На фоні зростаючої зацікавленості провідних молочних компаній ЄС у ринках Африки і їх активних практичних дій у цьому напрямку, зусилля українських експортерів на цьому ж ринку поки що не дали помітного результату, їх частка на цих ринках залишається малою.

Як свідчать останні дані Rabobank, який опублікував світову топ-двадцятку переробників молока, сумарні заробітки найкрупніших гравців світового молочного ринку скоротилися. Найбільші в світі молочні компанії вже давно почали шукати нові горизонти для розвитку. Африка тепер виразно виділяється на молочній карті. В цілому в 2016 році вже було укладено 14 угод, на 4 більше, ніж на відповідну дату в 2015 році. Порівняймо це з всього лише трьома угодами за весь 2014 рік, і стає ясно, наскільки серйозно розглядаються можливості цього ринку.

В Україні розмови про вихід на ринки африканських країн час від часу спалахують і швидко затихають. Окремі сміливці навіть пробують, доволі успішно, продати туди сухе молоко, незважаючи на сірі схеми місцевого ринку та “договірні відносини”, які контролюються колами, які не можна назвати бізнесовими.

Портал Тиждень.ua нещодавно розмістив дуже змістовний огляд ринку Африки, який зробив Олександр Крамар. В тому числі наводяться дані і по імпорту молочних продуктів, а також дається досить детальна характеристика ринку загалом:

“Ще півстоліття тому жодна країна Африки не мала населення, більшого від України. У найнаселенішій Нігерії 1960 року проживало 41,5 млн осіб (в Україні тоді було 42,5 млн), проте 2015-го їхня кількість перевищила 185 млн і вже 2030-го, за прогнозами ООН, зросте до 262 млн. 138 млн на той час очікується у другій за кількістю жителів країні континенту — Ефіопії (на сьогодні понад 100 млн), ще 120 млн — у Демократичній Республіці Конго (зараз 78 млн). 83 млн осіб прогнозується в Танзанії (зараз 53,5 млн), по 60–65 млн — у ПАР, Уганді та Кенії. Зіставними або й більшими за Україну на той час за чисельністю населення має бути ще низка держав Субсахарської Африки: Мозамбік — 41 млн, Ангола — 39 млн, Гана — 37 млн, Нігер — 36 млн, Камерун — 33 млн, Кот-д’Івуар — 32 млн.

Приріст населення цих і решти менших держав Чорної Африки здатен забезпечити необхідний попит на вітчизняні продовольчі товари, виробництво яких очікувано зростатиме в найближчі десятиліття”.

“Збільшення чисельності жителів відбувається за одночасної швидкої урбанізації — випереджаючого зростання населення міст, особливо великих портових і столичних агломерацій. У Субсахарській Африці вже налічується понад півсотні агломерацій, у яких проживає більше ніж 1 млн осіб. Деякі з них є значно більшими за будь-які в Європі, поступаючись лише деяким мегаполісам Азії та Америки”.

У тому ж огляді Олександр Крамар наводить графік, де можна бачити, що молочні продукти, хоч і не є найбільшим сегментом імпорту, але можуть розглядатися українськими експортерами молочних продуктів як цікава можливість:

Джерело: Тиждень.ua (розрахунки – Олександр Крамар)

“Країни ССА є значним імпортером молочної продукції. У 2015 році вони імпортували на €1,1 млрд згущених молока та вершків (Нігерія — на €295 млн, Ангола — на €85 млн, Сомалі, Кот-д’Івуар, Маврикій, Камерун, Гана, Сенегал — на €40–60 млн кожна). Однак на сьогодні частка України на цьому ринку становить менш як 0,5% (€4,7 млн) і в рази чи навіть десятки разів поступається частці Польщі, значно віддаленішої Малайзії та навіть Саудівської Аравії, яка не має власного значного виробництва ані молока, ані цукру. Ще на €183 млн країни Чорної Африки імпортують сирів. З огляду на невисокі доходи місцевих мешканців може виявитися перспективним постачання сюди з України недорогих сирних продуктів, які донедавна збувалися лише в пострадянських країнах і експорт яких дуже постраждав від обмежень з боку РФ.”

Власне, для тих українських виробників молочних продуктів, які розглядають можливості експорту у цю частину світу, цифри знайомі. Знайомі наші компанії, безумовно, і з діями конкурентів, останнім часом дуже активних на цьому ринку. ІНФАГРО публікує інформацію як про те, як вибудовують стратегію своєї присутності в Африці молочні мега-компанії, так і про особливості імпорту в деякі країни африканського континенту.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі вже з півроку говорить про створення офісу з просування української продукції на міжнародні ринки, але поки що нічого не чути про практичні наслідки, і про тих, кому б це допомогло у їх освоєнні.

Враховуючи специфіку ринків африканських країн та високі ризики, які супроводжують торгові операції у цій частині світу, українські виробники молочних продуктів, які мають що продавати на експорт, були б вдячні за надання допомоги у вигляді організованих практичних консультацій з питань торгівлі саме у цих країнах та сприяння встановленню надійних бізнес-контактів. І ще – всім, і досвідченим експортерам, і новачкам, дуже потрібна активна позиція держави та її представництв у країнах Африки.

ІНФАГРО