Молочна галузь Венесуели є важливою складовою аграрного сектору та робить суттєвий внесок в економіку країни. Попри тривалі економічні труднощі, у країні утримується близько 2 млн голів молочної худоби, а річне виробництво молока становить приблизно 1,5 млн т.

Переробка молока та виробництво

Можливості з переробки молока обмежені через промислові та технологічні проблеми. Лише близько 14% виробленого молока спрямовується на промислову переробку, тоді як 86% використовується для кустарного виробництва сиру. Основні обсяги виробництва молока зосереджені у прикордонних штатах, на які припадає близько 65% загального виробництва, що створює значні логістичні виклики.

Виробництво сиру

Виробництво сиру є ключовим напрямом молочної галузі Венесуели. Річний обсяг випуску становить близько 100 тис. тонн. Місцеві види сирів глибоко вкорінені у венесуельській кухні та культурі й залишаються базовими продуктами харчування.

Імпорт сухого молока та сироватки

Через обмежене внутрішнє виробництво Венесуела щороку імпортує близько 60 тис. тонн сухого молока та сироватки, переважно з Колумбії. Ці поставки є критично важливими для задоволення внутрішнього попиту на молочну продукцію.

Ключові компанії ринку

Серед провідних гравців молочної галузі Венесуели — La Campiña, великий переробник із широким асортиментом продукції; Indulac, що спеціалізується на виробництві місцевого молока та сиру; а також PALMIGAL, локальне фермерське господарство, яке постачає молоко різним переробним підприємствам.

Експортно-імпортна динаміка

Обсяги експорту молочної продукції з Венесуели залишаються мінімальними та орієнтованими на нішеві ринки. Водночас країна значною мірою залежить від імпорту, насамперед з Колумбії, через недостатнє внутрішнє виробництво. Економічна нестабільність і проблеми з ланцюгами постачання посилили залежність від зовнішніх партнерів. Водночас Венесуела є третім за величиною експортером генетики сільськогосподарських тварин у Латинській Америці, поступаючись лише Бразилії та Колумбії.

Події та тенденції ринку

Останні тенденції свідчать про зростання залежності від імпорту з Колумбії для стабілізації постачання молочної продукції. Економічні коливання ускладнюють виробничі можливості та стабільність логістики. Співпраця з колумбійськими партнерами є ключовою для підтримання ринку та доступності продукції.

На споживчому ринку спостерігається зниження споживання сухого молока та ультрапастеризованого молока (UHT), тоді як сир залишається основним продуктом завдяки своїй універсальності та доступності як джерела білка.

Операційні проблеми також є суттєвими: учасники ринку вказують на недостатню комунікацію та невиконані обіцянки з боку керівництва. Відсутність венесуельської контрольної групи Maralac також називають чинником фінансових труднощів у компаніях на кшталт La Suipachense. Водночас Колумбія демонструє стрімке зростання експорту молочної продукції до Венесуели — понад 12 тис. тонн у 2024 році, що робить Венесуелу одним із ключових напрямів для колумбійських виробників.

Вплив природних факторів

Нещодавні повені в штаті Португеса серйозно порушили роботу місцевої молочної галузі: 70% тваринницьких ферм у Гуанаріто опинилися під водою. Цей регіон є одним з основних центрів виробництва молока та сиру у Венесуелі. Повені призвели до 40% падіння виробництва, що негативно вплинуло на постачання свіжого молока до центральних регіонів країни та поставило під загрозу майбутнє виробництва сиру «льянеро».

Фінансові зобов’язання

Венесуела заборгувала $18 млн компанії SanCor за закупівлю сухого молока в рамках попередніх торговельних операцій. Крім того, борг Венесуели перед Conaprole становить близько $30 млн, що викликає занепокоєння в молочному секторі Уругваю. Неврегульовані борги підкреслюють вразливість міжнародних торговельних угод та наголошують на необхідності надійних механізмів гарантування платежів.

ІНФАГРО за матеріалом dairynews.today