ДМИТРО МАЛЯР, генеральний директор “Д.Трейдінг”: Кинулись не будувати електростанції, а рахувати гроші

Процес підготовки до зими є складним і коштовним як для осель, так і для приватного бізнесу, просто масштаби різні. На тлі невтішних заяв енергетиків про те, що значну частину робіт з відновлення української енергосистеми доведеться виконувати й у 2025 році, і згодом, найактуальнішим стає питання власної автономії. І якщо люди у власних домівках можуть хоч якось викрутитися, бізнес без електроенергії існувати не може.

А це означає, що треба починати готуватися і, можливо, ще вчора. Але в реальності все відбувається трохи інакше, зазначив генеральний директор компанії “Д.Трейдінг” Дмитро Маляр в інтерв’ю на YouTube-каналі “Всеукраїнська енергетична асамблея”.

За словами експерта, першою реакцією бізнесу на масштаб проблеми, яка постає, найчастіше був шок. Мова йде передусім про підприємства, яким його компанія постачає електрику. Це найбільші металургійні, хімічні, машинобудівні та цементі підприємства. Але після шоку треба діяти для власної енергонезалежності.

І тут є декілька варіантів, як компанії реагують на такий виклик. Ті, кому треба багато електрики, розуміють, що проект по будівництву 100-150-200 МВт генерації – це дуже велика справа, яка потребує великих обсягів фінансування. Крім того, металургійний комбінат знає, як виробляти сталь, але не знає, як побудувати електростанцію та керувати нею. До того ж великі підприємства будують щось не на 2-3 місяці, а на 10-15 років. І вони мають бути впевнені, що ця електростанція буде економічно ефективною впродовж цього довгого часу. Але в умовах війни немає ніякої гарантії не то що для збудованої електростанції, а й для самого підприємства – чи збережеться воно взагалі.

Тому великі компанії обирають імпортну електроенергію – це дозволяє їм споживати електрику в потрібних їм обсягах. У середніх компаніях обирають два шляхи – принаймні поки.

“Одні вважають, що це проблема 2-3 зимових місяців, тому витрачати 10-15 мільйонів доларів на 10-15 МВт обладнання дуже дорого. Тому у гіршому випадку доведеться просто постояти ці 2-3 місяці, якщо це дозволяє технологічний цикл. Інші, у кого є фінансові можливості або мала енергоємність, роблять якусь комбінацію із засобів. Хтось встановлює сонячні батареї, хтось будує когенераційні установки, хтось – газопоршневі”, – констатує Дмитро Маляр.

Але ж компанії, які вважають, що якийсь обсяг електрики, хоч і не на сто відсотків, повинен бути автономний, бо три місяці простою – це багато, поки в меншості. У більшості, за словами експерта, спостерігається позиція очікування – що буде із загальними рішеннями. Тобто не всі кинулися будувати, але всі кинулися рахувати. І вже залежно від отриманих розрахунків щодо вартості питання приймаються рішення. Але найчастіше компанії зовсім не впевнені, що побудована автономна генерація, яка коштує великих грошей та має окупитися впродовж років – це те, що треба зараз робити. За підрахунками Дмитра Маляра, кількість таких підприємств приватного сектору наразі досить обмежена.

kiev.informator.ua

Останні новини: