Думка експерта
Як далі розвивати молочну галузь Білорусі? Який оптимальний обсяг сировини слід виробляти в країні? Чи виправданий курс на екстенсивне нарощування в поточній ситуації? Спеціально для читачів www.agrolive.by детальна експертиза – від доктора технічних наук, професора Олега Димара.
– Якщо почати з оптимального, на віки вічні, обсягу, то його немає і бути не може, – міркує експерт. – Але певні орієнтири, безперечно, є. І вони пов’язані з тими поняттями, які якось, як на мене, «по-особливому» використовують нині: прогноз і план.
Прогноз – це оцінкове, найбільш ймовірне число, яке вийде за певного сценарію розвитку. Якихось певних дій число не має на увазі, але служить орієнтиром для вироблення стратегії та планів.
План – це мета, для забезпечення досягнення якої проводяться (або не проводяться) певні заходи. Недосягнення планових показників – серйозна проблема, що вимагає розбору причин та наслідків. І, до речі, ринкова економіка, всупереч поширеній помилці, вимагає дуже жорсткого планування, заснованого на багатосценарному прогнозуванні, і це не «невидима рука ринку», що набила оскому в міркуваннях доморощених економістів.
Реальність та фантазії
– А ще є фантазії – це циферки, що виникають час від часу в інформаційному просторі і не співвідносяться з реальністю, – вважає О. Димар. – Наприклад, ні-ні, та й зустрічається магічне число в 9 млн т молока, яке в Білорусі буде отримано то до 2015, то 2020. А тепер, ось, кажуть, що до 2025. А до 2030-го – так і взагалі – аж 12 млн т! Перевірку часом ці цифри не витримують.
На думку вченого, треба чітко розділяти терміни: «надій за звітом» та «надійде на переробку». Нас цікавить лише товарне молоко.
– Я далекий від думки, що у нас ситуація як в Україні, де за статистикою надоєно щось близько 9 млн. т., та ось тільки на переробку надійшло близько 3,5 млн. т, – розмірковує О. Димар. – Або як у Росії, де рік у рік ведеться холівар про обсяги молока. Чи в 2020 році було 32,2 млн. т, чи, все ж таки, до реальності ближче цифра близько 21 млн. т? Я схильний погодитися з нижньою межею оцінки, обґрунтовано наведеною на порталі https://www.dairynews.ru Михайлом МІЩЕНКОМ та його командою експертів (див. графік. – Прим. www.agrolive.by)
У випадку з білоруським молоком, звертає увагу професор О. Димар, видно класичний висхідний уповільнений тренд, який дозволяє спрогнозувати до 2025 року отримання близько 7,3 млн. т, а до 2030 – 7,5 млн. т молока, що надходить на переробку. Це є основним, опорним прогнозом. Чи може бути більше? Так, але ймовірність цього дуже мала.
– Реалізації таких амбітних планів заважає низка серйозних обмежень, подолати які просто на інерції не вдасться, – переконаний білоруський учений. – Та ще й велике питання, чи варто їх долати такими зусиллями?
Дві опорні цифри
Основне та безумовне завдання сільського господарства – забезпечення продовольчої безпеки. Воно в нашій країні виконана, вважає експерт.
– Знаю, що багатьом «ринковикам» не подобається навіть саме це поняття – «самозабезпечення основними продуктами харчування», мовляв, усе можна вільно купити на глобальному ринку, – розмірковує О. Димар. – Але це не так. Думати таким чином – дуже небезпечна помилка! З тих, що в історичній перспективі призводять до катастрофічних для країни наслідків. Але! Все виробництво, що вище за необхідне, має бути прораховано та обґрунтовано. Необов’язково банальною бухгалтерією, іноді – економіко-політично. Але дії повинні мати чітку мету та бути прораховані.
Якщо дійсно поставити таку мету – ретельно прорахувати, то, на думку О. Димара, у нас неминуче з’являються 2 цифри:
– ±2,1 млн. т молока – для споживання;
– решта, щось – близько 4,5 млн. т – продажі на експорт.
– Ось до другої цифри і має бути прикута особлива увага під час складання планів роботи на найближчий час, – переконаний учений. – На малюнку, що ілюструє цю експертизу, чітко видно, як наш експорт уперся у «стелю» у 2009 році і як санкції допомогли його пробити у 2014/15 рр., але, схоже, потенціал вичерпано. Російський ринок для нашого експорту звужується. Конкуренція у ньому загострюється, отже, прибутковість неминуче падати. І це чинитиме серйозний тиск на обсяги та напрямки переробки молока в нашій країні.
З іншого боку, динаміка змін така, що на тривалі роздуми для прийняття рішень фактично немає часу. Він втрачений. Швидше за все, доведеться працювати від ситуації, постійно програючи темп – втрачаючи сегменти ринку і, отже, гроші.
На думку вченого, дуже ймовірно, що все це призведе до необхідності вже скоро – у 2023/24 роках, ситуативно знижувати виробництво молока під гаслом «підвищення ефективності та оптимізації виробництва шляхом його скорочення». І у зв’язку з цим обґрунтовано до кінця десятиліття виглядає цифра у проміжку між 6,0 та 7,0 млн. т на переробку.
– Мабуть, навіть ближче до 6,0 – прогнозує експерт. – Ну, а можливість переробляти до 2030 року 4,5-5,0 млн. т – набагато вище, ніж більше 11 млн. т.
Прибуток уже втрачається
Але цікаво, чи загрожує білорусам найближчим часом втратити частину російського молочного ринку збуту? Як справи у конкурентів із РФ і чого саме варто побоюватися?
– Не лише загрожує, наші підприємства вже зараз недоотримують прибуток! – каже О. Димар. – Можливо, для когось це буде новиною, але бренд «Зроблено в Білорусі» втратив свою актуальність на російському ринку. А орієнтування в експорті на однотипний масовий асортимент цільномолочної продукції, сиру та сирів – і технологічно, і маркетингово-простих товарів – спочатку не дозволяло отримувати високу додану вартість з експорту. Це простий, але з самого спочатку дуже обмежений шлях розвитку.
У Росії вже понад 10 років активно йде відродження сільського господарства – прозорості, логіки в ньому набагато більше, ніж у «програмних заходах», вважає співрозмовник www.agrolive.by. З 2014 року в РФ, наприклад, було явно продекларовано політику імпортозаміщення, і вона працює. Може, не так, як думалося і хотілося, але досягнення цілком реальні.
– Якщо не станеться нічого несподіваного, то до 2025-2027 року питання забезпечення власним молоком у Росії буде закрито, – прогнозує О. Димар. – Як були закриті питання забезпечення зерном основних кондицій, олією, цукром, курятиною, свининою тощо. Нашим сирам кисломолочним, сирам та йогуртам буде дуже тісно на полицях російських магазинів. У принципі це вже відчувається.
Більше того, нині технологічна деградація білоруської молочної промисловості призвела до того, що за сучасними технологіями (не плутати з технічним обладнанням!) російська молочна промисловість нас випередила. Вже заявлено великі проекти з виробництва молочних інгредієнтів, сировини для дитячого харчування, сирів з блакитною пліснявою (не 1 т/добу, як у нас), активно розвивається виробництво сирів з білою пліснявою. Є запит на високотехнологічні виробництва рівня ферментативної трансформації та біосинтезу. Зрозуміло, що вони не з’являться навіть наступного року, але мине 5-10 років, а час пролетить швидко, і ці виробництва запрацюють.
– Зараз у Російській Федерації спрямовується колосальна кількість коштів на інноваційний розвиток, – звертає увагу О. Димар. – І, як не дивно, наука почала фінансуватись у обсягах, відмінних від гомеопатії, образно кажучи.
«Війни» не вщухнуть
Ще один аспект – чи пішли в історію, чи можуть знову спалахнути «молочні війни» між двома Білоруссю і Росією? Чи створення ЄАЕС поступово зніме цю проблему?
– «Війни» будуть. Це неминуче, – переконаний білоруський вчений. – Найімовірніше, з певного моменту вони можуть різко посилитись. Але не розумію, чому це називається “війною”? Краще говорити про банальне і добре відоме у всьому світі нетарифне регулювання ринків, видавлювання конкурентів, віджимання прибутків. Не на нас перших це застосували. Створення ЄАЕС ніяк не зніме ні гостроту, ні частоту проблем, що виникають, а, може, навіть загострить їх. У великих економічних утвореннях у великої кількості суб’єктів господарювання виникає бажання взяти участь у настільки захоплюючому процесі як поділ ринків збуту.
Експансія в ЄС можлива, але в деяких випадках буде дивом
З іншого боку – наскільки тісно уніфіковані наші вимоги та техрегламенти із вимогами ЄС? Чи можна серйозно говорити про можливий прорив туди із нашою
– Наші регламенти загалом розроблялися на основі світових стандартів, – каже О. Димар. – Насправді – це не якась особлива перешкода для експансії на зовнішні ринки. Більше того, ніхто не заважає нашим виробникам атестувати на відповідність будь-яким чинним стандартам як виробництво, так і продукти. Велика проблема – дуже швидкий розвиток у розвинених країнах методів визначення всього та вся. То визначали 4 види антибіотиків, то стали визначати 24 та бракують продукцію – підлаштувалися… А завтра 42 види контролю – і знову бракуватимуть, але не свою, а конкурентів. Ось це справді створює, часом, необґрунтовані, а часом – і цілком реальні проблеми.
Чи може в ЄС продавати білоруська молочка?
– У сценарії дива – звичайно, так! – Іронізує білоруський учений. – Насправді це ймовірно за дуже обмеженим колом продуктів і в дуже незначних обсягах. І, швидше за все, або як дешева сировина для переробки, або для перепродажу спеціальними каналами збуту.
Перекіс – в обох ланках
Якщо розглядати ланцюжок «сировинники – переробники» у розрізі білоруської молочної галузі… Хто в ньому – слабка, а хто – сильна ланка? Чи немає перекосу у розвитку кожної з ланок? Якщо так, то яких заходів слід вжити для покращення ситуації?
– Комплекс дуже складних питань насправді, – відповідає вчений. – Я б відповів так: у нас перекіс в обох цих ланках – на шкоду стратегічному плануванню, організації галузі, науковим дослідженням та маркетингу. Причому однакові проблеми в обох напрямках: і у виробництві молока, і у його переробці.
Дуже сумнівною у виробництві молока виглядає стратегія на максимальний річний надій на шкоду здоров’ю тварини та максимізації надою за життя. Та що там говорити про високі матерії … Досі немає тотального застосування найпростішої речі – потокового охолодження молока! На величезній кількості ферм досі застосовується допотопна технологія ємнісного охолодження, яка вже на фермі призводить до втрати якості молока на порядок.
У переробці однотипний асортимент і орієнтація на експорт до Росії призвели до колосальних ризиків і недоотримання доходу, переконаний співрозмовник. Відсутність належних важелів для координації у галузі призводить до серйозних перекосів при реалізації інноваційного розвитку.
– У технологіях у нас не просто застій – за останні десять років не пам’ятаю створення виробництв хоч би щодо нових продуктів, – міркує вчений. – Скажімо, сиру чеддер чи сирів із білою пліснявою. НІ-ЧО-ГО! Але, з іншого боку, ми втратили виробництво лактози. У Березі демонтовано лінію виробництва КСБ. У нас зупинено розвиток біосинтезу лактулози. Це – не провина науки, це – її біда. Потенціал Радянського Союзу вичерпано, а новий не напрацьований. Нерозуміння принципів, можливостей та обмежень наукового пошуку, розробок призвело до стратегії жорсткого обмеження фінансування та віри в диво. Зекономили? Не думаю. Система велика – інерційність висока. Рішення, прийняті 10-15 років тому, зараз починають давати наслідки, і буде явно видно відсутність напрацювань як за технологіями, так і за кадрами.
Що з прибутковістю?
Наші виробники сировини разом із Мінсільгосппродом вихваляються, що рентабельність молока вже перевищує 50%. Чи це нормально? І чому, якщо зростає рентабельність у цьому сегменті, загалом економіка сільгосппідприємств відрізняється слабкою прибутковістю?
– Я не бачив цих цифр. Думаю, вони «висмикнуті» з контексту та розглядаються ізольовано від ситуації загалом, – відповідає О. Димар. – А якщо це справді так, то явно – не привід для гордості, але причина згадати класика – К. Маркса – і замислитись, чи не криється за цією цифрою надексплуатація (банально – низькі зарплати) працівників сільського господарства?! Адже ціни на молокосировину в регіоні приблизно однакові – близько 30 центів/л. А ось середні зарплати – відрізняються у рази. Чи не в цьому причина такого «чудового» показника?
Внутрішні ціни не можуть бути низькими
Чи не потрібно переглянути явний крен у бік експорту молочної продукції на користь вирішення проблем на внутрішньому ринку? Наприклад, можливого зниження ціни на цю продукцію, оскільки білоруський покупець не може собі дозволити багато позицій (особливо хвалених сирів)?
– Розвиток експорту в нашій країні – досить обґрунтований, – вважає співрозмовник www.agrolive.by. – Ми експортуємо кінцеву продукцію високої переробки. Так, є можливості робити його ще більш прибутковим і над цим треба працювати. Щодо внутрішнього ринку – неможливо очікувати у відкритій економіці, що за низького доходу основної маси населення у нього буде високий та збалансований купівельний попит. Директивне регулювання цін, як показала наша історія, призводить до дуже швидкого виникнення дефіциту та вимивання обігових коштів підприємств. Надалі це ще більше знижує попит із боку населення.
Щодо високих внутрішніх цін… Вони, на думку О. Димара, не можуть бути надто низькими. У структурі витрат сировина – 70-80%. На сировину в нас ціни транспарентні, і вони непогано співвідносяться з навколишніми країнами. У Європі часто трохи нижче, в Україні, Росії – вище. Загалом є відповідність і за динамікою змін. Тож без підвищення реального рівня оплати праці ми не маємо стійкої можливості забезпечити зростання споживання продуктів харчування високого технологічного рівня.
Замість резюме
Насамкінець ми поцікавилися в експерта, чи є, на його погляд, чітко опрацьована стратегія розвитку молочної галузі Білорусі? Чи ми діємо відповідно до мінливих обставин (Россільгоспнагляд, інші аспекти), повністю залежні від зовнішніх впливів? Якщо такої стратегії немає, хто за це повинен відповісти (створити)?
– Стратегія? Її немає, – підсумовує вчений. – Як немає і чітко артикульованого та озвученого розуміння, де ми знаходимося у молочному світі і куди ми рухаємось. Прийнята у нас модель роботи призводить до великих затримок у прийнятті рішень. У цій моделі не тільки відсутня робота на випередження, в ній немає чітко вибудуваної реакції на зміни. Робота ведеться за наслідками.
Відсутність опрацювання ризиків та негативних сценаріїв вселяє зайвий оптимізм. Нетерпимість до помилок робить ситуацію, в перспективі, трагічною у світі, що динамічно змінюється.
Хто має розробити стратегію? Справа в тому, що… стратегія нікому не потрібна. Якби вона була потрібна – її розробили б…