СЕРГІЙ КОСЯЧЕНКО: Суб’єктивний погляд на молочну галузь

Молочна галузь України перебуває в стані стагнації, що переривається кризами, при цьому продовжує існувати і за окремими напрямками, всупереч всьому, активно розвиватись. За останні майже 2 роки повномасштабної війни, ситуація трансформувалась, додалося нових викликів та проблем, водночас з’явились нові можливості.
Традиційно варто розглянути ситуацію з сировинним забезпеченням галузі. Аналізуючи ситуацію з поголів’ям корів та виробництвом молока, можна зробити хибні висновки про стан галузі, оскільки з більш ніж 7 млн.т. молока вироблених в 2023 році за даними офіційної статистики та прогнозами, перероблено було, лише трішки більше 30%, з чого можна невірно припустити, що в галузі є великий ресурс для збільшення переробки молока та збільшення виробництва молочних продуктів. А це напевно не так, оскільки галузь постійно відчуває дефіцит сировини, особливо якісної та від професійних виробників молока. Частка молока від підсобних господарств знизилася до 12%, що свідчить про посилення ролі саме сільськогосподарських підприємств у секторі.

Для більш об’єктивної оцінки ресурсу молокопереробної галузі, варто брати до уваги лише показник обсягу переробленої сировини, він більш чітко дає розуміння загальних тенденцій на ринку та достовірно відображає стан галузі загалом. За період з 2003 року обсяг переробленого молока, скоротився на 780 тис. т або майже на 30%, при цьому виробництво молока скоротилося фактично в 2 рази, на 6 млн.т, що є малоймовірним і свідчить про «високий» рівень точності цих даних.

 Якщо аналізувати окремі групи товарів за проміжок часу починаючи з 2003 року, то найменшу динаміку зменшення демонструє продукція з незбираного молока (молоко питне, кефіри, йогурти, ряжанка, сметана), і вона в значній мірі відповідає демографічним тенденціям в Україні в аналогічний період, всі інші споживчі категорії скоротилися суттєво більше і значно випереджають скорочення населення. Це ще одне підтвердження стабільності попиту на базові молочні продукти, який зберігається навіть за умов найбільших економічних потрясінь.

При цьому за цей же період кількість молокопереробних підприємств зменшилася на майже 70%, що, як не парадоксально, позитивно вплинуло на галузь загалом. Закривалися підприємства, що суттєво відставали в технічному рівні, а їх власники не інвестували в оновлення. Їх ефективність та спроможність втрачалися. Такі підприємства «виживали» за рахунок фальсифікацій та відвертих підробок, що створило молочній галузі, загалом, досить погану репутацію серед споживачів та активно підігрівалося надмірною активністю медіа в цьому питанні.

 На сьогодні ринок більш консолідований, присутні великі компанії та ряд регіональних виробників, що працюють в різних нішах ринку. Дані фактори сприяли підвищенню рівня якості молочної продукції та сформували серед споживачів високі очікування від продукту. Але до цього часу існує низка регіональних виробників, які як основу своєї бізнес-моделі використовують свідому фальсифікацію, особливо зловживаючи продажами підробленої продукції найменш соціально захищеним категоріям населення та державі.

Багато років визначальним чинником функціонування галузі був експорт. Крім поступової інтеграції в світові ринки біржових товарів, завжди важливу роль відігравав ринок країн СНД, який для більшості виробників був більш рентабельний, ніж інші експортні, та й власне внутрішній ринок.

Починаючи з 2008 року, основний імпортер – росія –
почала використовувати молочні продукти (переважно сири) як інструмент впливу, вводячи заборони під надуманими приводами, а з 2014 року ці операції були повністю припинені.  З 2022 року фактично залишився лише ринок Казахстану, який у 2023 році став не дуже актуальним через здорожчання логістики та конкуренцію.

Періодично, за умов позитивної цінової кон’юнктури на світовому ринку та за сприятливих внутрішніх цін на молоко-сировину або девальвації національної валюти, є актуальним експорт сухих продуктів, масла, окремих видів сирів, але такі умови збігаються рідко і в середньостроковій перспективі на них розраховувати не варто.

 Молоко питне та кисломолочна продукція на внутрішньому ринку є найбільш захищеними від імпорту категоріями, що пов’язано з відносно короткими термінами придатності продукції та відмінним асортиментом базових молочних продуктів. Найбільш складна ситуація з сирами, що після падіння в 2022 році відновлюють довоєнні значення імпорту в поточному періоді і продовжать зростати.

В категорії твердих та м’яких сирів ми вже тривалий проміжок часу є нетто-імпортером, що зумовлено ціновими чинниками та поступовою зміною вподобань наших споживачів (відмова від традиційних насипних сирів типу «російський»). Ця тенденція буде посилюватись і враховуючи неринковий спосіб формування ціни на сировинну в ЄС (дотації до 30% собівартості), яка є основою собівартості готового продукту, скласти гідну конкуренцію імпортним сирам з Польщі та інших європейських країн буде досить складно. Європейці мають більш якісну та доступнішу сировину, продукція виробляється на спеціалізованих великих виробництвах, що значно ефективніші за переважну більшість українських виробників.

Ринок продовжував адаптуватися до змін у світовій економіці та геополітиці. Ці зміни включали коливання світових цін на сировину, вплив глобальних економічних тенденцій та регіональних конфліктів.

Виходячи з усього, майбутнє молочної галузі України має рухатись в напрямку зосередження на внутрішньому попиті та можливості виробництва спеціалізованих сирів. Інвестиції в промислове виробництво молочних продуктів можуть виявитися перспективними при збільшенні обсягів та зниженні вартості виробництва молока.

Проте, не можна ігнорувати негативні фактори, такі як системне зменшення виробництва молока, високий рівень цін, обмежені експортні можливості, зростання витрат на виробництво, зниження чисельності споживачів, імпорт з Європи, проблеми з розрахунками та відсутність державної підтримки у період війни. Ці виклики вимагають уваги та стратегічного планування для подальшого розвитку галузі.
Сергій Косяченко, milkin.info
Останні новини: