Як на мене, розмови про заборону молока другого сорту – це чергова інформаційна хвиля.  Такі розмови  – про заборону чи відміну другого сорту молока, яке не відповідає європейським стандартам – періодично йшли ще з 2010-2012 року. Було кілька інформаційних хвиль, коли піднімалася тема відміни другого сорту. Але всі розуміли, що в даному випадку йдеться про молоко, яке виробляється у господарствах населення і заборона використання такого молока приведе до певних соціальних наслідків.

Зараз знову почалися розмови на цю тему. Я думаю, це викликано появою Закону «Про державний контроль» (№0906), який недавно був прийнятий в Парламенті. Насправді, ситуація з якістю молока невизначена. По-перше, тому що той стандарт стосовно якості молока, який у нас в країні існує, не відповідає європейським директивам. Ці директиви містять вимоги до переробки молока у продукти, призначені для споживання населенням. Там є також дозволи для переробки молока в продукцію, що використовується для виробництва кормів для тварин.

В Україні вже якийсь час намагаються розробити новий державний стандарт, що стосується молока. Його попередній проект вже роки півтора тому розкритикували, тому що він був недосконалий. Крім того, він робився без врахування європейських директив. Він, на щастя, не був введений в дію.

На мою думку, слід забути словосполучення «сорт молока», тобто, забути про розділення молока по сортах, а треба керуватися тільки показниками його безпечності. І тільки після того, як ми визначимося з показниками безпечності, можна вже робити якісь стандарти.

Стосовно залежності ціни молока від сорту. Сьогодні ціну визначає не сорт молока, а ринок. Всі ці розмови  про сорти є досить умовними. Зараз ціна молока першого сорту в одному регіоні може бути вищою, ніж ціна молока вищого сорту в іншому. Тому я й вважаю, що сортність молока – це умовна річ, що не впливає на ціну. Про ціну домовляються два суб’єкти господарювання.

Як  тільки буде визначено показники  безпечності молока, зразу ж зникнуть і розмови про молоко другого сорту. Визначальними  будуть тільки показники безпечності.

Крім того, треба зазначити, що в Україні існує ще й тіньовий ринок молочних продуктів. Це ринок, який працює з готівкою, «чорним кешем». Невеличкі цехи, які нікому про свою діяльність не звітують, купують сировину у господарств населення за готівку і за готівку ж продають готову продукцію. Продають, в  основному, на місцевих ринках або з лотків. Деякі з них роблять ще й якісь маркетингові кроки – наприклад, рекламують свої продукти як «справжні», «фермерські, або «домашні». Це і є тіньовий ринок. І вводячи «заборону молока другого сорту» ми цей ринок не зупинимо. «Заборонене молоко» піде в тінь.

Тому я й вважаю, що наголос у діях з покращення якості молока треба робити саме на показниках безпечності, а не на забороні якогось сорту молока.