Дуже скоро Інфагро випустить новий звіт з детальним аналізом стану українського ринку сиру. А коротко про ситуацію на цьому ринку – в цьому коментарі.

Український ринок сиру схильний до постійних змін і, на жаль, більшість з них не можна назвати позитивними для вітчизняних сироварів. Для такої песимістичної оцінки галузі є цілий ряд як зовнішніх, так і внутрішніх причин.

До зовнішніх чинників, в першу чергу, потрібно віднести геополітичну кризу у відносинах з Росією. Завдяки торгівлі з цією країною років 15 тому Україна стала однією з найбільших у світі країн-експортерів сиру. У 2005 з країни було вивезено 111 тис. т товару, в основному в РФ. Пізніше Росія кілька разів вводила різного роду масштабні обмеження імпорту українського сиру і обсяги торгівлі значно впали. А кілька років тому РФ повністю закрила свої кордони для українських сироварів. Тепер же Україну і зовсім не назвеш експортером сиру, адже ми продаємо на зовнішні ринки зовсім мізерні обсяги товару.

Більш того, на тлі низьких світових і високих українських цін на сир, наша країна вже перетворюється у великого імпортера сирів. Схоже, в поточному році кожен четвертий кілограм проданого сиру в нашій країні буде мати іноземне походження.

В засиллі імпортних сирів на ринку частково винні й самі українські сировари. Після втрати російського ринку вони не змогли реорганізувати свій бізнес за сучасними європейськими моделями, собівартість виробництва і маркетингові витрати виявилися занадто високими. Великий негативний вплив справив на галузь дефіцит сировини. Ці чинники сприяли формуванню високої і неконкурентної ціни сиру, що призвело до збільшення зовнішніх закупок.

Але не тільки виробники сирів винні у своїх бідах. В свій час «горе реформатори» підписали вкрай невигідні для України угоди з євроінтеграції. Тепер мита на європейський сир в Україні зведені майже до нуля, у той час як Європа надала Украіні можливість поставляти молочні продукти в ЄС тільки по мізерних квотах, а сир і взагалі в ці квоти не включила. Уряди також не приділяли належної уваги програмам розвитку та підтримці молочної галузі країни, зокрема тваринництва. В результаті виробництво молока в Україні стрімко падає, а ціни на нього стали вищими, ніж у сусідніх європейських країнах. Зрозуміло, що з такої сировини дешевий сир не зробиш.

З перерахованого вище поки вимальовується не найкращий прогноз розвитку українського ринку сиру на найближчі роки. Виробництво доведеться скорочувати, наростити експорт навряд чи вийде, ну а імпорт ще більше зросте.

Проте за певних умов прогнози розвитку українського сироробного бізнесу можуть змінитися на досить позитивні. Потрібно терміново провести правильні реформи в молочній галузі країни. Але для цього і самим операторам ринку, і уряду, і аграріям-тваринникам потрібно докласти чималих зусиль.

Виробництво

У 2018 році вже здавалося, що дно кризи пройдене остаточно і далі виробники зможуть нарощувати випуск сирів в першу чергу за рахунок збільшення внутрішніх продажів.

Так, споживання сирів в Україні дійсно виросло, але на жаль це не дозволило сироварам наростити виробництво. Показник збільшився виключно за рахунок істотного зростання імпорту такої продукції. У 2019 році загальне виробництво сирів разом з сирними продуктами скоротилося в порівнянні з минулим роком на 14%, до 170 тис. т (без врахування творожної продукції). Правда, слід зазначити, що таке стрімке падіння відбулося здебільшого за рахунок сирних продуктів, яких раніше виробляли багато для експорту, а в минулому році втратили певні ринки. Проте і виробництво справжнього твердого сиру дещо знизилось після кількох років стабільного виробництва (на 5%, до 63 тис. т). Плавленого сиру, також з урахуванням сирних продуктів, випустили в минулому році біля 46 тис. т, тобто скорочення поки що не таке суттєве. На жаль, в середньостроковій перспективі будемо спостерігати подальше зменшення виробництва сирів (жирних) всіх видів.

Не всі українські сировари опустили руки через появу нових проблем. Багато хто шукає нові маркетингові інструменти для збереження ринкових позицій в конкуренції з імпортною продукцією. Змінюється асортимент вироблених сирів. Хтось знайшов своє місце в «білих» сирах, ринок яких в Україні стрімко зростає, хтось робить ставку на випуск плавлених сирів, де конкуренція з імпортом менша.

Загалом, чергова криза в сироробний галузі країни, як і попередні, буде подолана і через кілька років в Україні знову з’являться можливості для нарощування виробництва сиру.  Але тут є багато але…

 Споживання

Споживання сирів в попередні кризові роки суттєво скорочувалося як через низьку платоспроможність населення, так і за рахунок демографічних проблем – втрата територій, загальне скорочення населення, в тому числі і через трудову міграцію. Проте в останні два роки економічну кризу в Україні було частково подолано, українці стали трохи заможнішими і споживання сирів навіть виросло. В минулому році загальне споживання сирів і сирних продуктів становило 154 тис. т, +7% до 2018 року. Це суттєвий прогрес, біда тільки в тому, що відбулося збільшення споживання не вітчизняних, а імпортних сирів.

Зростання обсягу ринку відбулося майже по всіх категоріях сирів, окрім сирних продуктів. Твердих/напівтвердих сирів було продано в 2019 році біля 66 тис. т. Плавлених сирів, правда уже з сирними продуктами, 44 тис. т. Наче і непогані показники, але з розрахунку на душу населення це дуже мало, лише біля 3,7 кг/рік (всі жирні сири і сирні продукти). Таке споживання в рази менше, ніж в багатьох інших європейських країнах, навіть росіяни і білоруси сирів споживають більше.  

Підстав для подальшого збільшення споживання сирів небагато навіть за рахунок імпорту, є песимістичне передбачення відчуття чергового погіршення економіки країни. Бідні українці багато сиру купувати не будуть.

Експорт

Ще років десять назад український ринок сиру був орієнтований на експорт, з країни вивозились великі обсяги товару. Але тоді ми мали комфортні умови: доступний великий російський ринок збуту і вдосталь сировини. Зараз немає ні першої, ні другої переваги. В результаті в минулому році було екпортовано лише біля 6 тис. т твердих/напівтвердих, що навіть в порівнянні з докризовим 2013 роком майже в десять разів менше, не кажучи вже про показники середини  нульових років. В найближчі роки експорт сиру збільшити особливо не вийде в першу чергу тому, що ціни на наш сир значно вищі світових. Європа продає зараз сири типу Гауда навіть по 3500 USD/т, а українські сировари хочуть Російський сир експортувати не дешевше 4500  USD/т…

Імпорт

Українські сировари зараз вимушені долати чергову кризу, з якою раніше вони не стикалися. Тепер вони втрачають продажі на власному ж ринку через засилля європейських сирів. Імпорт сиру за останні п’ять років збільшився більш як в чотири рази, до 21 тис. т в минулому році. Везуть тверді, м’які, розсільні плавлені сири. Все вигідно.

Причин такого зростання декілька, але основна – більш низька ціна на європейські сири приблизно такої ж категорії в порівнянні з українськими. Наприклад, зараз собівартість імпорту європейського сиру (типу Тільзіт) після розмитнення складає лише біля 125 грн/кг, в той час як українські сири (Російський/Голландський) вітчизняні виробники пропонують дистриб’юторам по цінах зазвичай не нижче 150 грн/кг. Математика нехитра – дистриб’юторам неважко порахувати свою вигоду при торгівлі українськими чи європейськими сирами. Причин такої цінової різниці декілька, але як би сировари не старалися вдосконалювати технології та економити на ресурсах, якщо українське молоко сировина дорожче ніж польське, то сир дешевшим зробити не вийде. Слід також зазначити що український ринок зараз абсолютно не захищений від імпорту сиру з Європи. Для більшості таких сирів ввізне мито в 2029 році становить лише 1,7%.

Зважаючи на поточні тенденції світового ринку та дороговизну українських сирів, мусимо розраховувати на подальше збільшення імпорту сиру. Припинити цю ганебну тенденцію можна тільки за рахунок суттєвого зниження цін на вітчизняну продукцію, а це реально лише за умови подолання сировинної кризи, тобто зменшення закупівельних цін на молоко в результаті збільшення його виробництва, а також належної реорганізації вітчизняних сироробних компаній. Ну і ще, зменшення імпорту теоретично може відбутися як результат або дуже вдалої, або дуже недолугої роботи уряду. Тобто можна спробувати ввести якісь торгівельні обмеження щодо імпорту (квоти, спецмита, тощо…). Якщо ж уряд спрацює геть погано і гривня дуже суттєво девальвує, тоді імпорт стане не таким вигідним…