Ціни на вітчизняні сири традиційних масових сортів типу «Російський» та «Голландський» за останні півроку зросли на 40%. Але платити за роздрібними цінами 155-165 грн. за кілограм такого сиру українці виявилися не готові. «Щоб продукт не залежався і не зіпсувався, доведеться вдатися до акційних розпродажів», – розповів «Апострофу» аналітик агентства «Інфагро» Максим Фастєєв.

Однак у сироварів інша точка зору. Сповільнювати цінову динаміку вони не планують, незважаючи на зниження купівельної спроможності. За словами виконавчого директора ПАТ «Дубномолоко» Олега Волошина, в кінці березня на полиці магазинів повинен потрапити товар за новими цінами – близько 180 грн/кг.

Одна з причин чергового стрибка – збільшення собівартості виробництва і рекордна ціна молока-сировини минулої зими. Інша – перерозподіл експортних ринків збуту. Адже раніше бізнес сироварів був зав’язаний в основному на Росію, до якої, зі зрозумілих причин, доступ для українців сьогодні закритий. Тому за останні роки експорт продукту впав в 8,5 разів. З рекордних поставок 66,6 тис. т в 2012 році до мізерних 8,1 тис тонн в 2016.

Зараз поставки українського сиру в Росію, що йдуть за сірими схемами, оцінюються приблизно в 10% від колишнього обсягу. В цю цифру входить і сирний продукт, вироблений з використанням рослинних жирів.

Продукт посполитий

Новий рівень цін на молоко дозволить утриматися на плаву далеко не всім виробникам – частина сироварень буде змушена законсервувати потужності до кращих часів. Статистика Держстату ймовірність цього сценарію повністю підтверджує. Так, за підсумками минулого року виробництво сирів в Україні впало на 25%. А за січень цього року підприємства випустили на 4% менше сичужного сиру і на 7% – сирних продуктів, ніж в грудні 2016 року (6,7 і 4 тис. т відповідно).

Як стверджує економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) Андрій Ярмак, підприємствам просто невигідно працювати на склад ще й через занадто високу вартість грошей в Україні. Це штовхає ринок промислової переробки молока до посиленої диверсифікації асортименту. «У цьому році в пріоритеті будуть експортні позиції: вершкове масло і сухі молокопродукти, за рахунок яких підприємства постараються перекривати свої збитки на внутрішньому ринку», – прогнозує директор “Інфагро” Василь Вінтоняк.

Зараз вітчизняним сирам в економ-сегменті вже доводиться конкурувати з польською продукцією. А переключитися на виробництво елітних сортів великим промисловим компаніям не вдасться. По-перше, тому що обсяг даного сегмента з 2014 року суттєво скоротився. По-друге, час уже втрачено, адже з імпортними преміум-сирами в останні роки непогано конкурують вітчизняні міні-сироварні. Завдяки невеликим обсягам і активному просуванню своєї продукції через Інтернет і фермерські відділи в торгових мережах, приватні міні-сироварні зуміли завоювати прихильність платоспроможних гурманів.

За оцінками Максима Фастєєва, в Україну зараз завозиться близько 300-400 тонн сиру на місяць. І це – без урахування польської контрабанди, частка якої в західних областях дуже висока.

«Конкуренція на ринку сиру найжорстокіша, але без можливості збуту своєї продукції в РФ виживуть не всі. Половина виробників давно вже дихає на ладан, а з нинішніми цінами на український сир польські виробники незабаром прикінчать вітчизняних слабаків », – попереджає співвласник Milk Service Євген Голуб.

Ситуація з внутрішніми цінами на руку європейським виробникам. Після обвалу поставок в 2014-2015 роках в зв’язку зі знеціненням гривні втричі, в минулому році частка імпорту на вітчизняному ринку сирів зросла на 31% – до 7,06 тис тонн. А за січень-лютий 2017 року збільшилася ще на 25%.

Заступник міністра аграрної політики з євроінтеграції Ольга Трофімцева визнає, що Україна перетворюється на нетто-імпортера сирів. Додатковим плюсом для постачальників з ЄС є зменшення ставок імпортних мит для основних молочних товарів. Цього року ввізні мита на сири знизилися до 6,7%, сироватку, свіжу молочну продукцію і вершкове масло – до 7,5%.

Свої втрати сировари, у яких є сушильні потужності, частково компенсують переорієнтацією на експорт інших продуктів. Зокрема, за даними UFEB, поставки сухого молока за кордон в минулому році склали 36,6 тис. т, вершкового масла – 12,1 тис тонн, сироватки – 23,9 тис тонн. За січень-лютий експорт вершкового масла з України виріс в 2,9 рази – до 1,78 тис тонн.

Мінус тваринництво

«Світові ціни на молочну продукцію зростатимуть, а виробництво молока-сировини в Україні продовжить падати, тому подорожчання готових продуктів неминуче», – зазначає голова ради директорів Союзу молочних підприємств Вадим Чагаровський. Але це лише одна з причин цінового колапсу. Інша причина – неможливість переробних підприємств і заготівельників домовитися між собою про взаємоприйнятну вартість молока. Так, Асоціація виробників молока (АВМ) отримала від переробників протокол про зниження закупівельних цін з 10 грн/кг до 8,2-8,5 грн/кг.

Але при сьогоднішній собівартості молока на рівні 8,5-9 грн/кг і реальній відсутності держпідтримки заготівельники йти на поступки і продавати молоко-сировину дешевше 9 грн/кг не планують. А це означає, що більшість молокопродуктів, а не тільки сир, ризикують перейти зі звичайного меню споживачів в розряд делікатесів.

Причина третя – відсутність державної підтримки. Зростання цін на сире молоко припало на осінь. Деякі тваринники розповідали, що за допомогою підвищення постаралися підстрахувати себе від непродуманості нового механізму дотацій, який їм запропонували в цьому році замість скасування пільг зі сплати ПДВ. Адже до 2017 року виробники від реалізації молока мали до 3 млрд. гривень ПДВ, які до бюджету не сплачувалися.

Після новацій бюджетне фінансування навряд чи дійде до виробників у першому півріччі, оскільки до цих пір відсутні підзаконні акти, які внесли б ясність з розподілом дотацій. Невизначеність з механізмом виплат, термінами і сумами поставить під загрозу весь молочний ринок. За оцінками директора Василя Вінтоняка, багато дрібних господарств від тваринництва в цьому році відмовляться.

“Апостроф”, Світлана Попель