Думка експерта
Є кілька сценаріїв розвитку молочної галузі Республіки Білорусь. Наприклад дивовижний, його озвучують представники Мінсільгосппроду Республіки Білорусь. По ньому в поточному році на переробку надійде близько 8.750 000 тонн молока, а до 2030 року близько 11 500 000. Чи можливий він? Так, можливий. Ймовірний? Не впевнений.
У прогнозуванні є цікавий фінт – найбільш часто збуваються прогнози типу «приблизно залишиться все так, як є зараз». Зрозуміло, що такі прогнози нудні і банальні, але від цього вони не стають менш точними.
Разом з тим, світова економічна, соціальна і культурологічна криза, досягнуті межі зростання молочної галузі Республіки Білорусь – це те, що є в дійсності.
У короткостроковому періоді (до півроку) можна прогнозувати відсутність великих коливань. Все таки ємність ринку Російської Федерації досить велика і значні різкі коливання на ньому відсутні. Але є тенденції.
Одна з тенденцій це об’єктивне зростання власного виробництва молока в Росії. При збереженні купівельної спроможності населення це означає скорочення імпорту. Так, зусилля з просування молока в маси – «три молочних продукти на день», – приносять і будуть приносити свої плоди. Це приголомшлива ініціатива Союзу. У мене вона асоціюється особисто з Артемом Бєловим. Але темпи зростання споживання відстають від зростання виробництва власного молока.
Таким чином, скорочення (заміна) поставок з Білорусі в Росію це об’єктивний тренд на найближчі три-п’ять років. Ближче до закінчення цього періоду можна прогнозувати появу значної кількості молочних продуктів з Росії в білоруських магазинах (це не факт, але цілком можливо).
Плюсом, можна сказати, що легенда про білоруську якість зараз працює все слабше. Чому – це питання дискусії. Але тенденція очевидна і вона відзначається вже кілька років.
По ринку України – в країні переробляється приблизно 3,6-3,8 млн. тонн молока. Це зовсім небагато. Здається, що є можливість зайти з білоруської молочкою на цей ринок. Але ось між поняттям «є можливість» і фактом «зайти» є невелика різниця. На ринку України дуже агресивно і чітко діють молочні підприємства Польщі. У мене зовсім немає впевненості, що вдасться в значних кількостях продавати продукцію білоруської молочної галузі на полиці в Україні. З біржовими товарами ситуація дещо інша, але Україна не може вважатися великим покупцем біржових товарів. Скоріше навпаки.
Виходячи з цього можна робити висновок про те, що в Республіці Білорусь об’єктивно складається ситуація тиску збуту в бік скорочення переробки молока по поличних позиціях. Буде зростання виробництва біржових товарів. Від того, чи зможуть заводи правильно вибудувати політику технічної та технологічної модернізації в мінливих умовах господарювання, буде залежати напрямок тенденцій по виробництву молока. Якщо зможуть – виробництво і переробка будуть приблизно на рівні ± 7 млн тонн рік. Не зможуть – буде падіння. Не думаю, що зниження буде значущим, але заповітна цифра виробництва і переробки ± 5 млн. тонн виглядає більш правдоподібною ніж 11,5 млн. тонн. Швидше за все, показник буде в проміжку 6-7 млн. тонн. Або піде перетікання молока в сухі продукти, сири з більш тривалими термінами дозрівання, наприклад, чеддер.
Все це сталося б раніше, але сталося «диво» – контрсанкціі РФ в 2014 році. Якби не вони, то не було б більше 5 років успішного збуту в Росії білоруської продукції. І потрібно визнати, що білоруська молочна промисловість до цього «дива» була готова.
Чи можливі «дива» в найближчому майбутньому? Так, звичайно, але не факт, що «дива» будуть в плюсі. А ось чи готові ми працювати в зоні сценаріїв «мінус». Ось тут у мене немає впевненості.