Михайло Травецький розвиває сімейний проєкт — «Велесову ферму», де утримують 30 дійних корів і працює власна молочна переробка. Паралельно керує тваринницьким напрямком одного з агрохолдингів із кількома тисячами голів дійного стада. Тож це ідеальний співрозмовник, щоб говорити про найбільшу кризу в молочному секторі за останні 10 років.

Чи є змова між молокозаводами, як світові фактори підкосили молочний ринок і хто залишиться у грі? Про все це у розмові головреда Latifundist.com Костянтина Ткаченка з Михайлом Травецьким. 

Latifundist.com: Михайле, чому звернувся саме до тебе: ти бачиш ситуацію з кількох боків. З одного — маєш маленьку ферму на 30 дійних корів та маєш переробку. З іншого — керуєш тваринницьким напрямком у холдингу. Давай почнемо з цифр. По якій ціні зараз здаєш молоко зі своєї фермі і по якій ціні — з холдингу?

Михайло Травецький: Дивись, на моїй фермі найнижча ціна, по якій я сьогодні продаю молоко, — це 40 гривень за літр. 

Коли я продаю через переробку, вже в готовій продукції, максимальна ціна доходить до 80 гривень за літр. Але це за рахунок того, що у мене є переробка. І я, по суті, не залежу від ситуації на ринку сирого молока.

У холдингів сьогодні ціна коливається в межах 13,5–14 грн/л, може 14 із хвостиком — залежно від логістики і від того, який обсяг молока на точці.

На великих фермах, які виробляють 25+ тонн на день, щоб завантажити один молоковоз, можна говорити і про 14,5 грн/л. Це в заліку: білок 3%, жир 3,4%. При вищому жирі ціна трохи піднімається.

На малих фермах, із невеликими обсягами, ціна, звичайно, йде вниз. З того, що я знаю сьогодні: ферми з виробництвом близько двох тонн молока молокозаводи просто перестають забирати.

Невеличкі господарства, типу моєї ферми, при здачі на завод отримують у кращому разі 11–12 грн за літр. Продаж «на бочку» перекупнику, який везе далі, — це 8–10 грн/л. 10 грн/л — «нормальна» ціна на сьогодні.

Latifundist.com: До речі, а як виходить в тебе ціна 40 грн за літр за сире молоко? 

Михайло Травецький: Бо це ціна на базарі за 1 літр молока, трилітрова банка 120 грн, в столиці — 150 грн банка. Крім того, гіпоалергенне А2 молоко від корів сірої української породи продаю від 70 грн за 1 л. 

Latifundist.com: Давай порахуємо поріг беззбитковості. Розумію, що все індивідуально, але в середньому: малі ферми і індустріальні — вони його вже переступили?

Михайло Травецький: Тут ключове — масштаб і продуктивність. От уявімо дві ферми по тисячі корів, що одна доїть по 25 літрів, інша — по 40. При тих самих затратах на персонал, інфраструктуру, енергію — собівартість на літр у другої буде значно нижча.

Сьогодні собівартість молока напряму залежить від менеджменту: як налаштована годівля, утримання, доїння. Чим вищий рівень управління — тим більше шансів, що собівартість буде нижча.

Другий ключовий фактор — корми. Наскільки господарство забезпечене власними кормами. Бо витрати на вирощування кормів можна частково перенести в рослинництво, збалансувати економіку.

Якщо говорити про великі комплекси, які доять 35-40+ літрів, то їхня собівартість сьогодні — в межах 11–13 грн/л без ПДВ. І теперішні закупівельні ціни — це вже фактично межа беззбитковості.

Latifundist.com: До речі, є прогнози, що ціна і далі падатиме. 

Михайло Травецький: Я буквально сьогодні спілкувався з молокозаводами, вони прогнозують ще мінус 50 копійок. Якщо після 15-го лютого ціна знову просяде, то з у мінус почнуть виходити не тільки малі, а й великі підприємства.

Звісно, багато чого залежить від жирності молока. Якщо жир 3,7-4,2%, а в джерсеїв — за 5%, то при перерахунку в базис ще залишається дельта, де можна щось заробити.

Але якщо з 1 березня скажуть «далі валимо ціну», це вже буде повний мінус для галузі.

Latifundist.com: Найкритичніша ситуація для ферм з поголівʼям менше 100 корів? 

Михайло Травецький: Там ситуація реально критична. Малий обсяг, логістика дорога, якість не завжди ідеальна, тому заводи тиснуть ціною сильніше.

Але є управлінський момент. У великих підприємствах ще працює соціальний фактор: земля, лояльність пайовиків. Власники не можуть просто «вимкнути» корівник, як станок на заводі. Корова — це ж не обладнання: натиснув кнопку й зупинив. Тут уже вкладені корми, закладені силос, сінаж, сіно, солома, зернова група, яку купували, коли було дешевше.

Силос, як правило, закладають так, щоб вистачило до осені. Тому зараз у багатьох є запас по кормах. Питання тільки в ціні — буде вона рости чи продовжить падати.

Latifundist.com: А що тримає дрібних фермерів у цій історії?

Михайло Травецький: Дуже часто — не тільки бізнес. Це люди, яким подобається худоба. Є якийсь дитячий бекграунд, любов до корів, до процесу.

От моя «Велесова ферма» — це більше, ніж бізнес. Мені подобається працювати з худобою. Там є українська сіра, я займаюся селекцією, гібридами, фактично виводжу нову породу. Це вже моє особисте. 

Latifundist.com: Ти не розглядаєш для себе сценарію закрити ферму, якщо і далі ціна падатиме?

Михайло Травецький: Та ні. Коли починалася війна і був повний голод по кормах — я ферму не закрив. Коли не було ні сіна, ні зерна, я знаходив способи, як вижити. І зараз буду діяти так само: прикладати максимум зусиль, щоб ферма залишалась.

Так само і дрібні фермери. Я вам більше скажу — вони, швидше за все, утримаються. І скажу чому. Бо вони можуть швидко диверсифікуватися.

Вони можуть налагодити власну переробку і відійти від прямого впливу заводів. Якщо ферма робить дві тонни молока — це не складно: почати розливати, вивозити на ринки, робити сир, навіть «каструльний» сир, такий дрібний бізнес.

Відійти хоча б на тонну-півтори, налаштувати свій канал реалізації — і вже можна говорити, що цей бізнес має право на життя.

Ферми до 200 голів ще мають запас міцності: в багатьох лишилися випаси. Вони можуть вийти на випаси і фактично вдвічі знизити собівартість виробництва літра молока. Це не конкуренція — це шанс на виживання.

Latifundist.com: У своєму блозі ти розповідав, що в нормальний рік у січні-лютому ціна на молоко мала б рости, бо у домогосподарств падають надої, пропозиція скорочується. Але цього немає. Давай розкладемо по поличках — чому?

Михайло Травецький: Дивись, зима — це, як правило, час виробника молока. Бо приватний сектор сьогодні все ще складає половину поголів’я в країні. І це молоко, яке ми бачимо. Воно «світиться» — те, що йде на молокозаводи. Але ми не бачимо того молока, яке продається на базарах. Не бачимо того, що від неідентифікованого поголів’я. А воно є.

І по факту молоко з приватного сектору — це найдешевше молоко для заводу. Я завжди кажу: це такий «офшор» для переробника. Бо він може комбінувати дороге молоко від товарних ферм і дешеве — з приватного сектору. І на цій різниці формувати свою маржу.

Взимку більшість корів у приватному секторі в запуску, глибокотільні. І десь із лютого починається масовий роздій. Раніше з вересня молока на ринку ставало менше — і ціна росла.

Плюс зима, холод, люди споживають більше жирів: масло, яйця, сало — це фізіологія. Попит є, ціна росте.

Latifundist.com: А тепер це не працює.

Михайло Травецький: Так. Бо з’явилися інші фактори.

Перше — війна.

Друге — демографія, фактично 25–30% людей виїхали.

І виходить, що те молоко, яке сьогодні є на ринку, просто не споживається в таких обсягах. Ми виробляємо більше, ніж здатні спожити.

Ще один серйозний момент: зайдіть у супермаркет. Уже понад 30% — польське молоко. А може і більше. По сирах — польські, голландські.

Основна полиця заповнена імпортом, а наші сири часто стоять унизу. Це означає, що змінюється кон’юнктура і смакові звички. Якщо імпорт займає 20–30%, значить, ми його купуємо.

Він часто дешевший за наш. І тут включається ще один фактор — відносини між переробником і торговими мережами. Переробник сьогодні дуже залежить від того, яку ціну диктує ритейл. Це сильно тисне на кінцеву закупівельну ціну молока.

Latifundist.com: Але ж усі ці фактори були й у перші роки війни. А тоді ціни росли.

Михайло Травецький: Так. Але паралельно ми втратили південні та східні регіони. Дуже багато поголівʼя звідти зникло.

Водночас на заході країни почалося нарощування великих ферм. Вони стали доїти більше молока. Якщо дивитися в динаміці, з початку року виробництво зросло на 10–15% — фактично перекрило дефіцит, який був на старті війни.

Багато господарств релокувалися в центральні та західні регіони, перезапустили комплекси і вже почали працювати.

Вектор виробництва змістився. І сьогодні на заході ми бачимо справжній молочний бум: завозять поголів’я, активно нарощують стада. У результаті пропозиція почала перевищувати попит.

Latifundist.com: Чому тоді зараз ситуація так різко пішла вниз? Вочевидь, причини ж не лише внутрішні.

Михайло Травецький: Так, я назвав внутрішні проблеми, а тепер вилізли зовнішні. Це падіння біржових продуктів — сухого молока і вершкове масло.

Найбільша проблема в цій історії — Китай. Він навчився виробляти своє молоко, набрав поголів’я, обсяги і фактично став незалежним від європейського і світового молока.

І тут запускається ланцюгова реакція. Китай піднімає податки на імпорт молока вдвічі. США, де виробництво масштабне, отримує надлишки. Я дивився статистику: у них собівартість на 10–20% нижча. І вони починають заливати європейський ринок дешевою молочною продукцією. Європа в свою чергу починає ставити захисні бар’єри, зменшує квоти фермерам, щоб тримати ціну.

І тут відкривається Україна. FrieslandCampina — один із найбільших європейських виробників — уже має вплив на переробку в Україні і, по суті, орієнтує ціну в межах 13–15 гривень за літр, щоб сходилася економіка. 

Latifundist.com: Чекай, на FrieslandCampina орієнтується лише «Молокія».

Михайло Травецький: Повір, вмикається ланцюгова реакція, за ними такі ціни підхоплюють і решта переробників. 

Якщо вирішили, що буде 14,50 грн/л — значить, буде 14,50 по всій країні. А ті, хто пробує цю ціну перескочити, дуже швидко отримують некомфортні умови, щоб синхронізуватися з ринком.

Але, знаєш, що цікаво: сьогодні вже в Європі біржа пішла вгору. Сухе знежирене молоко росте, масло росте. Ринок почав підтягуватися. А в нас ціна продовжує валитися.

Latifundist.com: Але ж є локальні причини, та ж сама робота на генераторах.

Михайло Травецький: Я розумію: проблеми зі світлом, генератори, молокозаводам важко. Але я буквально вчора був у супермаркеті, дивлюся полицю — все завалено молоком, все завалено маслом. Акції, знижки — але дешевше 50 гривень за літр я ніде не побачив.

Latifundist.com: Запитаю прямо, на твій погляд, є змова між молокозаводами?

Михайло Травецький: Звичайно, є. Я вам скажу, що тут більше накручено, ніж реально по факту.

Так, об’єктивні проблеми є — електроенергія, складність переробки. Але це ж не перший день війни. Молоко як брали, так і беруть. Як везли — так і везуть. Як переробляли — так і переробляють. Немає такого, щоб сказали: «Все, завтра не приїжджаємо», як на початку війни.

Просто починається викручування рук: «падає ціна», «ринок складний». Але машини їздять. На великих підприємствах усі тримаються, бо розуміють: прийде момент — і це молоко буде потрібно. 

Latifundist.com: Чи йде ринок до «американізації» — комплексів на тисячу і більше корів? Якщо так, то яке тоді майбутнє у маленьких ферм — таких, як твоя? Це тільки переробка? Чи виживуть ті, хто працює просто з сирим молоком на 100 корів?

Михайло Травецький: Я сьогодні вранці їхав і думав над цим. Мені це дуже нагадує те, що було в Чехії, Польщі, країнах Балтії, коли вони заходили в Євросоюз. Я був на семінарах, спілкувався з чехами і поляками, питав, як їм у ЄС.

А вони кажуть: у нас усе відбулося просто — ми вирізали майже всю худобу. Були корови в дворах, дрібні фермери — але умови змусили. Залишилося тоді близько 20% поголів’я. А потім почали завозити нову худобу, створювати ферми, і все це вже жорстко регулювалося Євросоюзом.

Чи підемо ми в «американізацію»? Так, підемо. Холдинги ніхто не відміняв. Земельні банки в них є — так само будуть і великі ферми, на які можна впливати.

Дрібний фермер сьогодні, по великому рахунку, нікому не потрібен. Усі програми підтримки проходять повз нього. Тенденції до укрупнення — так, є.

Latifundist.com: Але чи виживуть малі?

Михайло Травецький: Виживуть. Передусім ті, хто зробить свою вертикаль: виробництво, переробка, збут.

Чим менше посередників — тим краще працює молочний бізнес. Сьогодні законодавство дозволяє працювати прозоро: торгувати на ринках, через інтернет, ставити касові апарати, платити податки. Можна працювати в білу.

Так, податки ростуть, ПДВ, зміни в правилах — усе це є. Але виживуть фанати. Ті, хто вибудує бізнес повністю сам — від корови до покупця.

Костянтин Ткаченко, Latifundist.com