Сільськогосподарські підприємства останні 10 років демонструють позитивні результати діяльності від ведення молочного бізнесу, поглиблюючи спеціалізацію та концентрацію виробництва у бік великотоварного напрямку  розвитку.

Не дивлячись на те, що вони активно нарощують обсяги виробництва молока, загальний тренд по країні є спадним і, за прогнозами науковців ННЦ “Інститут аграрної економіки” буде таким щонайменше до 2030 року із-за скорочення виробництва у господарствах населення.

Скасування другого ґатунку молока, регламентоване новим стандартом якості ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови», яке фактично розпочнеться з 1 січня 2020 року, посилить спад у господарствах населення, а дефіцит сировини, який недоотримають переробні підприємства, ймовірніше за все прийдеться покривати сільськогосподарським підприємствам, які мають для цього необхідний потенціал.

Для прискорення нарощування необхідних обсягів молока потрібні будуть інвестиції. У свою чергу, інвесторам потрібні перевірені дані щодо інвестиційної привабливості підприємств галузі, на які ці інвестиції будуть спрямовуватися.

Основним показником для інвестування залишається дохідність виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах, яка є стабільно високою. При цьому, молочна галузь залишається однією із небагатьох галузей агропродовольчого сектору, що забезпечує щоденний дохід виробнику. Приріст виробництва, який демонструє дана категорія господарств, вказує на високий потенціал зростання у близькій та віддаленій перспективі. Навіть довготривала окупність інвестицій в молочне стадо, яка тривалий час була чи не найбільшою перешкодою для інвестування, завдяки сучасним технологіям, у тому числі впровадженим в Україні, скоротилася до 5-6 років.

Суттєвою перевагою є також те, що рівень споживання молока (200 кг/особу/рік) є досить високим порівняно із середньосвітовим (117 кг). Втім даний рівень міг би бути значно вищим і сягати рекомендованих радянськими вченими 380 кг, якби не обмежувався купівельною спроможністю населення.

Дослідження засвідчили, що із зростанням середньодушових доходів, споживання молока та молочних продуктів зростає відповідно. Така чітка залежність вказує інвесторам на перспективи даного напряму, зокрема, зростання економіки сприятиме збільшенню споживання молока. Відмітимо, що рівень споживання молока та кисломолочної продукції в Україні є одним із найвищих у світі, а українці вважаються однією із небагатьох націй, які споживають молоко протягом усього свого життя.

Потреба збільшення виробництва молока зумовлюється ще й експортом кінцевої продукції на глобальний ринок. Останні роки географія експорту суттєво розширилася, змінивши основний в минулому російський вектор на інші напрямки. Українська молочна продукція експортується у понад 90 країн світу. Обсяги експорту і кількість країн-імпортерів молочних продуктів з України буде тільки зростати, що також є меседжем для інвесторів вкладати капітал в даний напрямок.

В Україні функціонує велика кількість різних молочних ферм з розміром стада від 1 до 5000 корів і більше. Для вибору серед такої великої кількості молочних ферм тих, що привабливі для інвестування, було здійснено розрахунки інтегральних показників за попередньо відібраними та згрупованими фінансово-економічними показниками. Виявилося, що інвестиційно привабливими є сільськогосподарські підприємства з поголів’ям від 200 корів і більше. При цьому оптимальною для інвестування з точки зору сталого розвитку, на думку науковців є група з поголів’ям від 200 до 1000 корів. Все, що вище, вступатиме в конфлікт з соціальними та екологічними компонентами сталого розвитку. Як засвідчують дані розрахунків, господарства з поголів’ям 1500 корів і більше є менш інвестиційно-привабливими порівняно з групою з розміром стада від 200 до 500 корів.