Останнім часом вибір цільової країни для експорту товарів ускладнився. Аналіз має містити не тільки параметри потреб та споживчих можливостей імпортера, все більше уваги при пошуку приділяється геополітичним факторам.

Якщо в період 2000-х та на початку 2010-х років світова торгівля рухалася до максимальної відкритості з відповідним зняттям торговельних бар’єрів та піком у підписанні FTA-угод (угоди про вільну торгівлю) між країнами, то останнє десятиріччя тренд змінюється на протилежний.

Все більш актуальним для країн та регіонів є прагнення захисту своїх ринків через обмеження імпорту конкурентів, зараз також бачимо обґрунтовані санкційні обмеження. Разом з погіршенням прогнозованості логістики світова торгівля від глобалізації прямує до локалізації.

До цього призвели:

• активізація популістичної та націоналістичної політики по всьому світу, яка сприяє збільшенню кількості торговельних воєн між країнами (приклад – Brexit або торговельні війни між Китаєм та США)
• пандемія COVID-19 у 2020-21 роках, яка повністю змінила відношення операторів до складської та транспортної логістики
• найбільш потужний фактор – ріст збройних конфліктів, де безперечно виділяється російська агресія в Україні.

Відповідно до геополітичних ризиків за звітом Geopolitical risk dashboard від BlackRock Investment Institute (квітень 2024), серед ключових для світової торгівлі зазначимо такі:

• стратегічна конкуренція між США та Китаєм, де серед гострих проблем виділяються: технологічна конкуренція між країнами, надлишкові експортні обсяги китайських промислових потужностей, звинувачення США у підтримці китайськими фінансовими установами військових дій Росії, конфлікт навколо Тайваню
• вторгнення Росії в Україну є найбільшим, найнебезпечнішим військовим конфліктом в Європі з часів Другої світової війни. Росія отримує поставки зброї від таких країн, як Іран та Північна Корея, а також значну фінансову підтримку від Китаю. Загрози для країн НАТО
• напруженість на Близькому сході, включно з військовою операцією Ізраїлю в Газі та активністю бойовиків в Лівані, Сирії, Іраку та Ємені за підтримки Ірану піднімають ризики подальшої ескалації в регіоні
• окремо відзначаємо терористичну загрозу для комерційних суден у Червоному морі через атаки єменських хуситів, що перенаправляє торговельні потоки в обхід Африки та здорожчує світову логістику (про це в окремому розділі огляду).

Як бачимо, більшість геополітичних ризиків пов’язані з країнами Азії. Водночас саме ця частина світу є найбільшою за кількістю населення, має низьке самозабезпечення продовольством і, відповідно, є найбільшим імпортером молочної продукції в світі. Тому, наприклад, навіть стратегічна та військова конкуренція не заважають США та Китаю бути ключовими торговельними партнерами, у тому числі за низкою молочних позицій.

Навпаки, Європейський Союз є одним з ключових глобальних експортерів молочних товарів, проте окремі держави, переважно в східній частині Європи, мають дефіцитний торгівельний баланс. З урахуванням близького розташування та поточної відсутності для України квот та мит, регіон є цікавим для експорту української молочної продукції. Перевагою тут також є висока норма споживання молока та рівень платоспроможності населення.

Водночас загрозою є ймовірність відміни нульової квоти для українських товарів у 2025 році, проте, в разі швидкої адаптації галузі до європейських вимог, ми можемо сподіватися на постійні торговельні преференції та вибудовувати довгострокові відносини з імпортерами, у т.ч. по високомаржинальним товарам з високою доданою вартістю.

Традиційно привабливими для України, також переважно через відсутність торговельних бар’єрів, були ринки Кавказу та Центральної Азії. З урахуванням досить близького розташування, перспектив росту економіки та споживання молочних товарів, регіон залишається важливим для українських експортерів. Проте ускладнення та здорожчання логістики через російську агресію позбавляє Україну переваг порівняно з тим же російським експортом.

Потенційні ринки збуту української молочної продукції. Ризики та можливості (Інфагро, 2024, посилання).