Новини
Білорусь сьогодні займає 4-е місце серед найбільших сирних експортерів після ЄС, Нової Зеландії та США, випереджаючи навіть таких відомих законодавців сирної моди, як Австралія і Швейцарія. В цьому році поставки за кордон можуть досягти мільярда доларів.
Що пропонували торгові прилавки чверть століття назад? Відомі ще з радянських часів сири «Російський», «Костромський», «Буковинський», «Голландський», «Пошехонський», та й ті купити вдавалося не завжди. Сьогодні в достатку назв і смаків легко загубитися. Тверді, напівтверді, м’які, плавлені, з наповнювачами, зелені, рожеві, з мармуровим малюнком … Здається, що виробники випускають на ринок нові види мало не кожен місяць.
– Якщо в 2010 році ми мали 160 найменувань сирів, то сьогодні – понад 330, – повідомляє заступник директора з наукової роботи Інституту м’ясо-молочної промисловості Науково-практичного центру НАН з продовольства кандидат технічних наук Наталія Фурик – На виробництво сиру сьогодні надходять до 30 відсотків від усієї виробленої молочної сировини. Це експортний товар, що формує разом з сиром до 40 відсотків валютної виручки від продажу молочних продуктів, тому сироваріння розвивається динамічно. З 2011 року виробництво зросло майже в 1,5 рази.
До 91 відсотка в обсязі виробництва займають тверді та напівтверді сири. Причому 80 відсотків з них – це традиційні сири голландської ( «Голландський», «Пошехонський», «Костромський» і ін.) і російської ( «Російський молодий», «Російський особливий», «Тільзітский») груп. Розвивається і нетрадиційний для білоруської молочної переробки напрямок – сири з пропіоновокислими бактеріями, з крупним рисунком і солодкуватим смаком. Те, що підприємства освоїли випуск «Маасдама», «Монтеррея» або «Столичного» – свого роду показник рівня розвитку молочної промисловості і сільського господарства. Адже ці сири досить примхливі, їх неможливо виготовити без якісної сировини і сучасного обладнання.
Підприємства Білорусі все активніше стали освоювати елітну групу зрілих сирів, які дозрівають в середньому 90 – 120 діб, а деякі навіть до двох років. «Пармезан», «Гройцер», «Тизенгауз», звичайно, не продукти масового споживання, але налагодити випуск цієї елітної продукції – завдання-максимум для будь-якого підприємства, вважає Наталія Фурик: «Вони коштують дорожче, за рахунок чого виграє економіка виробника. Але повинен бути чітко налагоджений технологічний процес: це і відбір відповідної сировини, і підтримка параметрів температури і вологості в камерах, де такі сири дозрівають».
На зовнішньому ринку такі сири розходяться на ура, стверджує начальник головного управління зовнішньоекономічної діяльності Мінсільгосппроду Олексій Богданов: «В 4,1 млрд доларів поставок продовольства на російський ринок в 2018 році 16,1 відсотка становили сири. Сьогодні це найпопулярніший наш продукт у сусідів, і його частка в продажах зросла вже до 18,9 відсотка.
На тверді сири особливий попит. Керівник одного з молочних заводів, зіткнувшись з проблемами реалізації традиційної продукції, зважився переобладнати сирний цех під витримані сири. Підприємство зробило продукт преміум-класу, за яким зараз шикуються черги. Почасти популярність таких сирів зумовлена мінливою культурою харчування на пострадянському просторі. Нині сир – це не тільки компонент бутерброда, його додають в різні страви, нарізають в якості закусок під напої … »