Інфляція битиме і далі. І найбільше – по найбіднішим

Питання про те, як краще контролювати інфляцію, повернулося до порядку денного економічної політики. Думки, як краще з нею боротися, розділилися.

Згідно з домінуючими поглядами, необхідно посилювати монетарну політику, а підвищення відсоткових ставок і зменшення вливань ліквідності вважається виправданим, навіть якщо подібні заходи підірвуть обережне відновлення економіки, яке вже почалося в багатьох країнах. Інші експерти вважають, що нинішня інфляція – тимчасова, вона пояснюється тимчасовими збоями на стороні ринкової пропозиції, а також зрушеннями на ринку праці, і тому незабаром вона сама скоригується.

У багатих країнах влада досі покладається здебільшого на макроекономічні інструменти для боротьби з інфляцією. Але є ціни, зростання яких відрізняється від зростання інших: йдеться про інфляцію цін на продовольство. Цей феномен не просто впливає на життя людей найбільш явним чином, особливо в країнах, що розвиваються, а й пояснюється складнішими причинами, а ефективна боротьба з ним вимагає досконалого іншого набору заходів. На жаль, уряди не обговорюють їх достатньою мірою.

Така зневага до питання викликає глибоке занепокоєння. Наприкінці 2021 року індекс цін на продовольство, що публікується Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), знаходився на найвищому рівні за десятиліття, наблизившись до рекордного значення, яке було досягнуто в червні 2011 року. Тоді багато хто попереджав про світову продовольчу кризу. Проте минулого року зростання цін виявилося ще й раптовим: у період з 2015 по 2020 роки ціни на продукти харчування були порівняно низькими та стабільними, але у 2021 році вони різко зросли – у середньому на 28%.

Значною мірою цей сплеск мотивується зростанням цін на злаки: ціни на кукурудзу та пшеницю зросли на 44% та 31% відповідно. Проте ціни на інші продукти харчування теж різко підскочили: ціни на олію протягом року досягали рекордного значення, цукор подорожчав на 38%, а підвищення цін на м’ясні та молочні продукти, хоч і було менш значним, виявилося двозначним.

Темпи інфляції цін на продовольство вищі за темпи зростання загального індексу цін, і вони викликають більше занепокоєння, враховуючи серйозний спад заробітків трудящих під час пандемії Covid-19, особливо в країнах з низькими та середніми доходами. Летальна комбінація їжі, що подорожчала, і доходів, що знизилися, стала причиною катастрофічного зростання рівня голоду і поганого харчування.

Є багато можливих причин цього сплеску цін на продовольство. Деякі з них є системними. Проблеми у виробничо-збутових ланцюжках, особливо у транспортуванні, стали важливим фактором, що штовхає вгору ціни на широкий спектр сировинних товарів. В результаті ціни на зерно швидко зростали в 2021 році, незважаючи на рекордні обсяги глобального виробництва майже 2,8 млрд тонн.

Ціни на енергоресурси також важливі у визначенні витрат на виробництво та транспортування продовольства. Очевидно, що значне зростання цін на нафту в 2021 році вплинуло на ціни продуктів харчування, які бачать споживачі.

Екстремальні погодні явища, що почастішали, підвищують волатильність у виробництві сільськогосподарських культур і знижують урожаї. Вважається, що ціни на різні види сільськогосподарських товарів, у тому числі бразильську каву, бельгійську картоплю і канадський жовтий горошок (зараз він  широко використовується продовольчою промисловістю для виробництва рослинних м’ясозамінників), різко підвищилися минулого року через зниження обсягів їх виробництва після негативних погодних явищ, спричинених зміною клімату.

У березні 2021 року ФАО попереджала, що кліматичні катастрофи, що почастішали, негативно впливають на постачання сільськогосподарської продукції. Посухи – найголовніша загроза; вона призводить до втрати більше третини врожаїв та худоби в країнах з низькими доходами та доходами нижче середнього рівня. Втім, більш інтенсивними та повсюдними стали також повені, урагани, навали шкідників, хвороби та лісові пожежі – все це можна було побачити минулого року.

У наступні роки ми можемо очікувати посилення пов’язаного з кліматом негативного тиску на виробництво продовольства, при цьому найбільше постраждають регіони в Азії та Африці. Загрози виробництву продовольства, пов’язані з кліматичними ризиками, вказують на необхідність посилення міжнародного співробітництва для боротьби з глобальним потеплінням та його наслідками. На жаль, така співпраця сьогодні виглядає малоймовірною.

Однак є й інші фактори, що сприяють зростанню цін на продовольство. Ці фактори стали прямим результатом змін у політиці та регулюванні. Серед них посилене накопичення продовольчих товарів урядами та споживачами через побоювання, що нові хвилі пандемії Covid-19 погіршать ситуацію з постачанням продовольства. Очікування майбутнього зростання цін на продовольство перетворюються на пророцтво, що збувається, через збільшення поточного попиту.

У листопаді минулого року ФАО прогнозувала, що у 2021 році глобальні витрати на імпорт продовольства стануть найвищими в історії – понад $1,75 трлн, що на 14% вище, ніж у 2020 році, і на 12% вище за прогнози ФАО, опубліковані жлише кількома місяцями раніше. Це погана новина для країн з низькими доходами, у яких потреба в імпорті продовольства може бути гострішою, ніж у інших країн, проте їх можуть видавити з глобальних ринків через зростання попиту.

Інший важливий фактор – фінансові спекуляції, що активізувалися останнім часом, на ринках продовольчої продукції. Продовольчі товари стали класом фінансових активів після того, як на початку 2000-х років США провели дерегулювання фінансового сектора. Є вагомі докази того, що цей захід відіграв важливу роль у дестабілізуючій волатильності цін на продовольство у 2007-2009 роках. Останніми роками ці товари привертали менше уваги інвесторів, проте під час пандемії ситуація змінилася.

Незважаючи на високу волатильність, майже весь 2021 рік на ключових ринках продовольчої сировини були відкриті значні довгі позиції, і вони були позитивними, а це означає, що фінансові інвестори очікували на зростання цін. Обсяги подібних інвестицій значно зросли минулого року, що стало можливим завдяки лазівкам, що зберігаються, в регулюванні та доступності дешевих кредитів для фінансових установ.

На відміну від більш системних сил, які впливають на постачання та ціни на продовольство в середньостроковій перспективі, влада могла б легко вирішити проблему накопичення та спекуляцій. Але для цього уряди повинні визнати наявність цих проблем і знайти у собі волю для їх вирішення. Поки вони цього не зроблять, інфляція продовольчих цін і далі битиме найсильніше самих бідних.

forbes.kz

Автор: Джаяті Гош, професор економіки в Університеті Джавахарлала Неру (Нью-Делі), виконавчий секретар Асоціації з економіки міжнародного розвитку (IDEA)

Останні новини: