За останні п’ять-сім років молдавська молочна промисловість майже непомітно для місцевого населення змінила свій формат.

У новій структурі галузі збереглася (і, ймовірно, навіть розширилася) велика ніша для імпортної продукції з різними цінниками – як низькими, так і високими. Водночас майже не залишилося місця для місцевого «фермерського молока», зібраного заготівельними пунктами – посередниками для промислової переробки молдавськими заводами. Експортний потік молдавської молочної продукції також майже вичерпався.

Нова виробнича та комерційна реальність галузі сильно змінила її сировинний сектор. Молока поступово стає менше, але його якість, як стверджують переробники, поступово зростає. Але спочатку про головне.

Як працювала галузь раніше?

До початку цього десятиліття, як кажуть оператори галузі, молочні заводи збирали в Молдові «абсолютно все сире молоко, яке можна було купити за гроші». Переробники закуповували молоко як через власні служби сирого молока, так і також були змушені користуватися послугами місцевих заготівельних пунктів – посередників. Останні росли «як гриби після дощу» завдяки податковим пільгам та відносно високим закупівельним цінам, що пропонувалися на сире молоко молочними заводами. За даними Національної асоціації виробників молока та молочних продуктів «Lapte», на зламі десятиліть сире молоко в Молдові було дорожчим за співвідношенням ціна/якість, ніж у низці країн ЄС. Для такої політики закупівель сировини операторами молдавської молочної промисловості на той час існувало кілька стимулів.

По-перше, існував дефіцитний внутрішній ринок молочної продукції в сегменті молокоємних продуктів (вершкове масло, сир, сир) та стабільний, тобто такий, що потребує регулярного поповнення, в сегменті цільномолочних продуктів з коротким терміном зберігання (питне молоко, кефір, сметана тощо).

По-друге, існують експортні ринки для деяких молочних продуктів – переважно твердих сирів (країни СНД) та морозива (Близький Схід тощо).

По-третє, відносно недорогі енергоресурси, що дозволяло перетворювати сезонні надлишки молока (за допомогою енергоємних технологій) на масло та сухе знежирене молоко влітку.

Однак, з початку поточного десятиліття ситуація почала змінюватися. Молдова втратила вільний доступ до ринку молочної продукції Росії та Казахстану, внаслідок чого припинився експорт сиру (у найкращі роки він вимірювався тисячами тонн). Потім у світі, Європі та особливо в Молдові виникла енергетична криза – сухе молоко для місцевих молочних заводів стало невиправдано дорогим. Крім того, через пандемію та енергетичні потрясіння рівень бідності в Молдові зріс, а купівельна спроможність знизилася. Це безпосередньо вплинуло на ємність молочного ринку країни. За експертними оцінками, вона зменшилася. Водночас, Україні в умовах війни, постійного тиску на виробничу та транспортну логістику, відтоку населення, довелося збільшувати експорт молочної продукції (особливо сиру, вершкового масла, йогурту та сметани) за зниженими цінами на молдовський ринок. Цінова конкуренція між місцевою продукцією та дешевим українським імпортом на молдавському ринку молочної продукції помітно загострилася.

Як працює молдавська молочна промисловість у нових реаліях?

Зниження попиту на місцеві молочні продукти та їх виробництва в низці асортиментних позицій спричинили певне зниження попиту на молочну сировину. Водночас уряд за пропозицією Міністерства сільського господарства та харчової промисловості (MAIA) почав надавати прямі субсидії тваринникам (уповноваженим ANSA) – додаткові виплати за кожен кілограм молока, зданого на промислову переробку (в середньому близько 3 леїв/кг). В результаті кількість офіційно зареєстрованих ферм та кількість корів у них зросла. Однак виробництво молока, загалом, не збільшилося. Однак, у певному сенсі, молочним заводам стало легше мати справу з промисловими молочними фермами. Необхідність мати справу з посередницькими заготівельними пунктами для багатьох заводів майже повністю зникла. В результаті заводи встановили ліміти (до 5 тонн) на приймання молока з заготівельних пунктів. Як наслідок, деякі (поодинокі випадки) великі заготівельні пункти організували власне виробництво молочної продукції. Однак інші такі підприємства (не поодинокі випадки) почали відчувати труднощі зі збутом молока переробникам. Проблема також полягає в тому, що на цю ситуацію наклалася повторна енергетична криза, спровокована війною на Близькому Сході. Навесні молдавські молочні заводи, собівартість виробництва яких різко зросла, не знизили закупівельні ціни на сире молоко. Але, як писало Logos Press, посилаючись на слова керівників молочних заводів, вони «тримаються з останніх сил». Найімовірніше, коригування закупівельних цін на молоко влітку все ж відбудеться. Або, принаймні, збільшиться діапазон між закупівельними цінами на молоко від промислових ферм та від невеликих фермерських господарств, а також загонних пунктів. За останньою інформацією, заводи платять першій категорії постачальників сирого молока близько 9 леїв/кг, а другій – 6-6,5 леїв/кг (без ПДВ).

Роль України

Слід зазначити, що Україна для Молдови є основним постачальником не лише готової молочної продукції, а й молочної сировини. Як нещодавно писало Logos Press, у 2026 році, з січня по квітень включно, Молдова імпортувала з України 1,8 тис. тонн сирого молока на суму 16,6 млн лей. Для деяких молочних заводів на півночі Молдови надходження відносно дешевого українського молока стало серйозним фактором ціноутворення, підвищення конкурентоспроможності готової продукції та розширення її асортименту (за рахунок молокомістких продуктів – твердих сирів, перш за все). Цей факт не залишився непоміченим, зокрема, українськими виробниками молочної продукції. В середині травня за їхньою ініціативою в Кишиневі відбулася робоча зустріч активу Національної асоціації виробників молока та молочних продуктів «Lapte» Республіки Молдова та Спілки молочних підприємств України. Офіційним порядком денним було підписання Меморандуму про двосторонню співпрацю в процесі європейської інтеграції та впровадження європейських регламентів. Неофіційно українська делегація висловила стурбованість тим, що Молдова закуповує багато молока у дрібних українських фермерів, за якість якого Спілка молочних підприємств України не може гарантувати – це пов’язано з репутаційними ризиками для молочної галузі країни. Однак галузева спілка може поручитися за якість молока, виробленого на молочних фермах підприємств-членів (і запропонувати надлишки сирого молока – якщо такі є – для продажу молдовським колегам). У зв’язку з цим, знову ж таки неофіційно, деякі керівники молдавських молочних заводів висловили припущення, що підприємства-члени Спілки молочних підприємств України, по-перше, не проти самі скуповувати досить дешеве «фермерське молоко» і не потребують конкуренції за нього з боку сусідів; по-друге, їм не потрібне посилення молдовських виробників молочної продукції (розширення сировинної бази та асортименту готової продукції) за рахунок української молочної сировини у дрібних фермерів. 

ІНФАГРО за матеріалом logos-pres.md