Думка експерта
Світ входить в смугу турбулентності. У що все це в кінцевому підсумку виллється, зараз важко спрогнозувати, але світ, безумовно, стане іншим. У Білорусі мало шансів вибратися з цієї халепи без втрат, адже у нас немає таких ресурсів, як, наприклад, в Росії. Що робити? Нам залишається тільки гарувати в прямому і переносному сенсі слова! Адже саме сільське господарство багато в чому «тримає» нашу країну протягом багатьох років, завдяки знайденим свого часу вірним рішенням та інвестиціям. Але така благодать не може тривати вічно. Світ змінюється, ринок змінюється, споживачі змінюються.
Уже зараз нам доводиться визнати, що структура виробництва і переробки молока не відповідають нинішнім реаліям і нам потрібно терміново перепрофілюватися. В першу чергу варто згадати про прийняту колись, хоч і в урізаному вигляді, програму виробництва сухих молочних продуктів і переробки молочної сироватки і визнати, що про «сухі молочні продукти», згаданих в назві програми, взагалі забули. А передбачалося поставити в кожній області по великій розпилювальній сушарці, щоб в будь-який момент ми могли перекинути «зайву» сировину на виробництво сухого молока – продукту з дворічним терміном придатності, який з більшою або меншою рентабельністю можна завжди продати на світовому ринку, а не «гнати» все в Росію з мізерною маржею.
Потрібно зрозуміти, як важливо почати змінюватися прямо зараз: переглянути системи управління і фінансування, ввести систему заохочення, а не виключно покарання, серйозніше підійти до підготовки кадрів. Ми живемо в капіталістичному світі – давно пора усвідомлено підійти до формування класу національної буржуазії – класу власників. Через те, що ми намагаємося цього не помічати, не приймвємо фактичного стану речей, нічого доброго не вийде.
Колгоспи – великотоварні сільськогосподарські підприємства, які я дійсно вважаю одним з кращих рішень в нашому сільському господарстві, потребують серйозного реформування в організаційно-технологічному плані. Якщо якесь господарство не справляється, потрібно міняти підходи. Спростити структуру управління, різко скоротити кількість контролю, перевірок (моніторингу), що заважають роботі і розвитку. Розібратися зі звітністю – безглуздою і нещадною. Підвищити роль післядипломної освіти. За прикладом Німеччини почати розвивати систему сільськогосподарських експертів-дорадників. Все це боляче, як болючі будь-які зміни, але абсолютно необхідно.
Карантин, обмеження поставок на експорт переконливо демонструють нам як важливо формувати внутрішній попит. Нічого, будемо їсти менше апельсинів, але більше молочки, свинини, курятини та інших білоруських продуктів.
На мій погляд, нинішня ситуація – колосальний шанс для білоруського турбізнесу. Чи зможе хтось з туроператорів зараз розвернутися, скориставшись моментом? Звичайно, доведеться пошукати якусь родзинку. Я давно пропонував зробити, наприклад, в якомусь санаторії кумисолікувальний центр – робити кумис з коров’ячого молока. Або спа-процедури на молочній основі. Є ж у Франції винні ванни, а в Німеччині пивні, чим ми гірші? А адже мільярди в результаті можуть залишитися в країні.
У нас ще залишається шанс організувати виробництво сирів з білою цвіллю. Звичайно, вже не буде такого прибутку, який міг бути кілька років тому, але він буде більше, ніж на кисломолочному сирі. Можна робити сир Чеддер, нехай не в Європу поставляти, але в Близькосхідний регіон, в Латинську Америку, та й нам він теж потрібен. Потрібно просувати марку «Зроблено в Білорусі» – причому і на внутрішньому ринку теж. Почати, зрештою, фінансування вітчизняної науки, створити можливість для проведення перспективних досліджень, об’єктивної аналітики, розробки стратегії розвитку продовольчої галузі. Без цього ніяк.