ВАСИЛЬ ВІНТОНЯК, директор Інфагро: Чи допоможуть прес конференції підвищити закупівельну ціну на молоко

vasyl_vintonyak180_smg_0743-2600pxЯк це завжди буває напередодні періоду “великого молока”, молочний ринок України вирує. Переробники втомилися місяцями працювати в збиток, а споживачі не мають чим платити за дорогі молочні продукти. Відповідно, переробники скорочують виробництво. На експорті вони теж зараз заробити не можуть, бо експортні ціни давно перестали рости, а за окремими товарними позиціями навіть суттєво зменшилися.

Що вимушені робити переробники в таких умовах? Вони зменшують закупівельну ціну на молоко. І це не примха, а реакція на реальну ринкову ситуацію і засіб виживання для переробного підприємства.

Оскільки в Україні й досі не існує цивілізованої схеми взаємодії виробників молока та переробників (не кажучи вже про торгівлю), то відмову молокозаводів дорого платити за молоко аграрії сприймають дуже болісно та емоційно. Наприклад, Асоціація виробників молока активно проводить медіа-заходи: скликає прес-конференції, звинувачує у всіх бідах недбайливі молокозаводи, які вирішили нажитися на бідних селянах, знизивши ціну. Аргумент при цьому невигадливий: “наживаються, бо закупівельну ціну опускають, а молокопродукти в магазинах продовжують дорожчати”. Аргумент безпрограшний для пересічного споживача і діє безвідмовно: АВМ аплодують і вважають захисниками селян, а молокозаводи постають як ненажерливі “буржуї”, які обдирають як селян-виробників, так і споживачів. Преса і телебачення, як завжди, із задоволенням підхоплюють тему. Відчувши можливість набути політичних дивідендів на традиційній темі молока, підтягуються політики та чиновники.

При цому ніхто не вникає в економіку питання, а захисники аграріїв, здається, просто використовують благодатну тему, бо не може бути, щоб вони не розуміли елементарних економічних речей.

Насправді ж справа виглядає так: сільгоспвиробники підняли ціни на молоко ще восени, причому швидко і дуже суттєво. Переробники, зважаючи на тонкий гаманець українців, не мали можливості відповідно збільшити ціни на готову продукцію. Вони ж мають справу з торгівлею і споживачами, тому могли собі дозволити збільшувати ціни дуже поступово, працюючи фактично всю зиму у збиток. І навіть зараз, після зниження цін на молоко, заводи платять за сировину на третину більше, ніж платили рік тому, але ціни на готові свіжі молокопродукти не підняли навіть на ці ж 30%.

На експорті зараз теж не заробиш. Кон’юнктура зовнішнього ринку, яка зараз склалася, не дозволяє платити багато за сировину і формувати відповідну ціну на експортноріентіровані товари. Наприклад, за українське сухе молоко імпортери пропонують зараз лише на 10-15% більше, ніж рік тому.

Закони економіки не залежать від медіа активності і ніхто не може довго працювати в збиток. Тому закупівельні ціни на молоко доведеться знижувати і далі, а молоко, кефір або ряжанка в магазинах при цьому навряд чи подешевшають навіть влітку.

А от що могло б дійсно допомогти молочним тваринникам полегшити ведення свого бізнесу – це спрямувати зусилля на боротьбу з чиновниками, які просто обдурили їх, пообіцявши компенсувати прямими дотаціями втрати від скасування пільгового режиму по ПДВ. Саме вони, а не залежний від економічної ринкової ситуації переробний бізнес, є тією точкою впливу, яка може спрацювати на користь фермерів за умови постійних і настирливих дій професійних об’єднань сільгоспвиробників. А поки що, судячи з розвитку подій, обіцяні дотації найближчим часом будуть отримувати хіба що птахівники, адже дуже вже цікавим вийшов механізм їх розподілу.

Ось як один із засобів впливу на чиновників доречними були б широкі медіа заходи та залучення до предметних економічно обгрунтованих дискусій всіх зацікавлених сторін, включно й вигадливих законодавців. А у молокозаводів від розгону хвилі у медіазасобах гроші на дороге молоко все одно не з’являться.

Останні новини: