Українські виробники сиру входять у літній сезон під тиском одразу кількох негативних факторів. Традиційне сезонне зниження споживання супроводжується стрімким зростанням імпорту, що посилює конкуренцію на внутрішньому ринку. – ІНФАГРО

За умов стагнації споживання частині підприємств доведеться боротися за ринкову частку, а окремі виробники можуть бути змушені скорочувати обсяги виробництва.

У травні в Україну було імпортовано європейського сиру (без урахування свіжого та плавленого), на 25% більше порівняно з квітнем. Найбільше зросли поставки твердих і напівтвердих сирів — їх було закуплено на 28% більше, ніж місяцем раніше. Це на 38% більше, ніж у травні 2025 року.

Основним постачальником сиру в Україну залишається Польща, на яку у травні припадало 55% усіх поставок сичужного сиру. Значні обсяги також надходили з Німеччини, Нідерландів, Латвії та Чехії. 16% імпорту забезпечили інші країни Європи.

У результаті частка імпортної продукції на українському ринку напівтвердих сирів уже досягла близько 30%. Ситуацію ускладнює цінова перевага європейських виробників. На початку літа вартість так званого «кормового» сиру в Європі знову знизилася, через що собівартість імпорту блочної Гауди опустилася.  На цьому тлі українські напівтверді сири з вищою відпускною ціною суттєво програють європейським аналогам у ціновій конкуренції. Поки виробники частково компенсують різницю за рахунок акційних пропозицій, однак можливості для такого інструменту поступово звужуються через високу вартість сировини.

Водночас наростити експорт українським сироварам не вдається. У травні за кордон було поставлено приблизно на 25% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Однією з причин залишається висока ціна української продукції на зовнішніх ринках.

Географія експорту залишається вкрай концентрованою. Найбільшим покупцем українського сиру є Казахстан, на який припадає 66% усіх експортних поставок. Другим за значенням ринком є Молдова з часткою 19%. Також український сир постачається до Азербайджану, Узбекистану та Грузії, тоді як на інші країни припадає лише 6% експорту. Така структура свідчить про сильну залежність експортерів від ринків Центральної Азії та пострадянського простору.

При цьому ключовий експортний ринок — Казахстан — має доступ до дешевшої білоруської продукції, що ускладнює позиції українських виробників. Ціна, за якою українські сировари зазвичай пропонують традиційні напівтверді сири, обмежує їхню конкурентоспроможність на зовнішніх ринках і стримує подальше зростання експорту.

ІНФАГРО