ЛЕОНІД ТУЛУШ, завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики ННЦ ІАЕ : Знижена ставка ПДВ на продукти харчування

 Ідея застосування зниженої ставки ПДВ при здійсненні поставок с.-г. продукції та продуктів харчування належить до числа «нав’язливих». За своєю популярністю в аграрній галузі вона поступається лише ідеї скасування ПДВ та заміни його іншою формою універсального акцизу. Отже, питання запровадження зниженої ставки ПДВ на поставки продуктів харчування для України завжди є актуальним.
Зареєстрованих у Верховній Раді Україні ініціатив щодо зниження ставки ПДВ на поставки с/г продукції та продуктів харчування можна нарахувати десятки. При цьому їх би було набагато більше, проте відповідну активність свого часу стримувала наявність спецрежиму справляння ПДВ.
Після відміни дії спец режиму ПДВ для с.-г. підприємств відповідні ініціативи почали реєструвати «пачками».
Першою такою ініціативою – після відміни дії спец режиму ПДВ – був проект Закону України “Про внесення змін до ПКУ щодо захисту платників ПДВ, в тому числі с/г виробників» № 3851 від 29.01.2016 р., яким передбачалось зниження ставки ПДВ на окремі види продуктів харчування та с/г сировину до 7 %.
Останньою на даний момент подібною ініціативою є #законопроект5425-2, яким передбачено – в досить оригінальний спосіб – запровадження зниженої ставки ПДВ на досить обмежений перелік продуктів харчування певної якості у розмірі 14 %.
Показово, що практично всі подібні ініціативи навіть не розглядались профільним Комітетом Ради – через певний час про них просто забували і реєстрували нові.
#Законом1115 в Україні запроваджено оригінальний експеримент щодо однократного застосування зниженої ставки ПДВ – лише на етапі поставок окремих видів с.-г. продукції, без його подовження на поставки продуктів харчування. В такий спосіб, з одного боку, планувалось «боротися» з податковими «скрутками» з ПДВ, а з іншого – уникнути втрат держбюджету, що виникають при зниженні ставки ПДВ на кінцевий продукт.
З огляду на це, тепер ключовою метою окремих агроасоціацій є «подовження» дії зниженої ставки ПДВ «до торгівельної полиці», тобто до кінцевого споживача. Маніакальне прагнення окремих агроасоціацій «дотягти» знижену ставку ПДВ «до полички» – попри значні втрати держбюджету, порушення конкурентних умов для виробників продукції, яким не буде забезпечено подібну преференцію, відсутність очевидної вигоди від такого рішення для аграріїв – складно пояснити з економічної точки зору. Напевно, в цьому випадку йдеться більше про особисті амбіції окремих агроасоціацій, які фактично вводять в оману своїх членів щодо ефективності такого рішення.
Про відповідну мету заявив і аграрний Міністр https://www.epravda.com.ua/news/2021/05/27/674320/ Щоправда, зі слів Міністра до кінця не зрозуміло, чи він мріє про знижену ставку ПДВ на всі види с.-г. продукції, чи про її застосування для окремих видів продуктів харчування, чи по всіх вищеперерахованих товарних позиціях разом.
Насамперед, необхідно розібратись з метою запровадження зниженої ставки ПДВ. Очевидно, що такою метою є зниження кінцевої ціни для споживача та забезпечення цінової доступності відповідного продукту. При цьому, таке можливо або лише в умовах досконалої конкуренції, або в умовах державного регулювання цін. В іншому випадку, ціни після зниження ставки ПДВ швидше за все залишаться незмінними. Внаслідок цього сформується додаткова маржа, яку отримає спочатку рітейлер – як найближчий до кінцевого споживача податковий агент. Якщо в нього будуть відповідні мотиви, він поділиться частиною такої маржі з виробником продуктів харчування. Останній, також у разі наявності відповідної мотивації, може поділитись додатковою маржею з виробником відповідної с.-г. сировини. А може й не поділитись.
У зв’язку з цим виникає питання – про кого піклуються представники окремих агроасоціацій, коли активно «топлять» за зниження ставки ПДВ на продукти харчування? Про споживачів продуктів харчування? Чи все ж про додаткові прибутки свої членів? Проте, вищенаведений аналіз показує, що обидва сподівання можуть бути марними.
Знижена ставка ПДВ на продукти харчування у вітчизняних реаліях – не більше, ніж красива казка, яку розповідають «експерти» з окремих агроасоціацій своїм довірливим членам – користуючись тим, що останні належним чином у відповідному питанні не розбираються.
Насправді ж знижена ставка ПДВ на продукти харчування – принаймні у вітчизняних реаліях та щодо усієї сукупності продовольчих товарів – це нездійсненна мрія, яка з самого початку характеризується завищеними очікуваннями аграріїв щодо ефективності даного фінансового інструмента підтримки.
Як приклад в цьому контексті можна розглянути прибалтійські країни – саме до їх досвіду часто апелюють в Україні (з очевидних причин). Так-от, попри наявність можливості застосування зниженої ставки ПДВ відповідно до положень Директиви 2006/112/ЄС https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/…, знижена ставка ПДВ при оподаткуванні поставок с.-г. продукції / продуктів харчування у цих країнах ЄС НЕ застосовується.
Точніше, частково застосовується лише у Латвії, і лише до поставок овочів, фруктів і ягід – лише якщо така продукція термічно не була оброблена https://www.baltikon.lv/…/zakon-o-naloge-na-dobavlennuyu-s…/ Причому ставка 5 % на поставки овочів, фруктів і ягід застосовується лише з 2018 року.
Варто відзначити, що «окрилені успіхом» латвійські аграрні асоціації пропонували із 2021 року запровадити знижену ставку ПДВ в розмірі 12 % на поставки окремих видів продуктів харчування, зокрема м’яса, риби, яєць, молока та молочних продуктів. Проте, пропозиція щодо застосування зниженої ставки ПДВ до більш широкого переліку продуктів харчування не знайшла підтримки у Мінфіну Латвії http://www.baltic-course.com/rus/finansi/?doc=159221 На його думку, застосування зниженої ставки ПДВ в розмірі 12% до визначених продуктів харчування мало би суттєвий негативний вплив на бюджет.
Одночасно Мінфін Латвії зазначає, що «застосування зниженої ставки ПДВ в залежності від обставин може позитивно або негативно впливати на економіку, і, перш ніж приймати рішення про введення зниженого ПДВ, необхідно розглянути, чи не існують більш ефективні альтернативні рішення для досягнення конкретної мети».
З урахуванням попереднього досвіду, Мінфін Латвії вважає, що знижена ставка ПДВ – не найефективніший спосіб вирішення соціальних питань. Він переконаний, що «найменш захищені верстви населення слід підтримувати прямими заходами підтримки».
Мінфін Латвії констатує, що “знижена ставка ПДВ – не найкращий фіскальний інструмент для досягнення згаданих цілей, так як не завжди в результаті зниження ставок зменшуються ціни конкретних товарів або послуг, в результаті бюджет втрачає кошти, а суспільство не отримує очікуваного зниження цін».
Відповідно, з 2021 року дискусії щодо застосування зниженої ставки ПДВ на поставки продуктів харчування в Латвії фактично припинились – дана країна не стала вдаватись до небезпечних економічних експериментів.
Висновок Мінфіну Латвії щодо недоцільності використання зниженої ставки ПДВ як інструмента забезпечення цінової доступності продуктів харчування повністю кореспондує з висновком Мінекономіки України на #законопроект5425-2 «Про Проект Закону про внесення змін до ПКУ щодо ставки ПДВ з операцій з постачання харчових продуктів, що мають істотну соціальну значущість». У ньому Мінекономіки зазначає, що «використання зниження рівня податків на соціально значущі товари як засіб зниження ціни є неефективним механізмом». Адже природа ціни визначається балансом попиту та пропозиції товарів в умовах вільної конкуренції. Натомість втрати, яких зазнає бюджет, негативно вплинуть на середньострокові перспективи розвитку, оскільки переважно зменшуватимуться капітальні видатки.
Таким чином, в сучасних умовах напруженості у державних фінансах, будь-які дискусії щодо «поширення дії зниженої ставки ПДВ на с.-г. продукцію до кінцевого споживача» виглядає більше як дешевий популізм, а не фахова пропозиція.
Ні Мінфін, ні Мінекономіки відповідну пропозицію “не пропустять”. Так, наприклад, в схваленій нещодавно Кабміном Бюджетній декларації на 2022-2024 роки https://mof.gov.ua взагалі не йдеться про зниження ставок ПДВ, в тому числі і на продукти харчування. Чим більше видів продовольства буде в переліку під знижену ставку, тим більший буде спротив Мінфіну відповідним новаціям – це цілком виправдано, адже йдеться про зниження спроможності бюджету в частині фінансування суспільних видатків.
Очевидно, що дискусії та заходи щодо “зниження ставки ПДВ на продукти харчування” не мають конструктивної спрямованості. Ні у поточному, ні у 2022 році запровадження зниженої ставки ПДВ до продуктів харчування є неможливим – терміни для прийняття відповідних новацій вже спливли.
Відповідно, такі дискусії потрібні їх ініціаторам лише для того, щоб «каламутити воду» перед відповідальним голосуванням по #законопроект5425-д, який спрямований на виправлення допущеної у #Законі1115 помилки щодо застосування до поставок тваринницької продукції зниженої ставки ПДВ.
#Законопроект5425-д практично одностайно був підтриманий профільним Комітетом Ради. Він є збалансованим і не порушує нічиїх інтересів, окрім особистих амбіцій осіб, які з не відомих причин включили свого часу тваринницьку продукцію до переліку с.-г. продукції, поставки якої оподатковуються за зниженою ставкою ПДВ.
Такі маніпуляції зі ставкою ПДВ дорого коштують м’ясо та молокопереробним підприємствам, які вимушені працювати в неконкурентних умовах – поряд з податковими оптимізаторами, які організовують свою переробну діяльність без нарахування ПДВ. Також страждають споживачі м’ясо-молочної продукції – з огляду на те, що вартість м’ясо-молочної сировини (без врахування ПДВ) зросла – з огляду на дефіцитність відповідних ринків.
Виробники м’ясо-молочної сировини та її переробники повинні бути партнерами, оскільки «пливуть в одному човні», виконують спільну місію, а тому суттєво залежать від дій одне одного.
Натомість позиція окремих асоціацій виробників молока та свинини є неконструктивною. Не підтримуючи #законопроект5425д, вони фактично хочуть «кинути» своїх партнерів з числа м’ясо- та молокопереробних підприємств, що працюють в офіційному податковому полі. Негативні наслідки такої неконструктивної позиції проявляться як для переробників, так і для виробників м’ясо-молочної сировини.
Вся надія на мудрість народних обранців, які мають об’єктивно розібратись в ситуації та відновити економічну справедливість у м’ясо-молочній галузі, порушену окремими положеннями #Закону1115.

Leonid Tulush, fb
Останні новини: