ЛЕОНІД ТУЛУШ, завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики ННЦ ІАЕ: Від повернення ситуації зі справлянням ПДВ у сфері виробництва тваринницької продукції у «стандартне» русло виграють всі учасники ринку

Після прийняття конституційною більшістю Верховної Ради України Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки ПДВ при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів с.-г. продукції» здавалося, що емоції навколо однократного застосування зниженої ставки ПДВ при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів продукції тваринництва повинні вщухнути.

Проте, певна частина аграрних асоціацій, які представляють інтереси певної частини виробників тваринницької продукції (причому, далеко не основної) вирішили нагадати про своє існування шляхом формування ВИМОГ до Президента України – на їх переконання, він повинен піти на рішучий крок та ветувати Закон, прийнятий конституційною більшістю Верховної Ради.

При цьому, наводиться декілька «залізобетонних» аргументів, які, на думку зазначених асоціацій, фактично позбавляють Гаранта вибору іншого варіанта дій.

Детальне ознайомлення зі змістом наведених аргументів зумовлює низку фахових зауважень запитань, про які більш детально піде мова нижче.

По-перше, викликає серйозні сумніви теза про наявність певних фінансових втрат (в інтерпретації авторів звернення – збитків) для тих галузей тваринництва, продукція яких з 1 березня оподатковується за зниженою ставкою ПДВ.
В зв’язку з цим виникає питання (в першу чергу до фахівців, які розуміються на суті ПДВ): звідки можуть взятись збитки, якщо відповідна практика просто «відкочується назад» – до стану, що діяв до 1 березня? Зрозуміло, що ПДВ в Україні має якусь надприродну силу, не властиву даній формі оподаткування в Європі та невідому її розробникам )), проте все ж таки: яка механіка формування збитків?

Так, якщо, скажімо, молоко незбиране станом на 28 лютого коштувало 12 грн з ПДВ (або 10 грн без ПДВ), то з 1 березня воно стало коштувати 11,40 грн (або ті ж самі 10 грн без ПДВ).
Причому, свого часу, відповідні діячі, активно підтримуючи #законопроект3656, доводили, що ціна з ПДВ «автоматично» знизиться на частку ПДВ і молочна сировина не буде для переробних підприємств обходитись дорожче.

Залишимо поза увагою те, що практика застосування нових податкових норм показала, що насправді ціна сировини без ПДВ в окремих випадках таки зросла (попри те, що 30 років до цього спостерігалось сезонне весняне зниження цін на молоко незбиране) і окремі виробники молока таки «прикурили» від зміни моделі справляння ПДВ, не знизивши ціни на частку зниження ставки ПДВ. Спишемо це на дефіцитність окремих аграрних ринків в Україні, зокрема ринку молочної сировини.
Відповідно, тепер – після прийняття відповідного Закону – якщо ставка ПДВ повертається «у вихідне положення» – то, відповідно й ціна повернеться до початкових 12 грн з ПДВ (або 10 грн без ПДВ).

Тоді питання: звідки можуть взятись збитки, наприклад, у виробників молока, після повернення стандартної ставки ПДВ?

Висновки представників окремих асоціацій тваринників відносно того, що при поверненні стандартного розміру ставки ПДВ «малоймовірним є сценарій, відповідно до якого ціна зросте на 5 % (або на 6/120)» не мають під собою логічного обґрунтування. Належна аргументація щодо такого «побоювання» не наводиться.

По факту очевидно, що після повернення до стандартного розміру ставки ПДВ закупівельна ціна молочної та м’ясної сировини з врахуванням ПДВ зросте. Адже відповідні суми сформують податковий кредит з ПДВ та, відповідно, зменшать зобов’язання з ПДВ переробних підприємств перед бюджетом.

Питання: який резон переробникам «кидати» виробників сировини, а особливо на дефіцитних ринках? Навпаки, йде мова про формування довгострокових партнерських відносин з постачальниками сировини для забезпечення стабільності, в том числі й цінової, у галузі – як це має місце в Європі, до якої ми прагнемо та у якій відсутня подібна до вітчизняної практика справляння ПДВ.

По-друге, ще одним аргументом, який наводять окремі асоціації частини виробників тваринницької продукції, є дискримінація тих виробників тваринницької продукції, які працюють в офіційному податковому полі – у порівнянні з тими, що функціонують без сплати ПДВ до бюджету. На їх думку, висока ставка ПДВ створює дисбаланс між тими, хто працює в офіційному податковому полі, та тими, хто оптимізує податки.

Досить дивно чути такі аргументи – з огляду на те, що вже п’ятий місяць у подібній ситуації функціонують переробні підприємства, які змушені працювати дійсно у дискримінаційних податкових умовах. Адже поряд з великими переробними потужностями, що працюють в офіційному податковому полі, функціонує сукупність невеликих переробних потужностей, які працюють за схемами без сплати ПДВ до бюджету.

Складається враження, що зазначені вище окремі асоціації частини виробників тваринницької продукції просто використовують аргументацію, підготовлену переробними підприємствами для обґрунтування необхідності внесення змін до Закону №1115, які вони й пропонують заблокувати.
Дійсно, навіщо видумувати щось своє, коли можна взяти вже готову аргументацію та «переписати» її «під себе», замінивши лише певні слова і заявляючи про потенційне зростання тіньових обсягів виробництва тваринницької продукції.

При цьому незрозуміло, як відповідні суб’єкти функціонували десятки років – до набуття чинності положеннями Закону №1115, тобто до 1 березня 2021 – адже до цього ситуація була точно такою ж «дискримінаційною». І при цьому тіньовий ринок тваринницької продукції не розвивався – мабуть чекав на появу Закону від 1 липня 2021 року.

Натомість переробні підприємства, навпаки, «попали» в експеримент, так би мовити, випадково – лише внаслідок того, що законодавці не змогли до кінця змоделювати всі негативні наслідки реалізації положень Закону №1115.

Проте, як відомо, своя сорочка ближче до тіла – тобто «свої», значною мірою надумані, дискримінаційні умови більш «дошкульніші», ніж «сусідські» – тобто ті податкові умови, в яких нині функціонують переробні підприємства. Тому, про свої податкові умови згадані асоціації заявляють «в повний голос», а про ті, в яких працюють після прийняття Закону № 1115 переробні підприємства – тихенько мовчать.

По-третє, щодо аргументу про «крок назад» у намаганні довести знижену ставку ПДВ «до полиці» магазину.
Щоб не розводити довгу дискусію з цього приводу, варто лише зазначити, що доходна база Держбюджету-2022 буде формуватись без урахування суцільної ставки ПДВ на всіх етапах руху продуктів харчування до споживача. Це чітко зазначено у розглянутій Верховною Радою Бюджетній резолюції на 2022-2024 рр. Відповідно, мрія про «суцільну» знижену ставку ПДВ на продовольство (принаймні, окремі його види), як мінімум до 2023 року залишиться лише мрією.

Натомість, переробні підприємства щомісяця зазнають економічних втрат від застосування недолугої моделі справляння ПДВ при оподаткуванні поставок окремих видів сільгосппродукції, орієнтованих на задоволення потреб внутрішнього ринку. І їх розмір аж ніяк не менший, ніж нарахований окремими асоціаціями частини виробників тваринницької продукції обсяг «збитків».

Отже, виникає ключове питання: чи є підстави для вето Президента на відповідний Закон?

Варто нагадати, що відповідна законодавча ініціатива була підтримана практично усіма депутатськими групами та фракціями, а перед цим – профільними міністерствами та відомствами. Також до неї не було суттєвих зауважень в Головного науково–експертного управління та Головного юридичного управління Верховної Ради України.

На противагу, є надумані аргументи окремих асоціацій частини виробників тваринницької продукції, які займають далеко не основну частку суб’єктів, представлених на відповідних ринках (молока, свиней, ВРХ). При цьому інша частина операторів даних ринків займають протилежну позицію і вимагають якнайшвидше виправити допущену у Законі № 1115 щодо тваринницької продукції помилку

Соромно спостерігати за спробами тиснути на Главу Держави, використовуючи маніпуляції та перекручування фактів. Введення Президента України в оману – хибний шлях лобіювання власних бізнес-інтересів.

Натомість, від повернення ситуації зі справлянням ПДВ у сфері виробництва тваринницької продукції у «стандартне» русло виграють всі учасники даного ринку. І чим швидше це відбудеться, тим краще для економіки України.

Leonid Tulush, fb

Останні новини: