Думка експерта
Для того, щоб говорити про якість молока, перш за все треба розуміти, в якому стані у нас нормативні вимоги до якості. Якщо ми говоримо, що йдемо в Європу, то і наші вимоги до якості молока повинні відповідати європейським.
На жаль, на сьогоднішній день у нас немає відповідних базових нормативних документів. Навіть той Державний стандарт, який знову редагують зараз у Міністерстві аграрної політики (ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі») у тому вигляді, в якому він є, не враховує ті вимоги, які є у європейських нормативах. Можна сказати, що над його вдосконаленням працювали не фахівці, тому що там, зокрема, не враховані певні показники безпечності, не вказано як визначати кислотність (цей показник сьогодні в Європі визначається не в градусах Тернера (°Т), а в одиницях pH (як активна кислотність).
Я згадав ці показники просто як приклад, а головне, що хочу сказати – перш за все у нас повинні з’явитися документи, які стануть нормою для переробників і виробників. Тому що бідою України є вседозволеність і безкарність. На жаль, зараз у нас ні в науці, ні в Міністерстві аграрної політики немає фахівців, які можуть глибоко пропрацювати такий документ.
Візьмемо базові показники, за якими оцінюється вартість молока – це жирність і білок. В Європі базова жирність 3,8-4,0%, білок – 3,2-3,4%, а у нас на сьогоднішній день ці показники такі: жирність 3,4%, білок 3,0%. Якщо ми приймемо європейські норми, то вартість українського молока буде значно нижчою. Тому і не хочуть виробники молока ніяких змін у базових показниках.
Але, навіть отримавши такий документ, вимагати від переробників і виробників безумовного дотримання нових норм буде дуже важко, тому що в умовах дефіциту сировини ніхто не буде добиватися високої якості. Коли ми вийдемо на певний рівень обсягів виробництва, тоді почнеться і боротьба за якість, бо по якості буде оцінюватися вартість сировини.
Нормативний документ повинен з’явитися, але треба розуміти, що яким би він гарним не був, безумовного його виконання очікувати не варто поки існує дефіцит сировини. Для того, щоб говорити про якість, нам треба суттєво підвищити виробництво індустріального, підкреслюю, індустріального молока. Суттєво – це, на мій погляд, у 2 рази. Після цього вже можна говорити про боротьбу за якість.
Ще одне. Виробникам молока треба дуже активно працювати над зниженням собівартості. Вони зараз над цим не працюють так, як це роблять, скажімо, в Європі. Сьогодні у нас багато витратних статей, що не мають відношення до виробництва молока, покриваються за рахунок ціни молока. Таким чином у господарствах перекриваються показники и отримується прибуток. Крім того, виробникам молока слід розуміти, що рентабельність 100%, до якої вони звикли у 2012-2013 роках – то минуле і такого більше не буде. Якщо вдасться досягти рентабельності 25-30% – це буде прекрасний результат. Але ж перехід від 100% до 25% болючий, і багато хто за таких умов вже не хоче займатися виробництвом молока, адже це довготривалий бізнес, який потребує терпіння. Тому треба навчитися рахувати, треба розділяти витрати на ті, що відносяться до виробництва молока, і ті, що не відносяться. Над зниженням собівартості треба працювати щоденно.
При цьому, я думаю, виробничі питання технології, поголів’я, селекції, годівлі – це технічні моменти, які виробники можуть вирішувати самостійно. Заяви держави про виділення 300 мільйонів гривень на підтримку тваринництва – то балачки, бо, по-перше, ці гроші повинні надходити зі спецфондів, які формуються, наприклад, від приватизації, і немає ніяких гарантій, що вони взагалі у тому фонді будуть. По-друге, для молочної галузі України 300 млн гривень – це практично нічого, крапля в морі.
А от де молочній галузі потрібна державна підтримка – це в організації доступу до дешевих довгострокових кредитів. Потрібні також державні гарантії стабільності грошової одиниці та компенсація відсотків по кредитах. Можу навести приклад: сьогодні польський виробник молочного обладнання бере кредити під 2% річних у злотих і 0,7% у євро. І держава гарантує йому стабільність. Ось такою і повинна бути підтримка держави. Якби вона у нас була, то ту кількість молока у 2,7 млн т, яка у нас зараз виробляється індустріально, протягом 5-6 років можна було б збільшити у 2 рази. І це те молоко, яке буде якісним і конкурентоспроможним для експорту молочних продуктів.
Сьогодні з’явилося багато невеличких цехів, де, як заявляють, виробляються «органічні» чи «фермерські» продукти. Чесно кажучи, я не вірю в ці невеличкі підприємства, я вірю в потужні. Чому? Тому що на великих підприємствах завжди існують спеціальні програми, за якими контролюють якість та безпечність продукції. На маленьких підприємствах зробити це на такому ж рівні неможливо.