Початок 2026 року молочна галузь зустрічає зі значно стриманішими очікуваннями, ніж рік тому. Водночас результати 2025-го дають підстави говорити про певну стійкість сектору. 

Попри війну, енергетичні ризики та складну зовнішню кон’юнктуру, сільськогосподарські підприємства суттєво наростили виробництво молока. Збільшення надоїв і поголів’я корів свідчить, що розмови про можливе падіння виробництва на десятки відсотків є радше елементом цінового тиску, ніж реалістичним прогнозом.

Переробка у 2025 році також зросла, перш за все за рахунок збільшення постачання сировини агропідприємствами, і це стало ключовим фактором підтримки ринку. Проте структура використання молока вимушено дедалі більше зміщується у бік масла та сухих молокопродуктів. Якщо торік ці позиції були драйверами прибутковості, то на початку 2026 року вони перетворилися на проблемні через різке погіршення світової цінової кон’юнктури. В умовах профіциту сировини заводи фактично змушені шукати вихід у нарощуванні експорту, навіть за мінімальної маржі, а то й збитковості.

Експорт у 2025 році став беззаперечним успіхом галузі: рекордні обсяги та валютна виручка дозволили компенсувати слабкість внутрішнього ринку. Проте у 2026 році цей шлях буде складнішим. Квоти та ліцензування, повернені ЄС, зростання конкуренції на пострадянських ринках і агресивна цінова політика білоруських виробників суттєво обмежують можливості подальшого зростання. 

Водночас імпорт, насамперед сиру, продовжує тиснути на українських переробників і залишається одним із ключових ризиків для внутрішнього ринку.

Ринок сирого молока входить у фазу корекції. Надлишок сировини, падіння цін у Європі та слабкий попит на біржові молочні товари створюють передумови для подальшого зниження закупівельних цін. При цьому компанії, орієнтовані на внутрішній ринок готової продукції, наразі перебувають у кращому становищі, ніж експортери сировинних позицій.

Попри загальний песимізм, підстав для паніки немає. Світовий молочний ринок залишається вкрай мінливим, а геополітичні фактори можуть швидко змінити баланс попиту й пропозиції. Українські виробники ще мають можливості заробити на експорті, а фермери — відстояти економічно обґрунтовані ціни на молоко. Ключовим завданням 2026 року стане адаптація до нової реальності: диверсифікація ринків збуту, обережна цінова політика та пошук балансу інтересів виробників сировини і переробників.

Окремої уваги заслуговує ситуація в ключових товарних сегментах, насамперед у сегментах масла та сиру, які сьогодні фактично формують фінансовий результат всієї галузі.

Масло у 2025 році залишалося головним драйвером ринку. Саме високі експортні ціни в третьому кварталі 2024 року та в першій половині року забезпечили рекордні закупівельні ціни на сире молоко та загалом високу рентабельність для виробників. За підсумками року експорт масла досяг максимальних обсягів з 2019 року, а середньозважена експортна ціна суттєво перевищила середні показники попередніх років. Проте четвертий квартал чітко продемонстрував вразливість цієї моделі: різке падіння світових цін зробило виробництво масла збитковим, а внутрішній ринок не здатен компенсувати втрати від скорочення експорту. У 2026 році виробникам доведеться працювати в умовах жорстких квот ЄС, слабкого попиту та посилення конкуренції з боку білорусі. Це означає, що пошук нових ринків у країнах Азії та Африки стає не просто альтернативою, а необхідністю.

Сирна галузь залишається проблемною частиною молочного комплексу. У 2025 році більшість сироварів у кращому випадку змогли втримати обсяги виробництва. Зростання імпорту, насамперед твердих і напівтвердих сирів з ЄС, фактично «з’їдає» потенціал внутрішнього ринку. Навіть за відсутності різкого стрибка імпорту, його поточні обсяги вже еквівалентні виробництву кількох українських заводів із ТОП-5. 

Експорт сиру зростав, але надто повільно, щоб компенсувати тиск імпортної продукції. У 2026 році кардинального покращення ситуації очікувати не варто, хіба що за умови суттєвої девальвації гривні або змін у торговельній політиці.

Натомість сирні продукти та плавлені сири демонструють значно кращу динаміку. Виробники саме цих категорій змогли скористатися сприятливою зовнішньою кон’юнктурою та зростанням експорту. Для багатьох підприємств вони стають важливим інструментом завантаження потужностей і збереження фінансової стійкості.

Певні позитивні сигнали з’являються і на ринку сироватки. На відміну від багатьох інших біржових молокопродуктів ціни на цей товар залишаються досить високими. Втім, цей ринок залишається надзвичайно волатильним і залежним від ринків ЄС та США.

Загалом 2026 рік для молочної галузі буде роком жорсткої адаптації. Легких грошей, як у першій половині 2025-го, вже не буде. Виграють ті компанії, які зможуть гнучко керувати асортиментом, швидко переорієнтовувати експортні потоки та працювати з мінімальною маржею, не втрачаючи контролю над витратами. Саме така стратегія сьогодні виглядає найбільш реалістичною для українського молочного бізнесу.

Окрім масла та сирної групи, у 2026 році важливо окремо оцінювати ситуацію в сегментах сухих молочних продуктів, цільномолочної продукції та молочних консервів, адже саме вони дедалі більше впливають на баланс ринку сировини.

Сухе молоко (передусім СЗМ) у 2025 році було одним із ключових експортних товарів і разом із маслом забезпечувало утилізацію надлишкової сировини. Проте на старті 2026 року цей сегмент перебуває під серйозним тиском. Світові ціни знизилися до рівнів, близьких або навіть нижчих за собівартість виробництва. За нинішніх цін економіка сушіння виглядає вкрай слабкою, тож виробництво сухого молока дедалі частіше стає вимушеним інструментом балансування ринку, а не джерелом прибутку. Проте у 2026 році молочним заводам доведеться збільшувати виробництво і експорт СЗМ, можливо, за умови подальшого здешевлення сировини як це не прикро.

Цільномолочні продукти залишаються найбільш стабільним сегментом галузі. Саме внутрішній ринок свіжої продукції наразі підтримує переробників, орієнтованих на кінцевого споживача. Водночас попит усередині країни залишається обмеженим, а зростання продажів дедалі частіше забезпечується за рахунок акційної торгівлі. Перспективи зростання виробництва у цьому сегменті у 2026 році певною мірою пов’язані з експортом. Перші успіхи на ринках ЄС, зокрема в Німеччині, Болгарії та Румунії, показують, що потенціал є, однак для масштабування потрібні інвестиції в логістику, сертифікацію та просування брендів.

Молочні консерви вигідно вирізняються на загальному тлі. У 2025 році цей сегмент продемонстрував зростання експорту та зберіг привабливу рентабельність навіть за умов складної ринкової ситуації. Початок 2026 року традиційно супроводжується сезонним зниженням попиту на внутрішньому ринку, проте експортні поставки, насамперед до країн ЄС, залишаються активними. Цінова ситуація є відносно стабільною, що дозволяє виробникам планувати роботу без різких коригувань. У найближчій перспективі саме консерви можуть залишатися одним із небагатьох сегментів, де українські компанії здатні працювати з прогнозованою маржею.

У підсумку, сухе молоко, цільномолочна продукція та консерви по-різному реагують на виклики 2026 року, але разом вони визначатимуть, наскільки ефективно галузь зможе переробляти зростаючі обсяги сировини. Гнучке управління цими напрямами стане критично важливим для збереження фінансової стійкості молочного бізнесу.