Арсен Дідур, виконавчий директор СМПУ, відповів на запитання РБК Україна:

Яким буде липень для цін на молочну продукцію? Чи очікується подорожчання молока, масла, сиру та кисломолочних продуктів?

Скажу прямо: у липні різкого подорожчання молочних продуктів ми не очікуємо. У багатьох мережах будуть продовжуватися акційні продажі, тобто можемо говорити про подешевшання деякої продукції для споживача.

Ситуація наступна. Закупівельна ціна на молоко-сировину з початку року в багатьох господарствах наблизилася до собівартості. За рік сировина подешевшала майже на чверть. І роздрібні ціни теж на це реагували відповідно — якісь відразу, а якісь із затримкою. 

Причина в тому, що кінцеву ціну формують не тільки вартість сировини, а й вартість переробки, упаковки, логістики та енергетичних витрат — і насамперед торговельні націнки та умови роботи з мережами, на які молочні компанії не мають впливу. Молочні компанії сьогодні фактично працюють у режимі постійних акцій, вартість яких лягає на постачальника, а не на ритейл.

Тому липень я б описав так: молоко, кефір, інша «біла» кисломолочна продукція масового сегмента — без здорожчання, подекуди з акційними знижками. Масло, тверді й напівтверді сири — стабільні. Загалом молочний кошик улітку буде стабільним, з акційними пропозиціями.

Які чинники зараз найбільше впливають на ціни в молочній галузі?

Ціну сьогодні формує не один чинник, а їхнє поєднання, і я б розставив акценти так.

Перше — баланс попиту й пропозиції.

Друге — світова кон’юнктура, і це для нас критично. Майже половина молока, що йде в Україні на переробку, перетворюється на вершкове масло — проти приблизно 29% у країнах ЄС. Тому коли біржові ціни на масло й сухе молоко падають — а за останній рік масло на біржі подешевшало приблизно вдвічі — це майже миттєво відображається і на внутрішніх закупівельних цінах, і на експорті.

Третє — собівартість, яка не зменшується: корми, пальне, оплата праці, а в наших реаліях — ще й самостійна генерація електроенергії. Блекаути для молочної галузі особливо болючі: ми працюємо зі швидкопсувним продуктом, і будь-яка перерва в електроживленні — це прямі втрати та відмова в прийомі сировини.

Четверте — купівельна спроможність населення, валютний курс, умови експорту й, звичайно, війна, яка додає і витрат, і ризиків.

І окремо я назвав би практики торговельних мереж — несвоєчасні розрахунки, перекладання фінансових ризиків ритейлу на виробника та переробника. Це теж тисне на закупівельну ціну, хоча про це говорять менше ніж про корми чи курс.

Чи достатньо в Україні сировини для стабільної роботи молокопереробних підприємств?

Сировини сьогодні загалом достатньо для стабільної роботи більшості переробних підприємств. За підсумками 2025 року на промислову переробку надійшло 3,22 млн тонн сирого коров’ячого молока.

Тут важливо зважати на дві речі. У загальному виробництві молока в країні (близько 6,9 млн тонн) частка промислових ферм — приблизно половина. На заводи молока, виробленого в господарствах населення, надходить дуже мало, саме промислові ферми сьогодні забезпечують близько 90% сировини, що надходить на переробку. Це молоко стабільно вищої якості — саме те, що й потрібно галузі.

Структура продовжує змінюватися: частка особистих селянських господарств скорочується, роль сучасних молочно-товарних ферм зростає. На Agro Ukraine Week 2026 голова Спілки Вадим Чагаровський наводив прогноз, за яким частка промислових ферм зросте з 46% у 2025 році до 55% у 2027 році.

Щодо обсягів: за оцінками експертно-аналітичної служби Спілки, загальне виробництво молока у 2026 році може скоротитися приблизно до 6,8 млн тонн, насамперед через подальше скорочення поголів’я та виробництва молока в господарствах населення. Але навіть за цих умов надходження якісної сировини на переробку не зменшуватиметься, а радше зростатиме — саме тому, що промисловий сектор нарощує виробництво, і його частка зростає. Тобто загальний обсяг просідає, а та частина, що годує заводи, залишається стабільною.

Як сезонність впливає на закупівельні ціни на молоко?

Сезонність — традиційно один із ключових чинників у ціноформуванні. Навесні й на початку літа худоба переходить на зелені корми, надої зростають, пропозиція збільшується — закупівельні ціни зазвичай знижуються. Восени та взимку виробництво скорочується, витрати на утримання зростають — ціни підтримуються або підвищуються.

Особливість 2026 року в тому, що звичайний сезонний фактор наклався на складну світову кон’юнктуру. Закупівельні ціни в Україні опустилися нижче собівартості ще кілька місяців тому через падіння світових цін на біржові продукти, надлишок сировини та слабший експорт. Тому весняно-літнє сезонне збільшення виробництва лише посилило тиск, і просідання стало глибшим, ніж у звичайні роки.

Водночас є важливий нюанс, який часто випадає з поля зору: пік надоїв цього сезону ми вже пройшли — він припав на травень. З червня, з настанням спеки й зниженням лактації, обсяги надоїв скорочуються, що працює на користь цінової стабілізації. Тобто, найгостріший пік сезонного тиску на ринок уже позаду. Найнижчі ціни мали сезонний характер і стосувалися насамперед молока, яке йде на біржові продукти — масло та сухе молоко. У міру того як світовий ринок поглине накопичені надлишки, ми очікуємо початку поступового відновлення закупівельних цін у другому півріччі.

Чи можливе зниження цін на окремі молочні продукти влітку?

Зниження цін на окремі продукти влітку можливе, але точкове й нерівномірне — не варто чекати, що подешевшає весь молочний кошик. З іншого боку – зараз приблизно 70% продукції продається за акційними цінами, і ця практика продовжиться принаймні до кінця літа. Так що для споживача ціна буде зниженою. 

Сезонне збільшення надоїв за звичайних умов створює передумови для нижчих закупівельних цін, і частина цього ефекту може доходити до споживача — передусім у продукції, яка залежить від надлишків сировини й має високу конкуренцію: пастеризоване молоко, кефір, окремі йогурти, продукція акційного сегмента. До речі, за деякими з цих позицій у роздрібі ми вже бачимо помісячну стабілізацію й навіть невелике зниження, хоча рік до року ціна все ж вища.

А от суттєвого здешевлення всього кошика очікувати складно. На кінцеву ціну впливають витрати на переробку, упаковку, енергію та логістику — а вони не зменшуються. Впливає й вартість сировини, яка вже не стане нижчою. І, знову ж таки, суттєво додають до ціни торговельні націнки, на які переробник не може вплинути.

Тому моя оцінка така: окремі категорії влітку можуть просісти, передусім в акціях, тоді як масло, сири й продукція з вищою доданою вартістю радше залишаться стабільними через високі виробничі витрати.

Які ризики для молочної галузі ви бачите до кінця літа?

Ризиків кілька, і я розставлю їх за рівнем гостроти.

Головний ризик – війна, вплив обстрілів та бомбардувань на робочі процеси. Це дуже ускладнює економічні розрахунки та прогнозування. Нещодавнє пошкодження Яготинського заводу тому приклад. У підприємства виникли витрати на відновлення, які не можна було передбачити і врахувати.

Другий ризик – затяжний період закупівельних цін близьких до собівартості. Якщо не відбудуться зміни, під загрозою опиниться сама сировинна база. Колеги з Асоціації виробників молока вже попереджають: за збереження такої ситуації до кінця 2026 року країна ризикує втратити близько 20% промислового виробництва — це 500–600 тис. тонн молока. Найвразливіші — невеликі ферми, менші за 500 корів: вони мають найменший запас міцності й першими виходитимуть з ринку.

Третій ризик — світова кон’юнктура. Поки на біржах зберігаються надлишки масла й сухого молока, тиск на наші ціни та експорт триватиме. Стабілізації аналітики очікують ближче до кінця третього кварталу.

Четвертий — енергетика. До кінця літа й особливо з осені блекаути знову стануть для заводів критичним фактором: це і прямі втрати швидкопсувної сировини, і зростання собівартості через генерацію.

Далі — слабкий внутрішній попит і низька купівельна спроможність, конкуренція з боку імпорту (зокрема в сегменті сирів), проблеми з логістикою та валютними коливаннями. І над усім цим — війна, яка додає і витрат, і ризиків, які важко прорахувати.

Тому позиція Спілки незмінна: галузь потребує не преференцій, а адекватної реакції держави — і на цінову кризу, і на торговельні практики мереж. Інакше втрати, яких можна уникнути сьогодні, завтра коштуватимуть значно дорожче.

rbc.ua