Іон Морару та Олександр Овчаренко про підвищення керованості та прибутковості молочного бізнесу

Зміна підходів в організації роботи у молочному скотарстві, відмова від нав’язаних комерсантами продуктів, упровадження тільки потрібних технологій дозволить зробити молочний бізнес керованим і, відповідно, рентабельним та успішним.

У цьому переконані засновники консалтингової компанії American Dairy Technology Іон Морару і Олександр Овчаренко, які надають послуги з антикризового управління молочним виробництвом. Детальніше експерти розповіли в інтерв’ю одному з журналів.

Кожен з нас чув про те, що кількість великої рогатої худоби в Україні з кожним роком скорочується, а молочні ферми називають соціальними проектами для підтримки лояльності пайовиків. Утім, є інший шлях розвитку МТФ, ставши на який реально за місяць мінімізувати вибраковування корів, за три — суттєво збільшити надої молока, а за рік — максимально розкрити генетичний потенціал поголів’я без додаткових інвестицій.

Побутує думка, що молочне скотарство в Україні не рентабельне. На ваш погляд, що відбувається у галузі?

Олександр Овчаренко: Більшість змін, які ми спостерігаємо у молочній галузі України, насправді переломлюють ситуацію на краще. Так, поголів’я ВРХ в країні скорочується, але лише неефективне. У бізнесі залишаються працювати ті виробники молока, які займаються цим професійно та успішно, здатні конкурувати з іноземцями.

Але варто звернути увагу на те, що рентабельність навіть прибуткових промислових молочних ферм відрізняється порівняно низькою ефективністю.

Іон Морару: У США щороку закривається велика кількість ферм, але ніхто не вважає це трагедією, оскільки така тенденція стосується ферм з поголів’ям до 600 корів. Їх викуповують інші агропідприємства і запроваджують управлінський механізм як на промисловій фермі. У результаті досягають надоїв вище 40 л в день від корови та високу рентабельність. Натомість середні надої в Україні складають 25 л, а рентабельність на кращих підприємствах — 14%. Як приклад в Техасі, доять по 40 л, то чому ми не можемо отримувати такі показники.

Як ви можете це пояснити?

Олександр Овчаренко: Основна причина низької рентабельності промислових молочних ферм у тому, що на них упроваджена фермерська модель управління бізнесом, насаджена європейцями. Але в Нідерландах чи Німеччині, де маленькі ферми і власник бере безпосередню участь у виробничих процесах, така модель ефективно працює. Ми ж говоримо про індустріальне, високотехнологічне виробництво молока. На таких підприємствах фермерська модель не працює, бо в ній відсутнє управління.

Іон Морару: Але замість того, щоб запровадити на фермі ефективний менеджмент, власник наймає менеджера, який не управляє підприємством, а лише вирішує поточні проблеми за допомогою нав’язаних ринком продуктів. Наприклад, влітку падають надої — давайте встановимо вентиляцію та зрошення і це вирішить проблему, корови чи телята погано споживають корм — купимо робота-підгортача, чи станцію для випоювання, хворіють на кетоз і мастит — «чудо»-препарати і матраци. При цьому більшість працівників, які приймають рішення щодо закупівлі, і так званих «незалежних» консультантів, які пропонують рішення, отримують за це «подяку».

Тобто, наявна на індустріальних фермах модель бізнесу заточена на комерцію, на діяльність за алгоритмом «проблема — рішення». Але такий підхід лише здорожчує виробництво і не підвищує ефективність бізнесу. Якщо проблеми постійно вирішувати продуктом, можна дійти до банкрутства. Тому роботизація ферми в українській моделі управління не має нічого спільного зі справжньою рентабельністю.

Натомість, коли в американського фермера з надоями на корову 45 л молока запитуєш, чи застосовує продукти-«рішення» (захищений жир, сечовину, аніонні солі, роботи), відповідь одна: «Ні, це дорого». В Україні купують «рішення», американці як приклад вирішують проблему управлінням.

А як щодо комбінованої моделі управління?

Іон Морару: Потрібно запроваджувати відпрацьовану систему, а не експериментувати. Велосипед вже винайшли — він має два колеса, педалі та зірочку. Сідай і їдь. Але ні — люди чомусь починають робити тюнінг, чіпляти якісь бризговички…

У чому головна суть американської моделі виробництва молока?

Олександр Овчаренко: В організації робочих процесів на підприємстві й управлінні процесом. Але для того, щоб її впровадити, потрібно переосмислити технологію виробництва молока.

Наприклад, наявність вентиляції та зрошення не вирішить проблему падіння надоїв влітку без налагодження правильного менеджменту годівлі. Якщо на підприємстві з поголів’ям 2000 корів продовжують роздавати корм як на маленькій фермі, і, відповідно, не встигають якісно розмішувати його, це викликає ацидоз рубця, з’являється консультант з продуктом, а ферма отримує додаткове навантаження на економіку.

Ми ж нічого не продаємо, не пропонуємо змінити обладнання, придбати ветпрепарати чи сперму. В наявних на фермі умовах ми показуємо інший підхід до організації виробництва, в основі якого — відтворення.

Іон Морару: Усі ферми різні, але всюди економічний результат пов’язаний з показниками відтворення. Якщо на фермі на 150-й день лактації не менше 90% тільних корів, а корів в сухостої рівно 12%, тут є менеджмент. Відтворення — це дзеркало здоров’я поголів’я.

Що конкретно це означає?

Іон Морару: За показниками відтворення можна з’ясувати причини вибуття тварин зі стада — як правило, вони пов’язані з метаболічними проблемами. На фермі запустили малопродуктивну корову на сухостій раніше оптимального терміну — вона вибула з метаболічними проблемами. Таку проблему, як кетоз більшість ферм вирішують продуктами — гепатопротекторами, добавками, жирами, енергетиками. Але якщо правильно управляти процесом у передзапуску та запуску на сухостій, тримати корову оптимальну кількість днів у сухостої та новотільній групі, то цієї проблеми не буде, бо корова генетично не схильна до неї.

Тож якщо на фермі не налагоджена робота з сухостійним та новотільними коровами, з отеленням, ремонтним молодняком, годівлею — усе це відображається на показниках відтворення.

Олександр Овчаренко: Принцип нашої роботи — у спрощенні, полегшенні, оптимізації процесів і відмові від комерційних продуктів. Тобто, якщо ми починаємо працювати на фермі, то комерсанти на ній більше не працюють. Ми використовуємо лише перевірену сировину — наприклад, для профілактики захворювань ратиці беремо мідний купорос, а не супер-модний препарат.

На підприємствах, де ми працюємо, вал молока збільшився з 29 т до 41 т, кількість працівників зменшилась, а зарплата стала на 30% вища, зросла мотивація. Рентабельність — більше 30% і це за умови використання сої в раціоні, закупівлі сім’ї бугаїв зі світового топ-100. Тобто результати досягаються без економії там, де її не має бути.

Повністю інтерв‘ю читайте  agrotrend.com.ua

Останні новини: