КАТЕРИНА ОНУЛ, радник з питань харчового законодавства, Проект Групи Світового банку «Реформування інвестиційного клімату в Україні», що фінансується Урядом Швейцарії (SECO): Про законодавство в харчовій галузі України, в тому числі молочній, і забезпечення його виконання

onul_web_180x180-finІнфагро: Говорячи про молочну галузь, чи є в Законі України “Про молоко та молочні продукти” якісь особливі, специфічні для галузі положення щодо безпечності та якості молочних продуктів, які не передбачені Законом України «Про основні засади та вимоги до безпеки і якості харчових продуктів»?

Закон «Про основні засади та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» містить всі необхідні вимоги, виконання яких підприємством гарантує, що продукція – в даному випадку молочна – буде безпечною. Що стосується Закону України «Про молоко та молочні продукти», то його чинна редакція за наявності згаданого Закону «Про основні засади та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не несе істотного смислового навантаження.

Інфагро: Сьогодні частина виробників наполягає на включенні до Закону України «Про молоко та молочні продукти» положень, які регулюватимуть виробництво і випуск на ринок молоковмісних продуктів. Чи потрібні такі нововведення?

Питання існування і виробництва молоковмісних продуктів активно обговорюється всіма гравцями ринку вже довгий час. Щодо необхідності виробництва таких продуктів, то тут все вирішує ринок. Попит створює пропозицію. Відповідно, якщо такі продукти виробляються і будуть вироблятися, регулювання цих процесів на державному рівні необхідне. Це регулювання може бути прийнято в будь-якій формі, як через внесення доповнень до чинного законодавства, так і через розробку та прийняття нового нормативно-правового акту.

Оскільки, говорячи про молочні та молоковмісні продукти, ми говоримо про різні продукти, я б розділила і регулювання даного питання. Але вирішальне слово за державою. Необхідно проаналізувати, який підхід буде більш практичним і зручним насамперед для споживача.

У будь-якому випадку, якщо держава вводить таке поняття як молоковмісний продукт, вона повинна забезпечити масштабну інформаційну кампанію для споживачів, яка б пояснювала різницю між молочними і молоковмісними продуктами.

Різниця між цими продуктами може бути колосальною. Згідно з чинним законодавством молочний продукт повинен складатися з молока і/або молочної сировини, якою є молоко, що пройшло термічну обробку або продукти, що складаються зі складових молока, такі як лактоза, молочний білок, молочний жир. При цьому в молочні продукти дозволяється додавати тільки ті харчові добавки, які не можуть замінювати складові молока (лактозу, молочний жир, молочний білок). Наприклад, джем.

З молоковмісними продуктами інша справа. Згідно з пропозицією одного із законопроектів, в разі його прийняття, в молоковмісний продукт, крім молока, будуть входити жири немолочного походження з масовою часткою до 50%. В процесі обговорення законопроекту ця частка може бути змінена як в більшу, так і в меншу сторону. Тому, в разі введення поняття молоковмісного продукту, держава зобов’язана забезпечити інформування споживача про те, скільки ж молока в цьому молоковмісному продукті і що це означає для його здоров’я. Інакше споживач не матиме можливості зробити усвідомлений вибір і не буде захищений.

Хочу звернути вашу увагу, що в Європі, наприклад, поняття молоковмісний продукт не існує. Там є молочні продукти і всі інші. При цьому, оскільки молоко є алергеном для деяких споживачів, для захисту таких споживачів на харчових продуктах, які містять молоко, це завжди вказується.

Інфагро: Яким чином сьогодні проводиться державний контроль виробництва молочних продуктів? Чи потрібно сьогодні приймати додаткові поправки в законодавство, щоб захистити споживача від недобросовісного виробника?

Головні передумови дієвого механізму захисту споживача від фальсифікату – це, на мою думку, жорстка і відчутна відповідальність виробника фальсифікату разом з дистриб’ютором, а також ефективна система державного контролю.

Для забезпечення зазначеного механізму не потрібні ні доповнення до існуючих законів, ні створення нових. Всі необхідні норми для цього вже є, і основним законом є Закон України «Про основні засади та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

Головна проблема – створення умов для виконання норм головного харчового Закону і воля держави. Наприклад, в чинній редакції харчового Закону чітко зазначено, що в разі, порушення вимог до маркування харчового продукту, якщо на упаковці, наприклад, сметани, забудуть написати, що там є рослинний жир, який дійсно додали, виробника повинні оштрафувати на суму від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і/або вилучити неправильно марковані продукти. Мінімальна зарплата в 2017 році – це 3200 грн. Тобто штраф за даним порушенням буде від 16000 до 25600 грн. і вилучення такого продукту. Можливо, для деяких підприємств сума не буде значною, щоб припинити фальсифікацію. Але якщо при цьому таку продукцію будуть постійно вилучати, а виробника штрафувати, то це може подіяти і буде на благо споживача. Хочу відзначити, що раніше штрафи, передбачені для підприємств-порушників, були настільки мізерні, що навряд чи їх можна було вважати важелями впливу. Зараз величини штрафів прив’язані до мінімальної зарплати, вони стали більш суттєвими, хоча ті, що пропонувалися розробниками спочатку, були набагато вищими.

Щодо державного контролю, то робота з удосконалення системи ведеться постійно. І знову ми повертаємося до питання реалізації норм нового харчового Закону.

Наприклад, вже давно Держпродспоживслужбою у співпраці з експертами було розроблено процедуру перевірки харчових підприємств, передбачену законодавством. У комплект документів, серед іншого, входить список вимог до підприємства, за яким контролюючі органи можуть здійснювати його перевірку. Позиції списку – це ті вимоги, яким має відповідати підприємство. Цей документ є загальнодоступним. І всім зрозуміло, що саме підлягає перевірці. Таким чином, виключається “самодіяльність” при постійному контролі й усуваються приводи для зловживань. Документ – акт перевірки – давно готовий до прийняття. І це критично, оскільки без такого документу Держпродспоживслужба не має права проводити планові перевірки того, як підприємства дотримуються вимог харчової гігієни. Але, через затримку узгодження деякими відомствами, рушити далі в питанні контролю харчових підприємств ми не можемо. Таке затягування процедури виглядає досить дивно, тому що позиції списку не нові, всі вони вже затверджені законодавчо. В результаті в групі ризику споживач, тобто ми з вами, включаючи представників того самого відомства, яке гальмує процес.

Як тільки цей список вимог буде прийнятий, Держпродспоживслужба зможе почати планові перевірки підприємств. Зараз же контроль підприємства може здійснюватися тільки за заявою конкретного споживача, який вже постраждав і має претензії до виробника.

Удосконалення нашого харчового законодавства та механізмів контролю просувається, хоча це і не завжди просто.

На мою думку, при тій ситуації, яка зараз існує в нашій харчовій промисловості, реально сприяти захисту споживача можуть не доповнення до існуючих законів або прийняття нових (у нас їх цілком достатньо), а посилення позиції держави в частині контролю виконання вимог вже наявних законів. Мені здається, що суворий, але зрозумілий як перевіряючим, так і тим, кого перевіряють, контроль і неминуче та відчутне покарання за порушення вимог харчового законодавства – це той шлях, який поліпшить безпечність наших харчових продуктів і захистить нас із вами.

Останні новини: