20 травня «Спілка молочних підприємств України» презентувала Дорожню карту інтеграції в ЄС, якої дотримуватимуться ключові переробні заводи та тваринницькі ферми. Проте єврооптимізм минулих років потроху згасає: перспективи вступу в ЄС віддаляються, для товарів з України повернули мита та квоти, а частина союзників виказують скепсис щодо нашої інтеграції. 

Про майбутнє торгівлі та вступу в ЄС, молочну кризу та українські реалії переробки — в бліц-інтерв’ю latifundist.com з Валентином Запорощуком, президентом групи компаній PRAVIO та «Провіант», куди входить Ічнянський молочно-консервний комбінат (IMKK). 

Latifundist.com: Пане Валентин, молочна галузь йде до інтеграції з ЄС. Наскільки ваша продукція готова до виходу на європейський ринок?  

Валентин Запорощук: Наше виробництво інтегроване в стандарти Євросоюзу ще з 2016 року, коли ми отримали відповідний сертифікат. На жаль, тоді Європа була не готова приймати нашу продукцію, але ми все одно потихеньку заходили. Не з такими обсягами, як після початку повномасштабної війни, коли ЄС відкрив Україні free trade без мит і квот.

Latifundist.com: Що тоді завадило закріпитись на ринку Європи? 

Валентин Запорощук: Десь в 2015-2016 роках європейський ринок вперше відкрився  для українських підприємств, ми одними з перших отримали дозвіл на експорт і сертифікат безпечності продукції. Далі у нас почався «челендж»: як до європейського споживача донести продукцію ІМКК. Як в тій приказці: ми в двері — нас не пускають, ми йдемо через вікно — перед нами закривають вікно. Не виходить — значить пройдемо через вентиляцію. 

Тобто привозимо товар на польський кордон. Нас розвертають, тому що у ветеринарній накладній кома стоїть не в тому місці. Повертаємось, переробляємо накладну, нам кажуть: тут цієї коми взагалі не повинно бути.

Добре, в Польщу нас не пускають, їдемо в країни Балтії. Там та сама історія з оформленням. В результаті грузимо цей продукт на човен і через Гібралтар заїжджаємо в Німеччину через Гамбург. 

Latifundist.com: І там теж розвертають товар? 

Валентин Запорощук: Ні, Німеччина якраз прийняла нашу продукцію. Але там з’ясувалось, що імпортер з України повинен мати ліцензію і історію поставки цієї продукції за попередні роки. Якщо немає — плати мито €70 за 100 кг товару. Тобто ринок ми відкрили, але там з митом наша продукція неконкурентноспроможна.

Далі робимо трохи інший продукт з добавками, щоб поміняти митну категорію на вільну від квотування. І починаємо всю історію спочатку.

Latifundist.com: За час безмитної торгівлі вдалось привчити європейців до української продукції?  

Валентин Запорощук: Так, ми в 2022-2025 роках побачили вільний ринок і доступ до європейського споживача. Плюс — дуже багато українців поїхало в ЄС. І тепер самі європейці кажуть, що в  молочному сегменті ринок змінюється в бік інтеграції до традиційних українських продуктів. Але зупинка безмитного режиму повернула нас в 2016 рік.

Latifundist.com: Зараз накопичений досвід допомагає?  

Валентин Запорощук: Так, виручає, що за три роки напрацювали обсяги поставок. Компанії-імпортери постачають в ЄС нашу продукцію в межах контрактів попередніх років. Ми працюємо з великими мережами — Lidl, Kaufland, Aldi, і тримаємо склад продукції в Європі, щоб забезпечувати своєчасність поставок в супермаркети. Під ці товари наш імпортер закладає фінансові зобов’язання, і потім маємо ще 60 днів відтермінування оплати за продукцію на полицях. Тобто забезпечення продажів в ЄС повністю на нас, і це не ті умови, які були при безмитному режимі. 

В цілому молочна галузь в Україні не була готова до ринку ЄС ще 4-5 років назад. Лише в цей короткий період вільної торгівлі переробники молока почали щось реально модернізовувати. Тому ми повинні і далі не зупиняти інтеграцію. Зроблений великий обсяг роботи, і треба просто продовжувати виконувати «домашнє завдання», поступово приводити свій ринок до вимог ЄС.

Latifundist.com: Чи вірно, що інвестиції і впровадження євростандартів тягне за собою ріст собівартості вашої продукції? Тобто можна робити дешевше і продавати в пострадянські країни, а якщо робити за європейським стандартом — можна випасти по ціні з неєвропейських ринків?

Валентин Запорощук: У нас стандарти однакові і для європейських країн, і для внутрішнього споживача, і для інших країн. Ми експортуємо в 70 країн світу і, повірте, є багато країн, де вимоги навіть вищі, ніж є в ЄС. Виробляти молочні продукти за єдиним стандартом виходить вигідніше, ніж мати окрему лінію для кожної країни.  

Latifundist.com: З 2026 в Україні посилено вимоги щодо благополуччя тварин. У вашої компанії є своє стадо ВРХ, наскільки нові норми збільшили собівартість продукції? 

Валентин Запорощук: Молочний сектор змінюється, і через конкуренцію компанії інвестують в утримання корів. Ферми збільшують ефективність незалежно від вимог ЄС, тому що благополуччя тварин напряму пов’язане з ефективністю працюючого бізнесу. Чим кращі умови для корів — тим більші надої і краща якість молока.

Багато підприємств рухаються до цього. Потрібен час, щоб на рівні країни доопрацювати лабораторні дослідження і поставити їх на потік. В цьому напрямку багато зроблено, але ще недостатньо. Поки галузь більш-менш вирішила питання по вимогах до якості, утриманню худоби, обсягах виробництва, економічній доцільності. 

Latifundist.com: Півроку тому ми з вами говорили про світову молочну кризу через аномально низькі закупівельні ціни. Тоді ферми казали, що будуть вирізати поголів’я, а заводи попереджали про закриття. Чи побачили ви за цей період масові закриття та банкрутства в молочній галузі? 

Валентин Запорощук: Це більше питання ефективності ферм і заводів. На сьогоднішній день при низькій ціні сирого молока ефективними будуть тільки ферми, які мають сучасну технологію.

Останні п’ять років, і це підтверджують не тільки в Україні, а і в Європі, заробітки у виробників молока були досить високими. За цей час треба було інвестувати, вкладатися в ефективність. Тому стадо якщо і скорочується, то саме в неефективних фермах. І питання модернізації для них залишається: вони або будуть змушені вирізати корів, або знаходити гроші і інвестувати в виробництва до сьогоднішнього рівня. 

Latifundist.com: На початку року криза була на піку, і тоді обіцяли відновлення цін з третього кварталу 2026 року. Прогноз збувається, чи це більше заспокійливі слова для ринку? 

Валентин Запорощук: Я повторюю: ефективні сучасні ферми і зараз не збиткові. Тому думка, що скоро всі в галузі знову будуть гарно заробляти — це занадто оптимістично. Я думаю, що відновлення цін не відбудеться ні в третьому, ні навіть в четвертому кварталі цього року. 

Деякі міжнародні експерти відразу казали, що період низьких цін надовго. Люди сподіваються на краще: що з цінами на молоко, що із закінченням війни. В 2022 році теж чекали закінчення війни через кілька місяців. Я тоді казав, що це на роки. Тому треба готуватися, що і в наступному році ринок молока може не відновитися.

Latifundist.com: Чув думку, що деякі молокопереробні підприємства працюють в мінус, і хотіли б тимчасово призупинили роботу. Обладнання дозволяє технологічний простій, але не дозволяє людський фактор: за кілька тижнів працівників мобілізують, а вискокваліфікованих переманять конкуренти. 

Валентин Запорощук: Я не раджу недооцінювати складність зупинки і перезапуску заводу. Це складно і дорого. Працююче підприємство — це запорука успіху, тому треба щось змінювати всередині, а не зупинятись. Молзаводам теж треба думати, як підняти ефективність і не допустити зупинки. 

Але я особисто не чув від колег скарг, що зараз вони працюють в мінус. В мінусі галузь була взимку, коли всі працювали на дизель-генераторах і мали великі витрати на енергоносії. Тоді хтось заздалегідь вклався в енергонезалежність, хтось пізніше, по ситуації, але бізнес пристосувався і зараз ситуація краща.

Latifundist.com: Розглядаєте залучення мігрантів на некваліфіковані роботи?

Валентин Запорощук: Молокопереробка може бути досить високотехнологічною і максимально автоматизованою. В якихось інших галузях може бути значна частка важкої фізичної праці, і там хтось, можливо, найматиме індусів чи пакистанців. Ми поки такого не плануємо. 

Latifundist.com: СМПУ — асоціація, яка неодноразово дякувала уряду за програму національного кешбеку, тоді як громадяни часто критикують роздачу бюджетних коштів. Наскільки кешбек підтримує вас як виробника харчових продуктів?

Валентин Запорощук: Мені здається, що кешбек — це більше підтримка населення, а не заводів. Люди завдяки кешбеку можуть витрачати додаткові кошти, але ці кошти не йдуть нам напряму. Звісно, кешбек стимулює молочний ринок, і можна арифметично оцінити збільшення продажів, але нас це стосується опосередковано. 

Latifundist.com: Ваша галузь часто згадує про відносини з ритейлом, великі строки розрахунку за поставлений товар. Законодавчо це питання так і не вирішено, а чи стало краще на рівні домовленостей з мережами магазинів?  

Валентин Запорощук: Принаймні, ми ведемо з ними діалог. Можливо, в колег по швидкопсувних товарах є якісь зміни, але в нас продукція більш тривалого зберігання, тому по наших позиціях змін немає. Але комунікація є, і я сподіваюсь, що ми все ж прийдемо до якоїсь згоди, що буде прийнятий закон про торгівлю, протягом певного тривалого часу.

Latifundist.com: Нещодавно СМПУ презентувала дорожню карту інтеграції до ЄС, де прописані бенчмарки до виконання. Можна вважати, що ІМКК впровадить ці зміни в себе на виробництві в плюс-мінус заплановані строки? 

Валентин Запорощук: Звичайно, ми для цього і працюємо. Тут весь ринок домовився рухатись по цих контрольних точках, не тільки переробники, а і виробники молока. Через цей рух ми отримуємо преференції на ринках, які мають європейські виробники, тому це вигідно. 

Latifundist.com