Думка експерта
Проблема фальсифікату з‘явилася у 90-ті роки, коли фактично було зруйновано державну систему контролю виробництва харчових продуктів, їх якості та безпечності. Продуктами, які фальсифікуються найчастіше, є масло, сметана, сир та згущене молоко, тобто продукти з високим вмістом молочного жиру. Нещодавно до цієї четвірки додався кисломолочний сир, який стали фальсифікувати, використовуючи замінник білку – штучні волокна типу «фібрил» та інші, що дозволяє отримати продукт, схожий на кисломолочний сир, але втричі дешевший.
Поширенню виробництва фальсифікованої продукції також сприяло те, що коли країна переживала важкі кризові часи, покупець потребував дешевої продукції. Заводи відгукнулися на потребу ринку і почали з‘являтися всілякі «маселка», «сметанки», «сметанкові продукти» і тому подібне, в яких для здешевлення молочний жир частково замінювали жиром рослинним. Це були продукти, які мали право бути присутніми на ринку, даючи змогу назаможним верствам населення мати в своєму раціоні жири, нехай і не такі повноцінні. Проблеми б не було, якби при цьому на упаковках чесно вказувався справжній склад продукту.
Але оскільки системи контролю вже фактично не було, а в 2015 році навіть було введено мораторій на перевірки харчових підприємств, то фальсифікація молочних продуктів набула досить широкого розмаху. Оскільки об‘єктивну та достовірну оцінку масштабу явища зробити досить важко, то кожен «експерт» вважає можливим оголошувати відсоток фальсифікату, який кому заманеться. А споживач, який не хоче, та й не повинен вникати в проблеми галузі, під тиском заголовків про чергові пачки фальсифікованого масла, приходить до думки «фальсифікують всі». І з осторогою підходить до молочних полиць.
Боротьба з фальсифікатом всі ці роки велася постійно. Всі читали про різноманітні «рейди», «кампанії» та «медіа проекти», метою яких було вивести на чисту воду шахраїв-фальсифікаторів та добитися їх покарання. В результаті на хвилі споживацького обурення час від часу трохи підвищувалися штрафи. Але мусимо визнати, що успіху ця боротьба не принесла. Ті, хто займалися фальсифікацією продукції, продовжують цим займатися. Користю від антифальсифікаторських рейдів можна вважати хіба що те, що кожного разу було очевидно, що до чорних списків кожного разу потрапляють практично ті самі маловідомі марки масла і ті самі виробники.
Вжити до них якихось суттєвих заходів практично неможливо: по-перше, немає законодавчого визначення – що таке фальсифікація харчових продуктів. Але ж фпо суті – фальсифікація харчових продуктів це продуктове шахрайство. І за нього повинна передбачатися кримінальна відповідальність. Але зараз будь-які порушення такого роду відносяться до адміністративних, а не кримінальних, і передбачені законодавством штрафи досить умовні і крім того, їх досить легко уникнути. Фактично, зараз оштрафувати фальсифікатора можуть тільки за неправильне маркування. Крім того, не існує нормативної бази перевірки якості продукції і це завжди дає можливість оскаржувати обвинувачення в фальсифікації в суді. Методи визначення наявності рослинного жиру також недосконалі і досить складні. Тому фальсифікатори можуть оскаржувати також і сам метод визначення наявності рослинного жиру використаний в конкретному випадку, тому що різні методи можуть давати різний результат.
Спілка молочних підприємств України зацікавлена у викоріненні фальсифікату, тому що від фальсифікації страждає не тільки споживач, але й добросовісні виробники молочної продукції. І мова не тільки про шкоду іміджу. Наявність фальсифікату на ринку означає для них нерівну боротьбу з конкурентами-фальсифікаторами, які заполонили ринок своїм дешевим, але підробним товаром.
Тому СМПУ займається цим питанням серйозно і наступного разу читайте про те, що вже зроблено, чому нормативні та законодавчі документи це важливо і які державні організації відповідають за контроль якості та мають важелі впливу на ситуацію.