Думка експерта
Аналітик російського молочного ринку, трейдер з багаторічним стажем, член Ради директорів РСПМО Олександр Поляк розповів ПРОДУКТ.BY про наслідки підписання торговельної угоди між США і Китаєм для білоруської сироватки і запропонував можливі дії.
– Скільки молочної продукції ви продавали на початку вашої торговельної кар’єри?
– На початку 90-х минулого століття експорт молочної продукції з Росії становив 25-30 тисяч тонн. Я продавав 10 тисяч тонн, або 30% від усього обсягу експорту: приблизно 50% припадало на Росію, решту відсотків ділили навпіл Україна і Білорусь. У перші роки після розпаду СРСР як білоруська, так і російська і українська продукція була дуже високої якості: 80% продавалося як Extra grade. Ймовірно, все ще виконувалися радянські стандарти, які були дуже високими.
– Що ви мали на увазі, коли на російському агропромисловому форумі сказали, що сьогодні все нестабільно, характеризуючи продажі російських і білоруських сирів?
– Протягом останніх 15-20 років я продавав білоруську продукцію по всьому світу, і не раз стикався з ситуацією, коли білоруський товар виходить, наприклад, на Близький Схід. Там покупець звикає до продукції, розбирається в брендах. Проходить, припустимо, рік. У Росії починає рости ціна, і даний якісний білоруський товар більше не експортується на Близький Схід, а поставляється в Росію, тому що заводу це вигідніше. Таким чином, продукція з Близького Сходу йде на два-три роки. Потім ціна в Росії падає, і Білорусь знову – з чистого аркуша! – починає входити на зарубіжний ринок.
– Чи можна оцінювати таку експортну політику, як нерозумну?
– Але ж економічно вона обґрунтована! Ціна ж в Росії зросла! Директор повинен відповідати за зростання валютної виручки? Повинен! Директор зобов’язаний максимізувати прибутковість експорту? Зобов’язаний. На моїй пам’яті було три-чотири таких цикли, коли спочатку освоювалися зарубіжні ринки, а потім Білорусь йшла в Росію. Ну а як? Якщо Росія платить на 150 доларів більше, вимоги до якості нижче – чому б і ні? … На жаль, білоруський експорт так влаштований.
Для Білорусі серйозним викликом стало підписання торгової угоди між США і Китаєм, оскільки Білорусь під час торгової війни між цими державами стала активно займати нішу сироватки. Отже, на китайський ринок знову повертається великий гравець – США. У зв’язку з цим білоруських виробників на ринку КНР очікує серйозна конкурентна боротьба. Незважаючи на те, що білоруська сироватка конкурентоспроможна, потрібно ще враховувати і фінансові ресурси, а також комплекс проблем, пов’язаних з експортом. Ймовірно, вітчизняним підприємствам слід об’єднатися, щоб посилити експортний напрям. А поки що кожен завод – сам по собі.
– Це специфіка тільки білоруського експорту?
– Україна відрізана від Росії, тому тримається за інші ринки. Коли поруч немає сусіда, який може купити все підряд, то ситуація зовсім інша. Йдеться про вплив великого ринку поруч. І все виглядає раціонально: якщо можеш продати дорожче і ближче, то чому треба продавати дешевше і далі? За останні 15 років було тільки три роки, коли Росія не потребувала сухого молока. Як правило, вона купує і платить більше, ніж країни світу. І сказати, що це нераціональна політика з боку заводів – не можна! Вони заробляють гроші, які потім інвестують у виробництво. Але позиції на світових ринках втрачаються, і кожен раз їх треба відкривати заново.
– Мабуть, таку експортну політику можна назвати розумною, але тільки в короткостроковій перспективі. Довгострокової перспективи у білорусів немає?
– Ось ви – директор заводу. Ну яка довгострокова стратегія у вас може бути, якщо ви можете продати дорого будь-який товар в Росію? Навіщо вам зв’язуватися з Близьким Сходом?
– Ви сказали, що на початку 1990-х якість білоруських молочних продуктів було дуже високою. Вона змінилася?
– По-перше, багато що залежить від керівника підприємства. По-друге, є та ж проблема великого сусіда поруч, який в ситуації, коли йому не вистачає, готовий купити все. У Білорусі є просто ідеальні підприємства, що випускають відмінну продукцію. Вона по всьому світу буде продаватися. Але є і такі заводи, керівники яких вважають: мовляв, навіщо старатися, якщо Росія і так все візьме? Засуджувати їх складно, тому що з економічної точки зору вони, може, і праві.
Є ще інша проблема. Сьогодні, на жаль, відбувається зміна керівництва на білоруських заводах через вікові причини. На місце директорів, які десятиліттями працювали в молочній промисловості, приходять управлінці, які не завжди мають досвід роботи в галузі. Іноді вони приходять зі своєю командою, іноді без неї. Новачки можуть бути дуже хорошими управлінцями, але якщо вони прийшли з м’ясної чи зернової галузі в молочну, у них не буде потрібного набору знань. І тоді якість починає падати катастрофічно! Я знаю такі приклади, коли були дуже відомі бренди, за них просто билися на ринку! А потім директор йде і якість падає. Це не тому, що люди погані. Адже буває ще ситуація, коли потрібно «гасити» чужі борги. І тоді показник білка знижується з 3,6% до 3,2%. А що таке 3,2%? Це, коли кисломолочни сир на виході має мінус 12-15% рентабельності. Або, наприклад, завод необдумано інвестував в якесь обладнання, для цього вліз в борги, які треба віддавати. І тоді сухе молоко змішується з сироваткою. Таке, на жаль, буває часто.
– Як сьогодні виглядає на зовнішніх ринках російська, білоруська та українська молочна продукція?
– Росія, крім СНД, практично більше нікуди не продає. І я завжди повторюю, що російський експорт молочної продукції (крім, можливо, сироватки) нераціональний. Ми імпортозалежні від сировини. Поки Росія не буде по ціні на сировину повністю конкурентоспроможна з Білоруссю, ні про який експорт говорити не варто.
Що стосується білоруської продукції, то тут потрібно відзначити цілий комплекс проблем. Експорт – дуже професійна річ. Я займаюся ним більше 20 років і можу сказати, що експорт вимагає спеціальних знань щодо кожного продукту. Мова не про те, як замовити дешевий транспорт, а про те, що можна, а що не можна робити в логістиці. Так, з точки зору прибутковості, чим більше влізло в вагон, тим краще. А ось для збереження товару є жорсткі обмеження: скільки можна завантажити, інакше мішки просто порвуться! Те ж саме і щодо упаковки. Потрібні професійні знання і володіють ними фахівці. А через зміну керівництва, про що я говорив раніше, таких фахівців може і не бути.
Те, що білоруський товар на світовому ринку конкурентоспроможний – безумовно. Я говорю про сироватку і сухе молоко. Щодо продукції з незбираного молока не дуже розумію, навіщо за тисячі кілометрів гнати склади з молоком. Логістичне плече на молоко настільки високе, що конкурувати з тією ж Новою Зеландією, де фрахт в чотири рази дешевше, нема чого. Закріпитися в Китаї з брендом молока? Для Білорусі, напевно, це можливо. Для Росії – утопія.
Що стосується сироватки, то і у Росії, і у Білорусі експортний потенціал дуже серйозний. Зокрема, у білоруської продукції він дуже великий, але не можна повністю йти з ринку, на який увійшли. Потрібно утримувати товарну групу.
Якщо говорити про Україну, то там падає виробництво сировини і росте імпорт. Відкриття ринку для імпорту з Європи для країн з набагато менш розвиненою економікою може привести до дуже тяжких наслідків. У Росії так було на початку 1990-х, коли виробництва просто вбивалися через дешевий імпорт.
– Хоча насправді все робилося під гаслом, що вільний ринок посприяє розвитку конкуренції, яка, в свою чергу, змусить розвиватися вітчизняного виробника. Але приклад російського ембарго показує, що саме закриття ринку призвело до позитивних результатів, якщо говорити про розвиток власних виробництв.
– Безумовно! Якість російських сирів зросла, тому що закрилася ніша гідних імпортних сирів, а попит на них залишився. І якщо до ембарго заводи випускали так звані кормові сири, тому що не могли конкурувати з імпортними, то сьогодні з’явилися дуже цікаві сири.
– Які ринки ще перспективні?
– Крім Китаю, є Бангладеш, В’єтнам. Азія велика. При правильному підході експорт може бути перспективним. Цікаві також Близький Схід і Африка. Однак потрібно розуміти, що частина цих ринків не тільки відрізняється високою конкурентністю, але іноді і ризикована з фінансової точки зору.
– Які головні ризики 2020 року?
– Є ризик подальшого падіння споживання свіжої молочної продукції в Росії. Надвисокі ціни на сировину призвели до зростання цін на готову продукцію. Коли вводилися обмеження на поставки сухого молока з Білорусі, зрозуміло, що переслідувалися благі цілі, але в результаті з 2015 року закупівельна ціна за літр молока зросла з 15 рублів до 26,5. Роздрібні ціни теж, природно, збільшуються. Як наслідок – падає споживання. Так, обсяг виробництва сировини зростає, але це призводить до протилежного ефекту.