Нами у рамках діяльності Аналітичної платформи АПК ще у 2015 році було проведено аналітичну оцінку можливих наслідків впровадження різних варіантів реформування спецрежиму справляння ПДВ у сільському господарстві та моделей функціонування його уточненого механізму. Метою дослідження було узагальнення можливих наслідків реформування спецрежиму ПДВ для сільського господарства в цілому та його окремих галузей, а також обґрунтування найбільш прийнятного варіанту з точки зору задоволення інтересів усіх учасників економічних відносин. Розглядалися наслідки в частині втрат доходів, у розрізі окремих видів агробізнесу, в тому числі і тваринництва.

Дослідження проводились, зважаючи на положення Меморандуму Уряду України із МВФ, де передбачалося  переведення сільгосппідприємств на загальну систему справляння ПДВ відповідно до міжнародної практики. Результати дослідження повинні були сформувати аналітичне підґрунтя для прийняття оптимального рішення. Розглядались різні моделі реформування діючого на той час спецрежиму ПДВ (так званого режиму ПДВ-акумуляції) – від повної його відміни до повного збереження із запровадженням відповідних компенсаторів для бюджету.

В процесі дослідження було проаналізовано низку варіантів реформування спецрежиму справляння ПДВ, зокрема:
– «нульовий варіант» збереження спецрежиму та продовження практики звільнення експортних поставок від справляння ПДВ по визначених товарних позиціях (зернових культурах);
– повна відміна спецрежиму ПДВ та перехід на систему бюджетного дотування окремих галузей сільського господарства, які потребують такої підтримки;
– часткова відміна спецрежиму ПДВ для рослинництва та збереження його для тваринництва (в окремому варіанті – без птахівництва);
– інші варіанти, в тому числі й обмеження кола суб’єктів спецрежиму лише сільгосппідприємствами, які відповідають визначеним критеріям (види діяльності, обсяг доходів, земельний банк).

Думаю, що для читачів Інфагро цікаві наслідки проведеного моделювання саме для молочного тваринництва, адже від нього залежить забезпечення переробників молока сировиною.

Насамперед варто відзначити, що на жаль, в процесі відстоювання спецрежиму ПДВ аграрне середовище фактично «розкололось», оскільки інтереси представників різних видів агробізнесу не співпадали.

Зокрема, для виробників експортноорієнтованої сільгосппродукції (в першу чергу, зернових культур – пшениці, кукурудзи, ячменю, а також ріпаку) більш економічно вигідним було відновлення дії нульової ставки при оподаткуванні експортних поставок, оскільки режим звільнення від ПДВ, який діяв у 2015 році при оподаткуванні поставок зернових культур, бюджетного відшкодування з ПДВ не передбачав.

У разі відновлення дії нульової ставки ПДВ, при експорті закупівельна ціна могла максимально зрости на відсоток ПДВ, що позитивно позначилось би на доходах виробників такої експортноорієнтованої продукції. А їх в Україні абсолютна більшість – понад три чверті від загальної кількості сільгосппідприємств. Навіть із врахуванням вартості грошей за три-чотири місяці, на які «зависають» фінансові ресурси зернотрейдерів між періодом придбання партії зерна та фактичним отриманням відшкодування ПДВ з бюджету, а також наявних ризиків неповернення ПДВ через визнання «нікчемними» операцій із придбання окремих партій зерна та витрат на «переконання» фіскалів у необхідності повернення, закупівельні ціни зернотрейдерів зросли б не менше, ніж на 13-15%.

Натомість, функціонування спецрежиму ПДВ для виробників експорноорієнтованої продукції забезпечувало лише близько 10-11% додаткових фінансових ресурсів. Відповідно, рішення щодо скасування спецрежиму ПДВ та відновлення нульової ставки при експорті гарантовано забезпечувало виробникам експортноорієнтованої сільгосппродукції не менше 3-4% додаткових доходів. А при збереженні у 2016 році 15% ПДВ-акумуляції – ще додатково на 1,5%, сягнувши в середньому 5%.

Зважаючи на очевидні вигоди для виробників зернових культур, єдності в позиціях не спостерігалось – якщо для господарств тваринницького напряму вкрай важливим було подальше збереження спец режиму ПДВ, зважаючи на вищу, ніж в рослинництві, частку доданої вартості, то для виробників експортноорієнтованої продукції більш нагальним було відновлення нульової ставки ПДВ при експорті (так званого повернення ПДВ). Одночасне застосування і спецрежиму ПДВ і режиму нульової ставки при експорті виключалось.

В результаті перемогло «зернове» лобі, внаслідок чого з 1 січня 2016 року було частково скасовано дію спецрежиму справляння ПДВ у сфері сільського господарства та запроваджено диференційований порядок акумулювання ПДВ залежно від виду сільгосппродукції: при постачанні зернових та технічних культур – 15%; продукції скотарства (молока та м’яса живою вагою) – 80%, іншої сільгосппродукції – 50%.

Проте, на відміну від виробників зернових та технічних культур, попит на які формується зовнішнім ринком, виробникам тваринницької продукції рішення щодо відновлення повернення ПДВ при експорті зернових та часткової відміни дії спецрежиму ПДВ було невигідним.

По-перше, нульова ставка при експорті тваринницької продукції застосовувалась завжди і ніколи не відмінялась, чим досить ефективно користувались птахівники (варто поглянути на реєстри підприємств, які отримували бюджетне відшкодування з ПДВ у 2014-2015 роках). Тому питання відновлення повернення ПДВ при експорті тваринницькі підприємства особливо не цікавило.

По-друге, вітчизняна продукція скотарства поки що досить низько котується на світовому ринку і відзначається мізерним експортним потенціалом, особливо після закриття російського ринку. Відповідно, ціни на тваринницьку продукцію, в першу чергу молочну, формуються, на відміну від рослинницької, не світовим, а внутрішнім ринком, із його низькою купівельною спроможністю внаслідок суттєвого зниження доходів громадян в останні роки.

По-третє, суттєву частку у структурі витрат на виробництво тваринницької продукції займають корми. Зокрема, при виробництві молока – це близько 45%. Відповідно, відновлення практики застосування нульової ставки при експорті зернових та зростання цін на них автоматично підвищить рівень витрат на виробництво тваринницької продукції. Виходячи із частки кормів у структурі витрат на виробництво тваринницької продукції та орієнтовного зростання цін на зернові внаслідок запровадження повернення ПДВ при експорті, зростання собівартості молока у 2016 році становитиме не менше 5%. У разі незмінності цін на тваринницьку продукцію це негативно позначиться на рентабельності. Відповідно, ціни на тваринницьку продукцію, в першу чергу на молоко, зростатимуть, що й спостерігається останнім часом. Так, середні ціни реалізації молока сільгосппідприємствами України у травні-липні 2016 року на 11-15% перевищують показники відповідного періоду 2015 року, а ціни серпня 2016 року відрізняються від цін серпня 2015 року вже більш як на 20% у сторону збільшення. В такий спосіб виробники молока намагаються компенсувати зростання витрат, в першу чергу, вартості кормів, щоб залишитись в рамках досягнутої в останні роки рентабельності.

Як засвідчує проведений аналіз, незважаючи на світовий нисхідний тренд цін на зернові, в Україні ціни на зернові, навпаки, зростають – при тому, що валютний курс залишається практично незмінним. Зокрема, зростання цін на зернові в Україні розпочалось ще з кінця 2015 року і тривало протягом перших місяців 2016 року, особливо це помітно по цінах на кукурудзу. Відповідно, можна зробити висновок, що внаслідок відновлення нульової ставки ПДВ цінова динаміка на зернові в Україні була протилежною ціновій динаміці у відповідному сегменті світового ринку. Це негативно позначилось на рівні витрат виробників тваринницької продукції, а отже, й на рівні їх доходів.

Зміна порядку функціонування спецрежиму справляння ПДВ у 2016 році негативно вплинула в першу чергу на виробників молока. Внаслідок зміни порядку справляння ПДВ у сільському господарстві з 2016 року, тваринницькі підприємства зазнали подвійного удару – з одного боку, зросли ціни на зернові (на кормову базу), з іншого – товаровиробники позбавились права на повне акумулювання сум ПДВ, втративши половину сум ПДВ-підтримки (виробники молока та м’яса ВРХ 20%). Відповідно, з одного боку, подорожчали корми, що обумовило зростання витрат в середньому на 3-5% (в залежності від частки покупних кормів), з іншого боку – виробники молока позбавились права на 1/5 сум ПДВ-підтримки (остання становила понад 12% від сум доходів, знову ж таки, залежно від частки власних кормів).

Відповідно, доходність виробництва молока у 2016 році внаслідок зміни порядку функціонування ПДВ знизилась на 7-8%, що виробники й намагаються «відбити» зростаючою ціною реалізації. При цьому варто враховувати, що рентабельність виробництва молока у 2015 році за даними держстатистики в середньому становила 12-13%, а з врахуванням ПДВ-підтримки доходила до 24-26%. Рентабельність виробництва молока у 2016 році залежатиме від цінової ситуації – чи вдасться товаровиробникам «відбити» ціною негативні наслідки зміни порядку функціонування спецрежиму ПДВ.

З 2017 року, відповідно до проекту державного бюджету України на 2017 рік (з/п № 5000 від 15 вересня 2016 р.) уряд планує повністю скасувати дію спецрежиму справляння ПДВ для сільгосппідприємств та перейти на надання держфінпідтримки за прямими бюджетними програмами. Внаслідок цього, ціни на зернові можуть ще більше зрости. В першу чергу це залежить від кон’юнктури світового ринку, валютного курсу, а також від того, чи запрацює повноцінно механізм відшкодування ПДВ і чи з’явиться у зернотрейдерів впевненість у своєчасному поверненні ПДВ. При цьому майже 10% надбавки до доходів, яку виробники молока отримували у 2016 році за рахунок часткового (80%) збереження ПДВ-акумуляції, вони будуть повністю позбавлені.

Розрахунки показують, що без застосування заходів держфінпідтримки та відповідного зростання цін на молокопродукти виробництво молока в Україні буде низькорентабельним (в господарствах із низькою продуктивністю корів навіть збитковим), внаслідок чого відповідна діяльність буде згортатись. Останнє й так має місце в останні роки, хоч у 2016 році темпи зниження обсягів тваринницької продукції дещо призупинились.

Питання збереження спецрежиму ПДВ – навіть часткового, у певній пропорції (50/50; 75/25) для тваринництва, зокрема для скотарства, є вкрай важливим. Відповідне рішення буде сигналом для суб’єктів господарювання, що держава зацікавлена в розвитку відповідної діяльності, стимулює її розвиток. Варто зважати на те, що в останні роки частка доходів від тваринництва у загальній структурі доходів сільгосппідприємств стрімко знижується – із 36,7% у 2006 році до 20,0% у 2015 році, а без врахування птахівництва – із 20,8% у 2006 році до 8,4% у 2015 році (зниження у 2,5 рази). Натомість тваринництво характеризується значно вищим рівнем створюваної доданої вартості за рахунок більш високих затрат робочої сили, що позитивно впливає на сільську зайнятість.

Щодо держпідтримки. У процесі реформування спецрежиму справляння ПДВ для сільгосппідприємств варто враховувати суттєвий рівень підтримки виробників молока за кордоном, зокрема в країнах пострадянського простору та ЄС. Навіть незважаючи на те, що в останні роки обсяги такої підтримки знижуються, наявний її рівень дозволяє іноземним виробникам тваринницької продукції отримувати конкурентні переваги.

В Україні ж в останні роки вся підтримка спрямовувалась через спецрежим ПДВ, при цьому обсяги фінансування за бюджетними програмами були мізерними. Так, діюча декілька останніх років бюджетна програма 2801540 «Державна підтримка галузі тваринництва» характеризується мізерними обсягами фінансування, які не здатні суттєво вплинути на ситуацію в тваринницькій галузі. У 2015 році за даною програмою було заплановано 250 млн грн. бюджетного фінансування, з яких освоєно лише 40,6 млн (16,2%). На 2016 рік заплановано лише 50 млн грн., і лише за напрямом компенсації частини вартості придбаних тварин. Держава через заходи прямої підтримки стимулює зростання поголів’я тварин, проте не забезпечує беззбитковість відповідної діяльності. На жаль, за умови повного скасування дії спецрежиму справляння ПДВ є велика загроза, що пряма бюджетна підтримка не буде ефективною.

І щодо специфіки молочного виробництва. Варто враховувати специфіку структури виробництва молока в Україні, зокрема, значну частку особистих селянських господарств у загальних його обсягах (понад три чверті у 2015 році).

До 2009 року, доки діяла практика застосування нульової ставки ПДВ на поставки молока і м’яса живою вагою на переробні підприємства, частка особистих селянських господарств у загальних обсягах поставок молока на промислову переробку була переважаючою – майже 2/3 загальних поставок. У 2015 році частка особистих селянських господарств у загальних обсягах поставок молока на промислову переробку склала лише третину.

Дрібні сільгосптоваровиробники не в змозі конкурувати із великими сільгосппідприємствами саме через наявність спецрежиму ПДВ, оскільки суб’єкти спецрежиму ПДВ, по-перше, отримують компенсацію вхідного ПДВ (так званого податкового кредиту), а також залишають у своєму розпорядженні суми ПДВ, належні сплаті до бюджету. Відповідно, доки функціонуватиме спецрежим ПДВ в тваринництві, доти буде дискримінація дрібних виробників, які фактично позбавлені можливості реєструватись платниками ПДВ внаслідок обтяжливої системи податкового обліку, зокрема реєстрації податкових накладних.

В країнах ЄС ця проблема врегульована шляхом застосування спеціальної схеми справляння ПДВ із фермерів, що отримала назву спеціальна схема оподаткування фермерів із застосування компенсаційної ставки. В такий спосіб в ЄС частково зменшують гостроту проблеми справляння ПДВ у сільському господарстві в умовах, коли більшість дрібних товаровиробників перебувають поза межами офіційної реєстрації платниками даного податку.

Внаслідок дії податкових чинників доходність виробництва молока в господарствах населення є суттєво нижчою за відповідний показник для сільгосппідприємств (ціна для ОСГ становить не більше 75% від ціни для сільгосппідприємств). Причому податковий фактор в частині ПДВ спрацьовує на користь сільгосппідприємств фактично двічі:
– по-перше, суми нарахованого ПДВ дозволяють компенсувати суми вхідного ПДВ, сплаченого у ціні придбаних виробничих факторів;
– по-друге, режим ПДВ-акумулювання забезпечує підвищення доходності виробництва молока для сільгосппідприємств на понад 12%.

Селянські господарства в умовах діючого законодавства не мають можливості скористатися такою підтримкою. Внаслідок цього, різниця у доходах ОСГ та сільгосппідприємств є надто відчутною, що ставить сільгосппідприємства у привілейоване становище.