Думка експерта
Складні й почасти безкомпромісні переговори передували укладанню угоди про глибоку і всеосяжну вільну торгівлю (тут більше прижилася англомовна абревіатура DCFTA), що є складовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Потім було тимчасове застосування угоди з метою компенсації наслідків закриття російського ринку. І вже згодом – декілька років вільної торгівлі в тому вигляді, в якому вона передбачена угодою.
Очікуваний перегляд Угоди про асоціацію є гарним приводом для того, щоб звірити годинники: яким є статус взаємної торгівлі агропродукцією за час, що минув.
Торгівля харчовими продуктами та сільськогосподарською сировиною між Україною та ЄС, млрд євро
Отже, обсяги торгівлі очікувано зросли. Доходило до того, що деякі інші стратегічні партнери України висловлювали у зв’язку із цим обережні занепокоєння – конкурувати з європейською продукцією на українському ринку стало надзвичайно важко.
Але що звертає на себе увагу: темпи збільшення імпорту європейської продукції до України (16,3%) є суттєво вищими, ніж темпи зростання українського експорту до ЄС (9,4%).
Ми аналізували дані із 2016 року (коли вже можна було відчути ефект вільної торгівлі) по 2020 рік.
Вища “стартова” експортна вартість дозволяла тримати позитивний баланс торгівлі в межах 44,8-47,6% від товарообігу протягом 2016-2019 років, але вже в 2020 році цей показник впав до менше ніж 35%.
Споживач це побачив в асортименті магазинів. До все ще подекуди присутнього польського яблука додалися спочатку сири, а потім і молоко. Сири з Німеччини і Франції відвойовували місце на полицях. Це те, що було видно.
Із невидимого – все ще суттєвий імпорт м’яса механічного обвалювання (простіше кажучи, перемелені залишки м’яса з хрящами), яке не знаходить збуту в ЄС, проте зручно розташовується в українській ковбасі; значний імпорт насіння тощо.
Характерно, що експортується до ЄС переважно сільськогосподарська сировина, а імпортується – продукція з високою доданою вартістю.
Провал 2020 року змушує замислитися. Курс гривні тоді ще не зміцнювався, а ковідні обмеження не вплинули радикально на аграрну торгівлю.
Суттєво потужніша підтримка сільгоспвиробників у ЄС – відносно постійний фактор, хоча тут треба визнати і свої гріхи, а саме вплив перманентного підвищення податкового навантаження на сільгоспвиробників в Україні. І цей серіал триває, наразі серія із законопроєктом №5600.
Але, можливо, все-таки щось не так у самій угоді?
Насправді Україна все ще не має доступу на ринок ЄС за багатьма видами агропродукції: яловичина, свинина і навіть картопля. Розмір квот і мит тут просто не має значення – для експорту необхідно пройти аудит системи контролю, і тільки після цього Україна з’явиться в переліку країн, з яких дозволений імпорт до ЄС, і відповідно, буде можливість сертифікувати на експорт окремі підприємства.
Як цей процес триває, наочно показує приклад насіння злакових культур.
Успішна перевіряльна місія ЄС щодо них відбулася ще в далекому 2015 році, але юридично експорт насіння з України до Євросоюзу став можливий лише наприкінці 2020-го. П’ять років на схвалення рішення щодо визнання еквівалентності системи контролю – це розкіш, яку може собі дозволити ЄС. І весь цей час торгівля йшла лише в один бік – з ЄС до України.
Аналогічно і по інших проблемних товарних позиціях, які “в стані розгляду”.
Саме тому “глибоку і всеосяжну” вільну торгівлю із ЄС наразі можна назвати лише умовно вільною.
DCFTA передбачає певні рамкові зобов’язання щодо визнання еквівалентності, але ми бачимо, як вони працюють.
Стратегічно існує дві опції – або Україна поставить на переоцінку систему контролю в Євросоюзі (як би це на перший погляд смішно не звучало, але статистика за особливо небезпечними захворюваннями тварин в багатьох країнах ЄС і адаптоване до норм ЄС законодавство в Україні дають можливість це зробити), або ЄС дещо оперативніше розглядатиме заявки України на аудит системи контролю за певними видами продукції, а в більш широкому розумінні – визнання еквівалентності.
Правильна відповідь є достатньо очевидною, але поки що не очевидною в досягненні.
Хочеться вирити, що це питання буде порушене на переговорах з європейською стороною і стане предметом порозуміння.