Аналіз особливостей австралійської молочної кризи, опублікований Пітером Вестмором, президентом Національної громадської ради Австралії на діловому порталі empire, показує, що при всіх загальних для світової молочної галузі проблемах, у кожній країні завжди знайдуться й свої, місцеві.

Серед трьох основних причин кризи в австралійській молочній галузі – цінової дерегуляції, дерегуляції водовикористання і конкуренції між двома основними ритейлерами Австралії – особливо детально розглянуто історію дерегуляції цін та її наслідки.

Цінова дерегуляція в молочній галузі відбулася в Австралії ще у 1999 році, коли уряд Говарда проводив загальну дерегуляцію економіки країни. Тоді це було зроблено для того, щоб знизити ціни для споживачів (що й було досягнуто) і примусити піти з ринку неефективні підприємства, залишивши тільки високоефективні, здатні конкурувати на міжнародних ринках.

Проблема полягала в тому, що схема регулювання цін, що спиралася тоді на регулювання виробництва і встановлення цін на сільськогосподарську продукцію, була створена для захисту внутрішнього ринку, так як коливання цін на біржові товари на світовому ринку підривають основи місцевої промисловості, яка, щоб вижити на світовому ринку, та й на власному, повинна бути ефективною.

Коли відбувалася дерегуляція в молочній промисловості Австралії, попутно відбулися й структурні зміни. Наприклад, були розформовані організації, які займалися збутом молока і встановлювали ціни на сільськогосподарську продукцію. У той час на світовому ринку був дефіцит молока, тому ціни залишалися досить високими, але протягом останніх двох років ціна молока впала до половини свого колишнього рівня.

У той час як австралійців запевняли, що дерегуляція була неминучою і необхідною, Європейський Союз і Сполучені Штати продовжували захищати і фінансувати своє сільське господарство, в тому числі і свою молочну промисловість.

Дерегуляція, проведена у водокористуванні, призвела не до більш ефективного використання водних ресурсів молочною галуззю і зниження вартості користування, як очікувалося, а навпаки: фермери втратили права на воду, а водопостачання контролюється тепер урядом і приватними спекулянтами, в результаті чого вартість мегалітру води злетіла з 30 до 300 доларів. Це, зрозуміло, теж вплинуло на собівартість виробництва молока.

Третій фактор, який додав до поглиблення внутрішньої кризи молочного ринку Австралії: наслідки конкурентної боротьби двох гігантів ритейлу – Cole і Woolworth, що тримають 80% частку ринку продажів рідкого молока. У своїй дворічній боротьбі за покупця вони дійшли до ціни літра молока 1 долар/л, що нижче собівартості виробництва.

Такими є основні проблеми молочного виробництва Австралії, без аналізу та вирішення яких майбутнє галузі, на думку австралійського аналітика, виглядає невизначеним. І якщо уряд країни, пише він, хоче, щоб молочний експорт країни був конкурентним на світовому ринку, заходи, яких він вживає, повинні сприяти зниженню собівартості виробництва молочних продуктів у своїй країні. І це, схоже, стосується будь-якого уряду, не тільки австралійського.

ІНФАГРО за матеріалами австралійських News Weekly та Empire Media