– Робота над розробкою Дорожньої карти євроінтеграції молочного сектору України добігає кінця. Її презентація молочній спільноті очікується у травні. Що, на вашу думку, було найскладнішим у цій роботі?

На мою думку, в розробці Дорожньої карти найбільшим викликом став пошук балансу між амбітними вимогами європейського законодавства (acquis ЄС) та суворими реаліями, в яких зараз перебуває український молочний бізнес. Ми зіткнулися з необхідністю синхронізувати інтереси бізнесу із вимогами ЄС, а зараз і з нещодавно затвердженою  Національною програмою адаптації законодавства.

Головний виклик полягав у тому, щоб створити не «паперову» стратегію, а життєздатний механізм. Важливо було довести, що європейські норми — це не тільки обмеження, а й інструмент, що дозволяє покращити інвестиційну привабливість бізнесу через прозорість правил роботи.

– Для підготовки Дорожньої карти було створено 11 робочих груп, кожна з яких опрацьовувала окремий блок питань євроінтеграції. Окрім загальної координації проєкту, ви також опікувалися роботою однієї з цих груп. Розкажіть, будь ласка, детальніше про стан готовності напряму, за який відповідала ця група.

Очолювана мною робоча група «Сталий розвиток — переробка» опікувалася питаннями, які довгий час залишалися на периферії уваги, але насправді будуть доволі складними і критичними з точки зору необхідних коштів для їх адаптації до вимог ЄС.

Найбільші виклики будуть за трьома ключовими векторами:

Управління відходами та пакуванням. Тут все ще потрібно закласти законодавчий фундамент для імплементації Директиви 94/62/ЄС (про упаковку та відходи упаковки). Ключовим етапом стане створення умов для функціонування Розширеної відповідальності виробника (EPR – Extended Producer Responsibility). Це означає, що наші переробники повинні повністю інтегруватися в систему збору та утилізації упаковки. Власне, головний виклик — це створення такої системи, і вже наступний крок — врахування специфіки молочної галузі.

Циркулярна економіка. Тут також великий обсяг роботи буде полягати спершу в розробці  підзаконних актів для класифікації сироватки та інших побічних продуктів як цінних ресурсів. Ми прагнемо, щоб те, що раніше вважалося відходами, приносило прибуток як сировина для кормів або біоенергетики.

Енергоефективність. Відповідно до Дорожньої карти необхідне проведення масштабних енергоаудитів (від пастеризації до систем охолодження) та стимулювання переходу на відновлювані джерела енергії, що є невід’ємною частиною «Зеленого курсу» ЄС. Власне питання аудитів буде актуальним майже для всіх 11 груп, оскільки розуміння поточного стану справ у галузі є тією відправною точкою, яка дозволить оцінити обсяг необхідних змін та інвестицій.

– Як відбувалася координація роботи між усіма групами, урядовими структурами, європейським партнером — консалтинговою компанією Prospex — та іншими асоціаціями?

Процес створення Дорожньої карти відбувався на кількох рівнях. Це експертний рівень, де 11 робочих груп працювали окремо, але врешті на спільних заходах ми постійно «звіряли годинники», щоб, до прикладу, питання декларації першими покупцями сирого молока були враховані в частині, що відповідає за торгівлю та статистичну звітність. Вся робота відбувалася під керівництвом консалтингової компанії Prospex, яка допомагала синхронізувати роботу в 11 групах та надавала нам сучасні технічні інструменти.

І, звичайно, ми працювали в постійному діалозі з профільними міністерствами, щоб Дорожня карта стала логічним продовженням державної політики, зафіксованої у Національній програмі.

– Яких результатів ви очікуєте після завершення роботи над Дорожньою картою? Як би ви хотіли, щоб її використовували підприємства галузі — як виробники молока, так і переробники?

Завершення роботи над Картою — це лише початок. Сподіваюся, що документ стане практичним посібником для подальшої трансформації галузі, чітким орієнтиром — де потрібні додаткові інвестиції, а де достатньо законодавчих змін для наближення нашого ринку до ЄС. Виробник молока має бачити, які стандарти утримання тварин та екологічного менеджменту будуть обов’язковими через 3 або 5 років. Переробник же отримує чіткий таймлайн для модернізації потужностей та впровадження нових вимог.

Ми хочемо, щоб бізнес мав можливість використовувати цю Карту як інструмент адвокації. Маючи такий ґрунтовний документ, галузеві асоціації зможуть ефективніше вести діалог як з державою, так і з європейськими партнерами щодо залучення фінансової підтримки та пільгового кредитування під проєкти «сталого розвитку».

Ми прагнемо, щоб українське молоко асоціювалося у європейського споживача не лише з якістю, а й з відповідальним ставленням до довкілля. Ми прагнемо, щоб цей документ не лежав на полиці, а став основою для інвестиційних планів підприємств до 2030 року. Євроінтеграція — це не лише про правила, а й про нашу конкурентоспроможність на світовому ринку.

ІНФАГРО