ВАДИМ ЧАГАРОВСЬКИЙ, голова Ради директорів, Спілка молочних підприємств України: Яка схема відносин між виробниками і переробниками молока могла би бути оптимальною для України?

chagarovsky_v_1_180x180Говорячи про відносини переробних підприємств з постачальниками молока, треба розрізняти типи постачальників.  Їх, умовно кажучи, два: великі господарства, які щодобово виробляють від 4 до 100 т молока, і господарства населення.

Переробне підприємство завжди зацікавлене в отриманні якісної сировини у потрібному обсязі, тому стабільні відносини з великими сучасними господарствами, я б навіть сказав, відносини партнерства, дуже важливі. На жаль, у нашій молочній галузі ще й досі немає практики укладання довгострокових договорів на постачання молока хоча б на рік. Форми існуючих договорів не враховують всі можливі випадки ринкових змін, які впливають на відносини виробника і переробника. Загальний фактор впливу – це кризовий стан економіки країни, нестабільність і невизначеність. Є і суто галузеві фактори, як от сезонність у виробництві молока, від якої залежить ціна на нього. Коливання ціни, в залежності від різних умов, можуть бути від 5-10% до 30-40%. Крім того, із-за недосконалості договорів завжди є можливість їх порушення і ніхто не може бути впевнений у дотриманні договірних умов.

В умовах дефіциту якісної сировини переробник завжди почуватиметься невпевнено. Існують певні норми, відповідність яким повинна контролюватися при закупівлі молока. У нас, на жаль, як і раніше, все ще працює сезонний фактор – влітку молока надлишок, в зимовий час – дефіцит. Тому знайти баланс між сезонами і привчити виробників постачати тільки високоякісне молоко – це велика проблема. Насамперед, з боку переробників повинна бути зацікавленість у високій якості сировини. Є тільки кілька переробників, які дотримуються цієї філософії – це великі мультинаціональні компанії і кілька компаній українських. Ці компанії працюють зі своїми постачальниками і дотримуються не просто договірних, а партнерських відносин.

Звичайно ж, переробнику простіше контролювати якість сировини однієї ферми, яка виробляє 20 тонн молока, ніж збирати ці 20 тонн по декількох селах від трьох тисяч здавачів. Тому я вважаю, що для розвитку ферм треба створювати умови, щоб частка виробництва якісного молока сільгосппідприємствами стала більшою.

І тут необхідне втручання держави, яка б, зокрема, мала відрегулювати правила використання земель, які знаходяться у власності великих холдингів. Це могло би бути або обов’язкове відведення такими холдингами частини земель для ведення тваринництва, або, якщо їх такий бізнес не приваблює, то вони повинні виплачувати певні внески у державний фонд, звідки ці гроші могли б направлятися на розвиток тваринництва. Я маю на увазі не перерозподіл грошей чиновниками, а створення правил, за якими ці внески агрохолдингів автоматично перенаправлятимуться банками до цільових отримувачів. Такі схеми у світі існують, вони працюють.

Стосовно ідеї оптимізації роботи молочної галузі шляхом створення вертикальних структур, кооперативів, які б об’єднували сільгоспвиробників (постачальників молока) і переробні підприємства, то цей підхід в наших умовах нежиттєздатний. Великі молочні господарства мають власників та менеджмент, з якими і мають справу переробники молока, і їм не потрібні ніякі об’єднання, бо вони не дадуть їм, фактично, ніяких вигод.

Можна зрозуміти бажання виробника молока, який хоче отримати якнайбільше за якісне молоко, це цілком логічно. Але ж пропозиції постачання сировини з умовою оплати по факту закупівлі і навіть за тиждень чи два, ставлять переробника у складне становище, адже торгові мережі повернуть йому гроші за продані молокопродукти лише за 40 днів. Є ще один момент: кінцевий споживач. Якщо ціна на молоко зростає, зростає і ціна молочної продукції, а український споживач зараз не готовий до таких змін. Падають продажі, переробник скорочує обсяги випуску, відповідно, скорочує закупівлі молока.

В Україні існує, і ще довго буде існувати, також і інший тип постачальників молока для переробних підприємств – приватні господарства населення. Їх частка і досі велика. Для людей на селі корова – не бізнес, а засіб виживання. І ні з якої точки зору цей сегмент постачальників не можна кидати напризволяще, його підтримкою треба займатися. І ось тут, дійсно, можна говорити про кооперативи. Але не “обслуговуючі” чи ще якісь об’єднання з купою обмежень, які треба обходити для користі справи. Повинна стати законною форма об’єднання в кооператив юридичної особи (молокозаводу) і фізичних осіб (селян) в кооператив. В організації такого кооперативу повинні бути зацікавлені місцеві адміністрації, бо, по-перше, це означає збільшення надходження податків до місцевого бюджету, по-друге – вирішення соціальних проблем села, працевлаштування, розвиток і т.п. Без участі молокозаводу сільський кооператив не зможе налагодити повноцінну роботу: організувати приймальні пункти належного рівня – з лабораторією і транспортом, регулярними консультаціями, спілкуванням з банками, проведенням навчання персоналу. 20% ПДВ при цій схемі повинні залишатися в кооперативі.  Інтерес переробного підприємства – це гарантоване постачання  молока хорошої і належним чином контрольованої якості.

Я вважаю, що на даний момент, враховуючи реальну ситуацію, в Україні оптимальними є безпосередні бізнес стосунки молокозаводів з великими молочними господарствами. Їх відносини повинні будуватися на засадах партнерства. У той  же час, постачання молока, отриманого у господарствах населення, повинно переходити у більш цивілізовані рамки. А для цього повинні бути прийняті відповідні закони, в тому числі про форми кооперації. Люди, які починають робити потрібну всім справу, не повинні  із самого початку, з етапу створення кооперативу, викручуватися і витрачати сили і час на те, щоб обійти недолугі правила.

Хотів би ще підкреслити роль професійних спілок та громадських організацій, що працюють в молочному секторі. Це саме їх роль: збирати інформацію про стан галузі, дослухатися до потреб як виробників молока, так і переробників, радитися, погоджувати позиції, доносити думку фахівців галузі до законотворців і наполягати на швидкій модернізації закондавства для виведення молочної галузі України на достойний рівень.

 

 

 

 

 

Останні новини: