Думка експерта
Загальна тематика конференції була актуальною для поточних настроїв європейського молочного сектору і піднімала риторичне питання: «Чи вірним шляхом ми йдемо?». Якщо перефразувати офіційною мовою, це звучить так: «Сталий розвиток сільського господарства – загрози і можливості для молочного сектору».
Чиновники та аналітики зійшлись на тому, що ЄС прогаяв останні 5 років. Питанням аграрного сектору Брюссель приділяв замало уваги, роблячи наголос на обмеженнях для сектору замість розробки дійсно сталої стратегії розвитку.
Три пункти, які звучать на кожній конференції в останні роки (COVID, повномасштабна агресія рф в Україні та споживча інфляція), оголили слабку структуру європейського агросередовища. Замість сталості в досягненні «зелених цілей», все частіше звучить «економічна» сталість, бо без рентабельного бізнесу не буде ресурсів і для покращення екологічних показників. Проблема світової продовольчої інфляції та падіння фінансової спроможності покупців продукують іншу дилему – світу потрібна дешева продукція (хто буде платити аграрію?) чи потрібно робити дорогий товар, який відповідає всім вимогам сталості (чи зможе покупець за це заплатити?)?
Ця криза явно прослідковується на прикладі різниці рівнів закупівельної вартості сирого молока в Польщі: переробники, які виробляють маржинальний товар, призначений для внутрішнього споживчого ринку Польщі та ЄС, платять ціну за сировину вдвічі(!) вищу, ніж ті переробники, які наразі виробляють тільки біржові молочні товари, що переважно йдуть на ринки Азії та Африки.
Однозначної відповіді на ці виклики поки немає, проте є сподівання на зміни відношення Брюсселю до аграрного сектору та молочної галузі зокрема. Урсула фон дер Ляєн пару тижнів тому включила аграрне питання в список пріоритетів для майбутнього розвитку ЄС, асоціації та аналітичні інституції мають проробити концепти, реалізовувати це доведеться новому складу Комісії, каденція якої почнеться наступного року.
Також важливий посил, який звучав на Форумі, стосувався України, і не тільки в контексті проблем і війни, але і в перспективах України стати частиною європейської молочної родини. Європейська, польська та українська сторони в різних форматах, проте кожна, бачить для себе вигоди та інтерес інтеграції. Висловлю свою оцінку після багатьох розмов з представниками бізнесу та професійних об’єднань всіх трьох сторін:
• Брюссель зацікавлений в інструментах боротьби з продовольчою інфляцією та зростанні українського споживчого ринку
• Польща, як і Брюссель, зацікавлена в українському споживчому ринку та, як і Україна, зацікавлена у вільній торгівлі молочними товарами
• Україна зацікавлена в інвестиціях, вільній торгівлі з ЄС та тою експертизою та успішним досвідом, яким володіє ЄС і особливо Польща, для швидкого розвитку та модернізації молочної галузі.
Головне тут для України, вимагати дотримання паритету інтересів (знову можна згадати досвід Польщі, яка припустилася негативних поступок в агарній сфері при вступі до ЄС), але вже зараз є розуміння, що поточна політика субсидування аграрної сфери зруйнується з появою України в Співтоваристві – реформи в цьому напрямку також ляжуть на плечі чиновників з нової каденції ЄК.
Мої тези для західної аудиторії майже не змінились за останній рік. Ми віримо в:
• Перемогу та деокупацію України за підтримки наших партнерів
• Трансформацію внутрішньої політики / адаптацію норм ЄС для захисту внутрішніх та зовнішніх інвестицій
• Інвестиції в молочний сектор України: існуючі та нові проекти з виробництва молока, переробки молока (пріоритет – глибока переробка), трансформація виробництва молока в домогосподарствах на «сімейні ферми»
• Додаткові 3-5 мільйонів сирого молока протягом наступного десятиліття завдяки низьким витратам на виробництво молока, підвищенню продуктивності та новим сталим проектам
• Імплементацію українського молочного сектору в молочну сім’ю ЄС у наступні роки
• Покриття Україною внутрішньої та світової харчової потреби в жирах та в протеїні
Дуже приємно, що цього року, не дивлячись на війну і поточні проблеми, українська делегація налічувала близько 20 учасників. Представники бізнесу та професійних асоціацій мали можливість поділитися своїми проблемами та почути слова підтримки, висловити своє бачення розвитку галузі/бізнесу та побачити успішні кейси, у формальному та неформальному діалозі виважено дискутувати навіть на тлі ескалації торговельного конфлікту.
До речі, тема зерна була дипломатично прибрана з порядку денного молочної події, тому, якщо і виникала, то була скоріше додатком до головних питань. Але всі кмітливі поляки добре розуміють, що доданою вартістю до зерна є молоко та м’ясо, а не навпаки. Тому кращою порадою до зниження градусу у питанні торгівлі було «дочекатися 16 жовтня» (наступний день після виборів у Сейм).
Не розуміють логіку продовження заборони на ввезення українського зерна і молочники зі Сходу Польщі, які мають дефіцит фуражу через посуху, тому вимушені докуповувати товар в Литві.
Почути думки «з поля» та побачити стан кукурудзи вдалося своїми очима. Як і отримати враження від масштабу декількох провідних переробних майданчиків Польщі – Mlekovita та Piatnica.
Mlekovita – найбільший молочний кооператив Польщі, новий кластер компанії у Високе-Мазовецьке налічує 3 заводи та переробляє більше 2000 тонн сирого молока на добу. Масштаби кластеру дійсно вражають!
Piatnica – найбільш сучасна молочна компанія Польщі, динамічна та високоефективна. Це також кооператив, який на 90% зосереджений на виробництві кінцевого споживчого продукту. Головний завод компанії знаходиться відповідно в Пйонтниці і переробляє 1000 тонн сирого молока на добу. Цікавий факт, що за рахунок обмеження в землі, виробництво має вертикальних характер в буквальному сенсі.
Загалом, регіон Підляшшя – наймолочніший поміж інших воєводств (крім вищезгаданих кооперативів, тут базується також і Mlekpol). Поточна кількість корів на 100 га с/г угідь становить 32,8 при середньому показнику для Польщі в 11 корів на 100 га.
В Україні середнє значення ≈4,5 корів на 100 га (без врахування 5 окупованих областей, розрахунки Інфагро, на слайді), тому при деокупації та заміни частки поголів’я домогосподарств високоефективними коровами в с/г підприємствах, показник України не має змінитися навіть при збільшенні виробництва сировини на 3-5 млн. тонн. Це наша конкурентна перевага на шляху до «зеленого порядку денного» ЄС!