Думка експерта
19 квітня Олександр Антон, Генеральний секретар EDA, дав інтерв’ю німецькому порталу AGRARZEITUNG:
Agrarzeitung: Пане Антоне, які наслідки війни в Україні для європейської молочної промисловості?
Олександр Антон: Не в останню чергу завдяки активній присутності деяких європейських молочних заводів в Україні, українська лактосфера якоюсь мірою є частиною європейської молочної індустрії. Ми підтримуємо контакт з українською асоціацією молочної промисловості – Спілкою молочних підприємств України з 2014 року, зокрема завдяки Угоді про вільну торгівлю між ЄС та Україною (DCFTA), яка діє з 2016 року. Вплив війни, що триває, на українську молочну галузь є непередбачуваним. Повідомлення, які ми отримуємо з України, просто не дають остаточної картини. На сьогоднішній день молочна промисловість ЄС відвантажує в Україну близько 50 тис. тонн сиру на рік, що становить 3,5 відсотки від загального обсягу нашого експорту до третіх країн. Нинішній провал експорту – якщо можна так сказати – не має великого значення у поточній ситуації на ринку. Значні зміни на ринках кормів для тварин, добрив та інгредієнтів добре відомі та сприймаються у Брюсселі дуже серйозно. Ми очікуємо, що держави-члени ЄС, у тому числі Німеччина, керуватимуться закликом Комісії ЄС дозволити гнучкі рішення, наприклад, у галузі маркування харчових продуктів.
Agrarzeitung: Як ви, як генеральний секретар EDA, оцінюєте вплив енергетичної кризи на молочні заводи ЄС?
Олександр Антон: Нинішній стрибок цін на енергоносії та високі ціни на сире молоко вже призвели до банкрутства молочних заводів в Європі, особливо в Бельгії, тому що роздрібна торгівля продуктами харчування не захотіла переглядати умови угоди. Комісія ЄС відреагувала на кризу цін на енергоносії своєю Тимчасовою програмою допомоги у кризових ситуаціях. Однак дозволена державна допомога повинна здійснюватися державами-членами. Німеччині ще належить вирішити це питання, так само як і питання надійності енергопостачання для молочної промисловості, що має важливе значення. У рамках Європейського механізму забезпечення готовності до кризи щодо продовольчої безпеки та реагування на неї (EFSCM), тобто з допомогою групи експертів з ланцюжка постачання продуктів харчування, координованої Комісією, ми маємо можливість прямого обміну інформацією з владою та державами-членами. Ми попросили Комісію ЄС звернути увагу Німеччини на необхідність надання молочній промисловості пріоритетного статусу з точки зору енергопостачання у разі серйозного порушення енергетичної безпеки.
Agrarzeitung: Чи передбачаєте ви обмеження постачання молочної продукції споживачам у разі подальших перебоїв із постачанням природного газу?
Олександр Антон: У разі «великого перебою в подачі газу», у відповідному регламенті ЄС від 2017 року зазначено низку сценаріїв, набуває чинності аварійний план. Тут ми очікуємо, що держави-члени приділятимуть пріоритетну увагу молочній промисловості, але, схоже, в Німеччині ще не досягнуто консенсусу в цьому питанні. Якщо молочна промисловість у Німеччині справді буде відключена від газопостачання, молочне виробництво зможе підтримуватися лише дуже обмежено — з катастрофічними наслідками по всьому ланцюжку.
Agrarzeitung: Як високі ціни на енергоносії, так і порівняно високі ціни на сире молоко впливають на економічний баланс компаній. Чи очікуєте ви, що додаткові витрати можуть бути перенесені на плечі споживача?
Олександр Антон: Ми справді наближаємося до рекордних цін на молоко. Причому ці рекордні ціни не спричинили збільшення пропозиції. Це нове явище, і воно показує, що навіть нинішні ціни на сире молоко ледве покривають виробничі витрати, що зросли. Я не відчуваю полегшення серед європейських виробників молока. Тепер, коли споживчі ціни наздоганяють зростання, роздрібна торгівля також відреагувала певною мірою; однак ми чуємо з Франції, наприклад, що угоди передбачають набагато нижчі ціни, ніж того вимагають молочні заводи. Той факт, що бельгійська молочна компанія була змушена оголосити себе банкрутом, є чітким попереджувальним сигналом, особливо для роздрібної торгівлі.
Agrarzeitung: Останнім часом з боку політиків все частіше висуваються вимоги щодо обов’язкової вказівки походження на території всього ЄС. Якою є позиція Асоціації молочної промисловості ЄС з цього питання?
Олександр Антон: Вимоги обов’язкового національного маркування походження молока виходять із протекціоністських міркувань — у Франції, де ця вимога була вперше висунута, це визнають досить відкрито. Як Європейська асоціація молочної промисловості, ми чітко віддані внутрішньому ринку ЄС, тому опублікували загальногалузеві рекомендації щодо запровадження суворих критеріїв для добровільного маркування походження. Обов’язкове національне маркування походження є кричущою суперечністю європейському внутрішньому ринку і не несе жодної додаткової цінності з погляду стійкості чи інформування споживачів. Комісія ЄС зараз працює над переоцінкою обов’язкового маркування національного походження молока, і ми помітили, що навіть такі держави-члени, як Італія, нині рухаються до ідеї добровільного маркування. Це процес, за яким тепер стоять сільськогосподарські асоціації, такі як Європейська рада з молока (EMB), яка прямо виступає проти обов’язкового національного маркування походження.