За даними OECD-FAO “Сільськогосподарські перспективи 2014-2023”, світове виробництво молока до 2023 року збільшиться на 180 млн. т у порівнянні з базовими роками 2011-2013, і більшість цього приросту, 78%, як очікується, дадуть країни, що розвиваються.

Це збільшення відбувається завдяки  зростанню кількості населення і його доходів, наслідком чого завжди стає зростання популярності молочних продуктів та попиту на них. Причому, в країнах, що розвиваються, це відбувається, в основному, за рахунок “вестернізації”  уподобань споживачів.

У 2012 році США стали світовим лідером виробництва молока (майже 91 млн.т), за ними йшли Індія (54 млн.т) і Китай, який виробляв майже 38 млн.т. Бразилія була четвертою, а Німеччина займала п’яту позицію в рейтингу, і вони виробляли 32.5 і 30.5 млн. т відповідно. За прогнозами, протягом наступого десятиліття Індія випередить ЄС і стане найбільшим виробником молока у світі. Зараз, однак, майже вся молочна продукція в Індії споживається в свіжому вигляді і подальша обробка здійснюється тільки в невеликих кількостях, тому що потужності переробки обмежені у порівнянні з величезним обсягом сирого молока, яке виробляється в країні.

У порівнянні з Індією, виробництво молока в Китаї менше, так само як і молочних продуктів, але ця країна – дуже важливий гравець на світовому молочному ринку. Хоча на ринку Китаю домінують міжнародні молочні гіганти – Нестле, Данон і Лакталіс, за даними Рабобанку місцеві переробні компанії Yili і Mengniu також активно збільшують свої продажі. Компанія Yili у 2014 році вперше увійшла в топ-10 глобального рейтингу, відразу після 9-ї позиції американської Dean Foods.

Протягом останніх тридцяти років як виробництво, так і споживання молочних продуктів в Китаї дуже активно збільшувалося: середньорічне зростання, починаючи з 2000 року склало 12%.

Поточна ситуація свідчить, що консолідація у молочному секторі Китаю активізується, дрібні фермери виходять з гри. До 2006 року частка продажів чотирьох вітчизняних молокозаводів (таких як Yili або Mengniu) становила майже 50% всіх молочних продажів. Іншу половину забезпечували понад 700 невеликих молокозаводів. Незважаючи на процес консолідації, більш ніж 80% китайських молочних ферм – це ферми, де тримають до 5 корів.

Коли з’явилася технологія ультрапастеризації, ринок змінився. Полегшилося зберігання та транспортування, став довшим термін зберігання молока. Заважали проблеми фальсифікації: додавання води або інших речовин. Практика фальсифікації привела до відомого меламінового скандалу в 2008 році, коли загинуло шестеро немовлят і близько 300 тисяч немовлят постраждали.

Скандал з меламіном був переломним моментом для китайської молочної промисловості: вперше з кінця 90-х років у країні впало споживання молока. Як і слід було очікувати, скандал різко змінив довіру споживачів до національних молочних продуктів і відкрив широкі можливості для іноземних компаній. Споживачі, що належать до середнього і вищого класу, почали віддавати перевагу імпортній продукції, незважаючи на її високу ціну.

Урядом було вжито заходів для сприяння дотримання гарантій безпечності харчових продуктів і дрібні виробництва змусили дотримуватися необхідних стандартів.

Імпорт молочних продуктів до Китаю, особливо дитячих сумішей, зріс, споживачі довгий час масово віддавали перевагу продуктам іноземного виробництва. В результаті, іноземні компанії, такі як Mead Johnson або Wyeth, Nestle захопили понад 40% китайського ринку дитячих сумішей. Разом із тим, для того, щоб повернути споживачів, деякі китайські компанії навіть прийняли “іноземні імена” для своїх продуктів і брендів, а деякі вирішили розмістити свої переробні потужності за кордоном. Крім того, з 2009 року зріс імпорт корів, оскільки вони дають майже вдвічі більше молока, ніж корови місцевих порід.

Наслідком реструктуризації і консолідації китайської молочної промисловості стали нові проблеми: підвищилися вимоги до утримання тварин, особливу увагу стали приділяти екологічним наслідкам, у тому числі і застосуванню надмірного використання антибіотиків.

Як очікують аналітики, споживання молочних продуктів в Китаї до 2022 року зросте майже на 40%, і треба передбачати наслідки цього росту для світового молочного ринку. Австралійські експортери жваво обговорюють перспективи китайського ринку і вважають, що часи “просто імпорту” молочних продуктів відходять у минуле. Вони вважають, що для ринку Китаю треба розробляти спеціальні продукти та застосовувати особливі засоби маркетингу, які б враховували національні звички і уподобання китайців: наприклад, те, що поняття розміру порції у Китаї і, скажімо, в Австралії різні. І що всупереч розповсюдженій думці, ринки Азії чутливі до ціни. А молочні продукти преміум класу треба просувати, пристосовуючись до національних уподобань. Крім того, треба враховувати важливість логістики і необхідності точно дотримуватися графіків постачання.

Про важливість ринку Китаю говорять і в ЄС. Тассос Ханіотіс, директор агровідділу Європейської Комісії, вважає, що ринок Китаю не можна випускати з поля зору з огляду на те, що ситуація с Росією навряд чи скоро покращиться.

ІНФАГРО за матеріалами zeulab.com і theland.com.au