Не розглядати Китай як виробника або імпортера молочних продуктів, а подивитися на цю країну як на торговця ними, закликав Роберт Чеслер, віце-президент з питань харчових продуктів INTL FCStone Financial Inc. у своїй доповіді на конференції “Молочні перспективи” в Чикаго 15-16 червня.

Зараз Китай має своє, достатнє для внутрішнього ринку молочне виробництво, і може продавати своє молоко і завозити імпортні продукти, якщо імпорт виявиться вигіднішим. На думку аналітика, не слід очікувати швидкого сплеску попиту на молочні продукти в результаті відмови Китаю від політики “однієї дитини”. Попит буде збільшуватися поступово, в міру того, як сім’ї будуть звикати до думки, що вони можуть мати другу чи третю дитину.

Південно-Східна Азія, як регіон, представляє великі можливості для молочної промисловості. Прогнозується зростання чисельності населення Індонезії, В’єтнаму та на Філіппінах.

Роберт Чеслер також зазначив, що найбільші за останні 30 років запаси сиру, які утворилися зараз у США, не мають такого великого значення, як багато хто вважає. А молочні продукти, як він вважає, не є таким же біржовим товаром, як скажімо, кукурудза, яка має, фактично, дві категорії: “ГМО модифікована” і “без ГМО”. Наприклад, сухе молоко і сир мають свої особливості, адже “сир” – це не просто однаковий сир, як товар, він має різні характеристики.

Змінюється ситуація з жирами. У той час як загальний обсяг продажів рідкого молока зменшується, продажі незбираного молока зростають, і ця тенденція буде довготривалою.

На молочний ринок також впливає зростаюча тенденція обідати не вдома. Споживачі менше витрачають на покупку продуктів у магазині, а у громадському харчуванні використання масла у приготуванні їжі збільшується. І ця тенденція теж навряд чи зміниться, вважає аналітик.

dairyfoods.com