Почнемо з того, що у нас в країні періодично пожвавлюється обговорення теми скрутного становища сільського населення. Всі вибори у нас відбуваються під гаслом допомоги бідним селянам. Сьогодні вони дійсно бідні, і політичні гасла створюють враження, що селянам намагаються допомогти. Але це все тільки гасла, не більше. Ніхто з політиків нічого не зробив для реальної допомоги, особливо коли це стосується молока, яке виробляється у господарствах населення.

Взагалі, історично, ця група постачальників молока формувалася досить хаотично. Не було планового створення логістики, встановлення холодильних пунктів. Було багато медіашуму, але не робилося, фактично, нічого. За часів Юлії Володимирівни проводилися всілякі популістські акції, наприклад, була колись кампанія зі створення обслуговуючих кооперативів. Виділялися якісь гроші на автомобілі-молоковози, а в кінцевому підсумку це виявилися індійські Tata і поставлені на цю платформу нержавіючі бочки Карлівського заводу. З усієї цієї метушні вийшов один пшик.

Насправді, перше, що зараз потрібно зробити – прибрати посередника. Якраз ось в цьому секторі, секторі господарств населення, зараз дуже багато посередників. Це приватні структури, які останнім часом організувалися, працюють з готівкою, з тим, що називається «чорний нал». І тому сьогодні збір молока від господарств населення – це дуже кримінальний бізнес. Заготівельників, які працюють в ньому, дуже багато. Вони за останні роки зміцніли, купили свої охолоджувачі, молоковози, стали «власниками» певної кількості населення, яке здає молоко. У кожного своя зона впливу, своя сировинна зона.

Я вважаю, що перше, що потрібно зробити – це прибрати цих посередників у тому вигляді, в якому вони існують зараз. Тим, хто зараз займається цією діяльністю, зараз неможливо пред’явити ніяких юридичних претензій. Відразу почнуться розмови про те, що це суперечить Закону про підприємництво. Я не проти підприємництва, навпаки, я його завжди підтримую. Але, вибачте, якщо цей підприємець-посередник працює в молочному секторі, він повинен виконувати всі правила, які в ньому діють. Правила обов’язкові для постачальників молока і переробників, які їх виконують. Але ж і посередник повинен їх дотримуватися! У нього повинні бути чисті, помиті машини, повинні бути відповідні санітарні паспорти та інше. Такі підприємці, я вважаю, повинні пройти атестацію на право займатися бізнесом в молочній галузі. Пройшов атестацію – безумовно, маєш право працювати. Не пройшов – до побачення, цей вид діяльності не для тебе.

Це потрібно в тому числі і для того, щоб до населення доходили справедливі гроші за молоко. Тому що посередник годується з двох сторін: і за рахунок переробника, і за рахунок селянина-постачальника.

З приводу того, хто саме займеться впорядкуванням посередницької діяльності в цьому секторі, то я вважаю, що це повинні бути, у першу чергу, місцеві адміністрації. Адже саме вони повинні бути зацікавлені в добробуті сільського населення. У той же час, партнером і основним гравцем тут має бути переробне підприємство. Якщо переробник готовий приймати і переробляти молоко, вироблене в господарствах населення, і яке, як відомо, може мати проблемну якість, він теж повинен займатися цим питанням.

Корова не дає поганого молока. Поганим його роблять люди. Тому про якість треба подбати. І ось тут доречно говорити про кооперативи. І не про обслуговуючі кооперативи. І не про такі, які створював свого часу Мілкіленд, у якого була мета оптимізації податків, а не розвиток кооперативів і села. Можна згадати також і механізм дотацій, який було створено свого часу начебто для підтримки селян, а працював він для зниження вартості виробництва у переробника. Тобто, свого часу приймалися якісь правильні рішення, але використовувалися вони однобічно.

Моя думка така, що необхідно створювати кооперативи, куди входили б переробник і група фізичних осіб, селян. Але у нас законом про кооперативи заборонено створювати кооперативи такого типу – між юридичними і фізичними особами. За нашим законом створювати кооператив можуть тільки фізичні особи. Можна, звичайно, створити штучну схему – тобто, переробник може мати в такому кооперативі довірену особу, яка буде його представляти. Але якщо обман починається із самого початку діяльності, то й далі вся ідея буде обростати елементами обману.

Тобто, потрібні зміни в закон про кооперацію. Хоча деякі представники аграрного сектору і говорять, що це неможливо, я вважаю, що можливо. Хто взагалі придумує ці всі закони? Люди. Тобто, люди тоді можуть ці закони і змінити. Кооператив за законом повинен отримати статус сільгоспвиробника, платника єдиного податку, і тоді той ПДВ, який йому буде платити переробник за молоко з ПДВ (бо фізичній особі він платить без ПДВ) повинен залишатися у розпорядженні кооперативу. І не треба буде державі видумувати якісь фонди і вишукувати додаткові гроші для допомоги, тому що ось ці 20% додаткових залишатимуться в розпорядженні кооперативу. Їх можна буде спрямовувати на селекційну роботу, ветеринарію, закупівлю кормів, поліпшення умов утримання, закупівлю доїльних апаратів, і так далі. Це реально. Це можна зробити.

І тоді можна вимагати від населення молоко нормальної якості. І селяни зможуть отримувати більше за здане молоко. Адже доставка в переробку молока, виробленого в господарствах населення, зараз досить витратна. Якщо у сільгосппідприємств логістичні витрати складають 30-40 коп. на кілограм молока, то витрати по заготівлі та доставці молока від населення – це від 80 копійок до 1 грн. 20 коп. за кілограм.

В організації таких кооперативів повинна взяти активну участь місцева адміністрація. Саме вона повинна сприяти тому, щоб місцеві села були зацікавлені здавати молоко місцевому переробнику. Потрібно проводити спільні з переробником сільські збори, інформувати людей про вигоди кооперативного співробітництва. Створення кооперативу, по-перше, дасть збільшення надходження податків до місцевого бюджету. Крім того, збільшиться виробниче завантаження місцевого переробника, а це теж означатиме зростання податкових надходжень, створення додаткових робочих місць, розвиток кооперативу і, відповідно, сільської території.

І тоді у переробного підприємства з’явиться надійна сировинна зона, і з’явиться вона не в силу прийняття якогось адміністративного рішення, а на базі тих виробничих відносин, які будуть складатися між селянами і переробником.

Чому я вважаю, що в складі такого кооперативу повинно бути переробне підприємство? Тому що в кожному селі має бути сучасний, оснащений відповідним обладнанням, приладами та методиками аналізу молока приймальний пункт. Без переробного підприємства створити такі пункти в селах неможливо. Переробне підприємство може надати фінансову підтримку у створенні таких пунктів, надати технічну, консультативну допомогу, навчити приймальників, і т.д. І це буде життєздатна модель, яка буде працювати. Свого часу я надавав економічні розрахунки моделі «Виробничий кооператив = Переробне підприємство + Селяни», але до цього часу не відбулося ніяких зрушень у цьому напрямку, можливо тому, що нічого поки що не зрушилося для цього у законодавчому полі.