Молочна галузь України перебуває в стані стагнації, що переривається кризами, при цьому продовжує існувати і за окремими напрямками, всупереч всьому, активно розвиватись. За останні майже 2 роки повномасштабної війни, ситуація трансформувалась, додалося нових викликів та проблем, водночас з’явились нові можливості.

Для більш об’єктивної оцінки ресурсу молокопереробної галузі, варто брати до уваги лише показник обсягу переробленої сировини, він більш чітко дає розуміння загальних тенденцій на ринку та достовірно відображає стан галузі загалом. За період з 2003 року обсяг переробленого молока, скоротився на 780 тис. т або майже на 30%, при цьому виробництво молока скоротилося фактично в 2 рази, на 6 млн.т, що є малоймовірним і свідчить про «високий» рівень точності цих даних.

При цьому за цей же період кількість молокопереробних підприємств зменшилася на майже 70%, що, як не парадоксально, позитивно вплинуло на галузь загалом. Закривалися підприємства, що суттєво відставали в технічному рівні, а їх власники не інвестували в оновлення. Їх ефективність та спроможність втрачалися. Такі підприємства «виживали» за рахунок фальсифікацій та відвертих підробок, що створило молочній галузі, загалом, досить погану репутацію серед споживачів та активно підігрівалося надмірною активністю медіа в цьому питанні.

Багато років визначальним чинником функціонування галузі був експорт. Крім поступової інтеграції в світові ринки біржових товарів, завжди важливу роль відігравав ринок країн СНД, який для більшості виробників був більш рентабельний, ніж інші експортні, та й власне внутрішній ринок.

Періодично, за умов позитивної цінової кон’юнктури на світовому ринку та за сприятливих внутрішніх цін на молоко-сировину або девальвації національної валюти, є актуальним експорт сухих продуктів, масла, окремих видів сирів, але такі умови збігаються рідко і в середньостроковій перспективі на них розраховувати не варто.

В категорії твердих та м’яких сирів ми вже тривалий проміжок часу є нетто-імпортером, що зумовлено ціновими чинниками та поступовою зміною вподобань наших споживачів (відмова від традиційних насипних сирів типу «російський»). Ця тенденція буде посилюватись і враховуючи неринковий спосіб формування ціни на сировинну в ЄС (дотації до 30% собівартості), яка є основою собівартості готового продукту, скласти гідну конкуренцію імпортним сирам з Польщі та інших європейських країн буде досить складно. Європейці мають більш якісну та доступнішу сировину, продукція виробляється на спеціалізованих великих виробництвах, що значно ефективніші за переважну більшість українських виробників.

Виходячи з усього, майбутнє молочної галузі України має рухатись в напрямку зосередження на внутрішньому попиті та можливості виробництва спеціалізованих сирів. Інвестиції в промислове виробництво молочних продуктів можуть виявитися перспективними при збільшенні обсягів та зниженні вартості виробництва молока.