому разі в період війни.

При цьому, незважаючи на скорочення обсягів переробки, існує серйозна проблема збуту надлишків молочної продукції, особливо біржових позицій (сухого молока, масла, сухої сироватки та сиру).

Частково цю проблему вирішували державні закупівлі, введені у перший місяць після початку бойових дій на території України. Потім виявилося, що не всі вимоги по держзакупівлі можуть бути виконані. Прикладом може бути вимога постачати сухе молоко в упаковці по 1 кг. Вітчизняні молокозаводи не мають такого обладнання, а на його замовлення та запуск немає ні часу, ні коштів. Тому використання державних закупівель тривало недовго і скористатися цим способом збуту продукції змогли далеко не всі. Разом із тим, «Спілка молочних підприємств України» (надалі – СМПУ) вважає, що державні закупівлі, крім своєї основної цілі, формування 10 млн індивідуальних соціальних пакетів, є непоганим інструментом розвантаження складів виробників молочної продукції за умови правильної організації та врахування помилок.

Але самі тільки держзакупівлі не розв’яжуть проблему збуту молочної продукції. З настанням весняно-літнього сезону зростає обсяг переробки, запаси на складах теж зростають. Тому виробники біржових молокопродуктів бачать нагальну необхідність у відновленні експорту, шукають для цього можливості та частково знаходять їх. Зараз експорт потроху відновлюється, але це зовсім не той обсяг, який мав би бути. Через ускладнену логістику, експортери несуть високі додаткові витрати, часом зовнішні продажі навіть збиткові.

Експорт зараз необхідний, щоб зберегти обсяги закупівлі молока переробниками та, відповідно, закупівельну ціну сировини. Але поки що він залишається великою проблемою через втрату можливості використання звичних ланцюгів транспортування експортних товарів – через Чорноморські порти чи східні кордони  – і вкрай складну альтернативну логістику. Одним словом, є що експортувати, але не зовсім зрозуміло – як.

Для того, щоб допомогти розв’язанню цієї проблеми, сприяти оперативній та безпосередній комунікації всіх, хто може вплинути на ситуацію і допомогти налагодити експорт молочної продукції в існуючих складних умовах, було організовано серію експертних дискусій, присвячених проблемам молочного експорту в умовах війни. Ці дискусії, спільно з державною установою «Офіс з розвитку підприємництва та експорту» та аналітичним агентством ІНФАГРО, було організовано за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія).

Участь запрошених до дискусій експертів та практиків молочної торгівлі надала учасникам можливість скласти цілісну картину роботи молочної галузі у поточних складних економічних та політичних умовах. В ході дискусій учасники відмічали самовіддану роботу галузевих підприємств постачальників молока-сировини та переробників, а також представників Уряду країни, які займаються питаннями аграрної та продовольчої політики. В умовах війни, кожний на своєму місці, вони разом роблять  все від них залежне, щоб гарантувати країні продовольчу безпеку.

Вадим Чагаровський, голова СМПУ, що взяв участь у першому заході серії фахових дискусій, у своєму виступі зробив акцент на проблемах, з якими зараз зіштовхується галузь, та наголосив на необхідності активізації зусиль держави у налагодженні молочного експорту та вирішенні наболілого для молочників питання неплатежів торговельних мереж постачальникам харчових продуктів.

Досягненнями роботи Мінагрополітики поділився Тарас Висоцький, перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України, який запевнив учасників, що Мінагрополітики постійно тримає потреби молочної галузі в фокусі своєї уваги та докладає зусиль для швидкого отримання результатів, підтримуючи діалог з представниками галузі.

Ольга Шевченко, заступник голови Держпродспоживслужби України, розповіла про оновлені правила ветеринарного контролю та процедуру оформлення сертифікатів для транзиту продукції через країни ЄС. Вона також поінформувала учасників дискусії про ту практичну допомогу, яку надають європейські країни для спрощення експорту харчової продукції з України. З учасниками експертних дискусій поділилися також планами  стосовно впровадження спеціалізації пропускних пунктів на кордоні для пришвидшення проходження митних процедур. Приємною новиною було повідомлення про те, що навіть під час війни ще 3 українські молочні підприємства змогли отримати дозволи на експорт своєї продукції до ЄС.

Ключовим питанням обговорення, звичайно, було налагодження експорту молочних продуктів. Представники аналітичного агентства ІНФАГРО Василь Вінтоняк та Максим Фастєєв продемонстрували необхідність якнайшвидшого створення можливостей для зовнішньої торгівлі тими молочними товарами, які зараз накопичилися на складах молочних підприємств через порушену в результаті воєнних дій логістику та блокаду морських портів країни. Динаміка основних експортних товарів – сухого молока та сироватки, вершкового масла і сиру, відверто невтішна:

Зараз, на фоні очевидного і різкого скорочення експорту, надходження молока на переробку зростає завдяки звільненню територій Чернігівської, Сумської та частини Харківської областей та під впливом сезонного фактора.

З ростом обсягів молока, що надходить у переробку, позбавлені експортного збуту переробні підприємства будуть змушені скорочувати приймання сировини та пропонувати постачальникам – молочнотоварним фермам – нижчі ціни. Це, у свою чергу, негативно вплине на економіку виробників молока і в цілому поглибить кризу в молочній галузі. Цього допустити не можна.

Особливо прикрим є те, що кон’юнктура світового ринку молокопродуктів зараз сприятлива для експорту: ціни на молочну продукцію високі та український товар може успішно конкурувати, а продажі приносити прибуток. Але потрібно мати можливість скористатися цією ситуацією і тому розв’язання проблеми логістики та налагодження експортних маршрутів зараз дуже важливе.

З огляду на це, саме експортній логістиці було присвячено другу експертну дискусію «Експорт в умовах війни. Логістичні шляхи експорту української молочної продукції», в якій взяли участь як чиновники державних структур, відповідальних за інфраструктуру та перевезення, так і представники молочного бізнесу, які шукають способи експорту молочної продукції.

За результатами обговорення можна стверджувати, що експорт через польські порти з перезавантаженням в контейнери у Польщі досі не налагоджений̆, хоча це питання постійно обговорюється на рівні держав і компаній, а крім того, напрацюванням логістики в порти Польщі активно займаються трейдери. Є пропозиція налагодження українського сільськогосподарського експорту через порти Латвії. Через румунську Констанцу експортне постачання вже почалося, але в незначних обсягах. Транспортування сиру і сирного продукту в Казахстан та інші країни Середньої Азії йде через кілька країн, і це дуже дороге і тривале за часом транспортування. Є й можливість прямого постачання до ЄС, але скористатися ним можуть далеко не всі. Список включених до переліку експортерів до ЄС доповнюється, втім більшість з них або не здатні здійснювати поставки, або не мають в своєму асортименті відповідних експортоорієнтованих позицій. Зараз тільки декілька компаній̆ реально готові здійснювати експорт в країни ЄС. Ще з десяток операторів ринку могли би долучитися до цього процесу, але процедура авторизації експортерів до ЄС досить тривала і складна.

Загалом, актуальна узагальнена картина можливостей молочного експорту до країн ЄС і СНД, представлена аналітиками ІНФАГРО, виглядає так:

Вкотре на допомогу українським виробникам приходить залізничний транспорт. Як можна використати можливості Укрзалізниці для здійснення експорту молочної продукції, прокоментував в ході дискусії Валерій Ткачов, заступник директора Департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця». Він означив основні причини, що заважають ефективно скористатися залізничним транспортом: по-перше, це причина технічна – різна ширина колій в Україні та в країнах ЄС, що вимагає перевантаження товару на кордоні або заміни колісних пар. Це спричиняє ускладнення і затримку перевезень. По-друге, це обмежені можливості системи залізничного транспорту ЄС, яка не пристосована до тієї інтенсивності руху, яка є звичною для Укрзалізниці та, крім того, не має достатньої кількості вагонів. Безумовно, це й бюрократичні перешкоди та неузгодженість дій різних відомств.

За словами Валерія Ткачова, Укрзалізниця не дуже активно використовується для перевезення молочної продукції. Наприклад, минулого року для цих перевезень єбуло залучено всього 49 вагонів, а за кілька місяців поточного року всього 3.

Укрзалізниця доставляє товари до 13 прикордонних пропускних пунктів на заході країни для подальшого експорту. Але (і з цим згодні і представники бізнесу), залізничний транспорт не в змозі повністю замістити перевезення тих обсягів експортної продукції, які до війни здійснювалися через морські порти.

Крім того, обсяги молочного експорту у порівнянні з тими обсягами, які відправляють за межі країни експортери зернових та олійних, неспівставно малі. І тому молочники вимушено програють конкуренцію з «зерновиками» та «олійниками» у чергах на завантаження. Тому Валерій Ткачов порадив молочникам не возити свою продукцію у популярні та перевантажені порти Констанци і Ґданська, а шукати інші порти, з яких можна відправити свою продукцію практично без черг. Таких портів, він вважає, є не менше десяти.

Про можливості використання різних каналів експорту говорив і Юрій Васьков, заступник Міністра інфраструктури. Є можливість використовувати порти річки Дунай (Ізмаїл, Рені, Кілія), автомобільний та залізничний транспорт. Крім того, урядовець відмітив, що з метою перетину кордону з ЄС для уникнення великих черг слід використовувати пропускні пункти не тільки Польщі, що стали надпопулярними, але й інших держав: Румунії, Молдови, Словаччини та Угорщини.

Власне, всі експерти поділяють думку про те, що пропускна здатність наявних експортних коридорів (йдеться про залізничний та автомобільний транспорт) зараз набагато менша, ніж та, що забезпечували українські чорноморські порти. Про це ж говорив і Михайло Соколов, радник Міністра аграрної політики та продовольства. Серед причин затримки розв’язання питань експорту, експерт відмітив також і організаційну неузгодженість, невпорядкованість встановлення пріоритетів, що є одним із ключових завдань новоствореної Координаційної ради з питань логістики в сільському господарстві. Так, обговорюється підхід з надання переваги у логістичних вузлах товарам з доданою вартістю, а не дешевшим сировинним позиціям. Усунення недоліків в організації може помітно покращити ситуацію з логістикою при експорті.

Підсумовуючи експертні висловлювання, можна стверджувати, що тимчасово окупованим та заблокованим морським портам України альтернативи немає. Очікування в чергах експортерів зерна та олійних в доступних зараз портах зарубіжних країн триває місяцями та фактично перекриває молочникам, які експортують відносно невеликі обсяги, можливість скористатися морським шляхом, змушуючи везти свій товар суходолом, наприклад, до Казахстану, через 5 країн. Це, по-перше, робить доставку в кілька разів дорожчою, а по-друге, вона стає надто тривалою (у даному випадку близько 50 днів туди й назад). Зрозуміло, що не всі товари є сенс возити таким чином, вони просто будуть неконкурентними за ціною в порівнянні з товарами з білорусі чи навіть росії, у яких логістика в рази дешевша.

Ті, хто займається зараз відправкою експортних вантажів практично, на власному досвіді відчувають все те, про що ведуться дискусії в експертних колах та урядових кабінетах: величезні черги на кордонах, нестача контейнерів, неможливість отримати хоча б часткову передоплату за товар, як це було раніше. Продовжує дошкуляти невизначеність з доставкою вантажів в порти, наприклад, Польщі, нестача контейнерів або необхідність внесення за них великої застави. Заважає неможливість витримати температурний режим через нестачу рефрижераторів та доставки товару згідно з його терміном придатності  відповідно до вимог покупця. Все це робить логістику молочних товарів надскладним завданням. Окреме питання – вартість доставки. Вона зросла у кілька разів, і це взагалі робить деякі торгові операції невигідними.

Юрій Шевчук, директор з розвитку молочного бізнесу Olam Food Ingredients Ukraine, вважає ситуацію з молочним експортом не просто складною, а катастрофічною і наголошує на необхідності термінового втручання держави, інакше напрацьовані зарубіжні ринки українськими молочниками буде втрачено, а виробництво молочної продукції доведеться згортати. На його думку, держава в цій ситуації повинна забезпечити певні гарантії або зобов’язати державні банки кредитувати експортні операції.

Крім того, Юрій Шевчук наголосив на тому, що часи, коли торгівля біржовими молочними товарами не потребувала брендування, минули. Компанії на міжнародному ринку вже давно працюють не так, як раніше. Для більшості покупців цих товарів бренд має значення. Тому і компанії-виробники, і держава, повинні подбати про створення брендів біржових молочних продуктів і їх розвиток, про серйозне їх просування на висококонкурентному світовому ринку.

Добиватися державної підтримки молочної галузі закликав і Арсен Дідур,  виконавчий директор «Спілки молочних підприємств України». Він окреслив ті заходи, яких може і повинна вжити держава для зниження навантаження на логістику експорту. Держава має забезпечувати повноцінний захист внутрішнього ринку в умовах війни. Для цього в переліку товарів критичного імпорту повинні залишитися тільки ті продукти, яких не виробляють в Україні. Продовження практики закупівель державою певних молочних продуктів по держзамовленню з урахуванням  попереднього досвіду також сприятиме вирівнюванню молочного балансу і збереже молочну галузь країни.

Експортна криза загострилася і триває з початку бойових дій. Можливості логістики постійно змінюються в залежності від ситуації на фронті та в прифронтових регіонах. Бізнес щоденно шукає рішення, які дозволили б оперативно налагодити експорт. Уряд постійно відстежує ситуацію з експортом продовольства та працює не тільки з українськими експортерами, але й партнерами за кордоном, проводячи переговори для спрощення доступу української продукції до зарубіжних країн. Країни Європи знімають деякі обмеження для того, щоб вантажі з України могли вільно пересуватися транспортними шляхами ЄС. Знімаються також і торговельні бар’єри. Вже опубліковано документ про тимчасові заходи лібералізації торгівлі при імпорті товарів українського походження до країн ЄС (Regulation (EU) 2022/870 of the European Parliament and of the Council of 30 May 2022).

І хоча українські молокозаводи цього року отримають в переробку менше молока, ніж у 2021 році, через міграційні процеси та падіння економіки потреба внутрішнього ринку також буде суттєво меншою. При цьому рівень самозабезпеченості молочними продуктами до кінця 2022 року буде вище 100% з піком 115% у другому кварталі, а це означає, що в поточних складних умовах є гостра потреба підтримки галузі через обмеження імпорту та активне сприяння експорту української молочної продукції.

ІНФАГРО

Цю публікацію було створено за підтримки Швейцарії в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України», що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія). Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор(и). Точка зору автора(ів) не обов’язково відображає точку зору SECO, FiBL, SAFOSO AG, www.qftp.org.